5.6. Мережева взаємодія при реалізації інноваційної політики

Вирішення завдань з реалізації структурних зсувів в економіці для подолання її системних диспропорцій і створення умов для формування інформаційного суспільства передбачає активну державну політику щодо інформаційного та гуманітарного секторів економіки. Це вимагає реформування державної політи­ки розвитку інформаційного сектору, до якого відноситься комплекс наукомістких високотехнологічних виробництв, в продукції яких, за технологією та доданою вартістю, значною мірою переважає інтелектуальна праця та інформація.

Сьогодні є проблема відсутності цілісної системи та ефективних структур ринкового типу, які б забезпечували промисловість науково-консультаційною допомогою в освоєнні сучасних досягнень науково-технічного прогресу.

Інформаційна система в контексті формування інноваційної політики є одним із соціальних інститутів стратегічного значення. Вона має бути цілісним соціальним утворенням, оскільки гармонійна робота окремих структурних рівнів і ланок, чітка координація їх функцій, погодженість інформаційних потоків – основна фундаментальна вимога до організації її діяльності. Чинник цілісності інформаційної системи полягає у наявності особливих інтеграційних надструктурних функцій, зумовлених функціональною єдністю структурних ланок та рівнів, притаманних системі в цілому, і таких, що не випливають безпосередньо з функціонування кожного конкретного структурного рівня. До таких інтеграційних функцій можна віднести: політичну, наукову, інформаційно-відображувальну, перетворювальну, інноваційну, навчальну.

Політична функція полягає в тому, що інформаційна система надає вихідний фактичний матеріал для напрацювання управлінських стратегічних і тактичних рішень. Це найважливіший канал інформування політичних структур про поточну соціально-економічну ситуацію в країні. Крім того, інформаційна система сприяє найефективнішій реалізації цієї політики на всіх рівнях управління – від макро- до мікроекономічного. Однак розроблення і реалізація стратегічного політичного курсу мають бути науково обґрунтованими й базуватися на знанні сучасних соціально-економічних тенденцій і закономірностей у економіці держави, що забезпечується науковою функцією. Сутність її полягає у тому, що інформаційна система, орієнтуючи науку на розроблення і розв’язання актуальних практичних проблем, є об’єднувальною ланкою між наукою та виробництвом.

Водночас інформаційна система виконує власне функції збирання, опрацювання, збереження, відтворення інформації і є величезною, багаторівневою базою даних. Це потужний інформаційний ресурс державного значення, який виконує йінформаційно-відображувальну функцію.

Усі наведені функції узагальнює перетворювальна функція. Суть її у тому, що інформаційна система як засіб всебічного наукового аналізу сучасних соціально-економічних явищ, тенденцій, закономірностей в економіці слугуватиме потужним знаряддям перетворення, перебудови, оптимізації системи виробництва, підвищення його ефективності, а в кінцевому результаті – підвищення конкурентоспроможності.

Побудова моделі інноваційного суспільства передбачає аналіз об’єктивних та характерних критеріїв вступу до нової постіндустріальної інформаційної економіки, серед яких:

- створення та розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва, перехід інформаційних ресурсів суспільства у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах та послугах;

- зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури у системі суспільного виробництва, становлення та домінування в економіці нових наукомістких технологій, засобів обчислювальної техніки та телекомунікацій;

- зміна пріоритетів від безпосередньо матеріального виробництва на користь діяльності, що пов’язана з виробництвом, споживанням та зберіганням інформації (витрати на зберігання, передачу та переробку інформації більше за аналогічні витрати, наприклад, у галузі енергетики та інших домінуючих галузях);

- випереджаюче зростання галузей, пов’язаних з виробництвом інформації, знань, інформаційних послуг (телекомунікаційної, комп’ютерної, телевізійної). Вони мають стати головним джерелом нових робочих місць, домінувати у економічному розвитку;

- посилення тенденцій до розукрупнення виробництва;

- зайнятість в інформаційному та наукомісткому секторах економіки більшої частини працездатного населення;

- збільшення різноманіття у типах техніки, товарному асортименті та різновидах послуг;

- відхід від централізованих та директивних методів управління;

- експонентне зростання обсягів інформаційних потоків, швидке скорочення часу подвоєння інформації (сьогодні це відбувається щорічно, фахівці визначають це як «формаційний вибух»;

- перетворення інформації на одну з головних соціальних цінностей, що поєднує суспільство, у головний продукт виробництва та основний товар;

- глобалізація світового ринку інформаційних послуг та технологій бізнесу;

- формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору як частини світового інформаційного простору;

- орієнтація на людські ресурси – на відміну від індустріального суспільства, що характеризується, насамперед, підвищенням ефективності виробництва за рахунок екс­плуатації техніки для механізації робочого процесу;

- підвищення рівня освіти, науково-технічного та культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному та регіональному рівнях;

- створення ефективної системи забезпечення прав громадян на вільне отримання та використання знань та інформації.

Технологічною основою інформаційного суспільства є телекомунікаційні та інформаційні технології, які обумовлюють економічне зростання, виступають умовою існування вільної демократичної держави, визначають рівень НТП та спричиняють в результаті сутнісну трансформацію суспільства в цілому.

Серед ознак зміни суспільства у бік інформатизації та вступу його на постіндустріальну стадію особливу роль відіграє рівень розвитку, розповсюдження, якості, доступності інформаційно-комунікаційних технологій. Тому необхідними умовами відповідності рівня інформатизації вимогам суспільства знань є: функціональна повнота інформаційно-технологічного середовища та відповідність інформаційно-технологічного середовища цілям та завданням інформатизації даного процесу та виробництва в цілому; керованість та координованість процесів інформатизації, а також стандартизація елементів інформаційно-комунікаційних технологій; інтеграція інформаційних ресурсів. Доцільним вважається також гармонійне співвідношення бюджетного та позабюджетного фінансування, приватних інвестицій у проекти щодо створення інформаційних секторів економіки.

Побудова повноцінного інформаційного суспільства, суспільства знань, передбачає обов’язкову підтримку формування та розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури, яка має забезпечувати процеси створення, зберігання, розповсюдження й використання інформації та широкий доступ до неї. Це, в свою чергу, вимагає активного вдосконалення й розвитку телекомуні­каційних ресурсів та обчислювальних ресурсів, у тому числі модернізації парків ПК, системного та програмного забезпечення, системи сервісного обслуговування.

Бажаним є також створення засобів індивідуалізації спілкування користувачів з інформаційними системами, що дозволить налаштовуватися на інформаційні потреби та можливості конкре­тних користувачів та сприятиме активному залученню населення до інформаційного суспільства.

Також з метою освоєння інформаційних технологій необхідно поширити увесь спектр послуг, що надаються в країні у галузі освіти та отримання навичок, починаючи від дитячих садків і початкової школи та закінчуючи вищою та спеціальною освітою, післявузівською освітою, курсами підвищення кваліфікації та заходами з залучення окремих соціальних груп до використання інформаційних ресурсів. Безсумнівним техніко-технологічним напрямком інформатизації у цій галузі є забезпечення інформаційно-комунікаційної підтримки процесу набуття знань та отримання навичок. Це потребує забезпечення навчальних закладів всіх рівнів парком обчислювальної техніки і комунікаційною інфраструктурою, а також розробки учбових програм та методик для ефективного набуття практичних навичок.