- •Розділ 1. Особливості росту і плодоношення яблуні залежно від використання градозахисної сітки та способів утримання ґрунту приштамбових смуг (огляд літератури)
- •Способи утримання ґрунту в приштамбових смугах
- •1.2. Особливості протиградових конструкцій та градозахисної сітки
- •Розділ 2. Об’єкт дослідження
- •2.1. Морфологічний опис досліджуваного сорту
- •Розділ 3. Умови і методика проведення досліджень
- •3.1. Місце проведення досліджень і характеристика ґрунту
- •3.2. Погодні умови
- •3.3. Схема досліду і методика досліджень
- •3.4. Методика проведення обліків і спостережень
- •4.1. Освітленість крони яблуні
- •Освітленість крони дерев яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, % від повної освітленості
- •4.2. Приріст пагонів яблуні
- •Середня кількість пагонів яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, шт./дер.
- •Сумарна довжина пагонів яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, м
- •4.3. Розміри крони та площа листового покриву залежно від використання градозахисної сітки та утримання ґрунту приштамбових смуг
- •Об'єм крони яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, м3
- •Загальна листова поверхня яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, тис. М2/га
- •4.4. Урожайність та товарна якість врожаю
- •Інтенсивність квітування яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, шт./дер.
- •Урожайність яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, т/га
- •Середня маса плоду яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, г
- •Вихід стандартної продукції яблуні сорту Вілмута на підщепі м.9 т337 залежно від використання градозахисної сітки та утримання приштамбових смуг, %
- •Розділ 5. Економічна ефективність вирощування яблуні залежно від використання градозахисної сітки та способів утримання ґрунту приштамбових смуг
- •Розділ 6. Охорона навколишнього природного середовища під час росту яблуні залежно від використання градозахисної сітки та утримання ґрунту приштамбових смуг
- •Розділ 7. Організація умов і заходів з охорони праці при вирощуванні насаджень яблуні в умовах ннвв Уманського нус
- •Висновки
- •Пропозиції
- •Список використаних джерел
Розділ 2. Об’єкт дослідження
2.1. Морфологічний опис досліджуваного сорту
Джонаголд Вілмута. Триплоїдний сорт, виведений в 1968 році в США схрещуванням сортів Джонатан і Голден Делішес.
Дерева Вілмути мають середню або вищесердню силу росту з широкопірамідальною середньозагущеною кроною. Провідник вирізняється слабко. В плодоношення дерева вступають рано (на підщепі М.9 з другого року після садіння) і плодоносять щедро та регулярно.
Плоди великі, округлої форми, гладенькі, привабливі, інтенсивно жовті, з яскраво-червоним смугастим рум’янцем та сильним восковим нальотом. М’якуш жовтий, соковитий, ароматний, відмінного або доброго винно-солодкого смаку Знімальна стиглість плодів настає в жовтні, до споживання яблука придатні з листопада. Плоди зберігаються 8-9 місяців, але при зберіганні схильні до в’янення. Сорт має середню стійкість до парші і недостатньо до борошнистої роси. Зимостійкість недостатня [1, 12].
Підщепа М.9 Т337. Виділена в Голландії в 1976 році і є клоном М.9, карликова підщепа з недостатньою зимостійкістю. Критична температура ґрунту для коренів складає мінус 9,6оС. Для попередження зимових пошкоджень насадження рекомендується закладати на підвищеннях та у місцях із відсутністю застою холодного повітря. З цієї ж причини ризиковане закладання саду у котловинах, на так званих протягах та пониженнях поблизу водоймищ. Проблему зимових пошкоджень кореневої системи щеплених на М.9 Т337 дерев у більшості випадків знімає наявність снігу на поверхні ґрунту.
Дерева на М.9 Т337 чутливі до недостачі вологи, тому потребують належної боротьби з бур’янами. Кореневі паростки малочисельні. Сорти щеплені на цій підщепі слаборослі, скороплідні, вступають у плодоношення на 2-3 рік після садіння. Урожайність висока, плоди інтенсивно забарвлені, вирівняні і крупні.
Дерева на підщепі М.9 Т337 вимагають родючих вологоємких водопроникних структурних ґрунтів з малим вмістом карбонатів. Із-за перевантаження урожаєм і поверхневого розміщення кореневої системи дерева на ґрунтах легкого механічного складу вивалюються. Для попередження цього довжина відсадкової частини підщепи повинна бути не менше 30 см, а висота окулірування в розсаднику 10-15 (краще 20) сантиметрів. Одразу після садіння слід обов’язково встановити постійні підпори, біля щеплених на М.9 Т337, а за їх відсутності – підпори тимчасові, які не пізніше кінця першого сезону вегетації замінити постійними.
Підщепа вразлива до кореневим раком і кров’яною попелицею, середньостійка до загнивання деревини і бактеріального опіку, малоуразлива до Phytophthora cactorum [4, 7, 10, 13].
Розділ 3. Умови і методика проведення досліджень
3.1. Місце проведення досліджень і характеристика ґрунту
Вивчення продуктивності яблуні під градозахисною сіткою та мульчування приштамбових смуг агротканиною в умовах ННВВ УНУС проводили в багаторічному насадженні голландського типу, на клоновій підщепі М.9 Т337 навчально-науково-виробничого відділу Уманського національного університету садівництва, що знаходиться в Уманському природно-господарському районі Правобережного Лісостепу України.
Місто Умань розташоване на 48’46’ північної широти і 30’ 14' східної довготи за Гринвічем. Висота над рівнем моря складає 245м.
Грунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений малогумусний, важкосуглинкового гранулометричного складу. Верхню частину його горизонту складають мікроструктурні агрегати від 0,01 до 0,06 мм, де знаходиться значна кількість пилуватих часток. Під впливом опадів ґрунт здатний до часткового запливання й ущільнення. Придатний для вирощування плодових культур і може забезпечити високу продуктивність за належного догляду.
Вміст гумусу в орному шарі ґрунту близько 3,5% і з глибиною поступово зменшується. Ґрунт дослідної ділянки містить 10,8мг/100г легкогідролізованого азоту, забезпечений фосфором (30,1мг/100г), а забезпеченість калієм знаходиться на оптимальному рівні – 30,2мг/100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної, особливо у глибших шарах, гідролітична кислотність підвищена. Високий ступінь насичення основами – 88,6-91,3% [2].
Рельєф дослідної ділянки рівнинний зі слабким схилом у західному напрямки.