2. Заходи щодо стабілізації епідемічної ситуації

Проводиться вакцинація населення і особового складу сил реагування, обсервація осіб, які залишають зону карантину. Посилюється санітарно-освітня робота, проводиться позапланове навчання персоналу ЛПУ.

На ендемічних територіях, в припортових зонах (морські, річкові, повітряні) проводиться оцінка чисельності, видового складу і щільності популяції гризунів і зайцеподібних; регуляція їх чисельності, а також чисельності синантропних гризунів (щурі, миші); визначається заселеність ектопаразитами; організовується санітарно-ветеринарний контроль (кози, коти, собаки тощо). На ендемічних територіях проводиться імунізація професійних груп ризику і населення, санітарно-освітня робота.

СИБІРКА

1. Протиепідемічні заходи в осередку

Ііри виявленні хворого на сибірку інформація повідомляється телефоном до установи державної санітарно-епідеміологічної служби впродовж 2 год і скеровується термінове повідомлення у перші 12 годин.

Особливості епідобстеження осередку і проведення ГІеЗ. І Іроводиться за загальноприйнятою схемою.

Заходи щодо хворого. Хворий підлягає негайній обов’язковій госпіталізації в окрему палату інфекційного відділення, обстежується бактеріологічно. Для догляду за хворим і проведення дезінфекційних заходів призначається окремий медичний персонал, який працює у захисному одязі. Захоронения трупів людей, померлих від сибірки, проводять на звичайному' кладовищі з дотриманням правил захоронения померлих від ОНІ (у тих випадках, коли померлого не розтинали, до виносу із приміщення його укладають у домовину, вистелену поліетиленовою плівкою, такою ж плівкою щільно прикривають трун зверху для виключення контакту з шкірою обличчя і рук померлого; при похованні трупа, що зазнав розтину, під плівку, на дно домовини насипають шар сухого хлорного вапна).

Заходи гцодо осіб, які потенційно піддалися ризику зараження. Обсервація осіб, які контактували з хворою людиною і хворою твариною або сировиною від таких тварин, протягом 8 днів, проведення їм термінової антибіотикопрофілактики чи з використанням протисибіркового імуноглобуліну.

Заходи гцодо розриву МПЗІ. Заключна дезінфекція проводиться у приміщенні після госпіталізації, виписки, смерті чи патолого-анатомічного розтину хворого, а також у місцях перебування і загибелі хворих тварин з

камерною обробкою речей.

Заходи щодо сприйнятливих осіб. Посилюється санітарно-освітня робота, проводиться позапланове навчання для персоналу ЛПУ.

2. Заходи щодо стабілізації епідемічної ситуації

Посилюється санітарно-освітня робота, проводиться позапланове навчання персоналу' ЛПУ.

В. КАРАНТИННІ ЗАХОДИ

У розрізі проведення заходів щодо ОНІ з метою ліквідації осередків запроваджуються режимно-обмежувальні заходи.

Карантин - це комплекс режимно-обмежувальних, медико-санітарних і адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення ОНІ, а також інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення (ті, які мають значний вплив на здоров’я населення та можуть швидко поширюватися) (див. додаток 3, 8).

Обсервація - це система ізоляційно-обмежувальних і лікувально- профілактичних заходів, спрямованих на попередження розповсюдження інфекційних захворювань (див. додаток 4).

При організації та проведенні ПеЗ щодо ОНІ керуються Санітарними правилами охорони території від завозу/занесення їх на територію країни, розроблених на основі Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП, 2005) (див. додаток 2). Ці Правила визначають механізм здійснення організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на територію України збудників ОНІ та ввезенню на територію України товарів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя та здоров’я людини.

В Україні існує мережа санітарно-карантинних підрозділів, що забезпечують здійснення медико-санітарного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України і проведення організаційних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів.

В’їзд на територію України транспортних засобів, ввезення вантажів, товарів та інших предметів, у тому числі продуктів харчування і продовольчої сировини, лікарських засобів, біологічних, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів і відходів, при контакті з якими може відбутися інфікування або виникнути небезпека для життя і здоров’я населення, дозволяється лише після їх огляду працівниками санітарно-карантинного підрозділу' та за наявності супровідної документації, оформленої відповідно до вимог санітарного законодавства та міжнародних договорів України.

Працівники санітарно-карантинних підрозділів у разі надходження інформації про виявлених хворих осіб та/або осіб, стосовно яких є підозра на інфекційну хворобу, що має міжнародне значення, а також переносників хвороби на транспортних засобах або їх контамінації, повинні забезпечити проведення медичного (санітарного) огляду пасажирів, транспортних засобів, вантажів, товарів та інших предметів, організувати їх дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію і деконтамінацію. Пасажири та члени екіпажу зараженого транспортного засобу не залишають борт судна і підлягають медичному санітарному огляду.

У разі отримання закладами та установами Держсанепідслужби інформації про факти виявлення хворих осіб та/або осіб, стосовно яких є підозра на інфекційну' хворобу, що має міжнародне значення, така інформація подається національному координаторові з питань ММСГІ (2005), що визначається МОЗ України.

Заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування розробляють і затверджують комплексні плани санітарної охорони відповідної території та захисту' населення від інфекційних хвороб та здійснюють в осередках інфекційних хвороб ПеЗ.

У разі виявлення хворих осіб та^бо осіб, стосовно яких є підозра на інфекційну хворобу, що має міжнародне значення, у планах протиепідемічної готовності передбачають перепрофілювання приміщень для госпіталізації (ізоляції), забезпечення кадрами, обладнанням, лікарськими, діагностичними засобами, призначення консультантів; підготовку медичних працівників (тренувальні навчання) з питань епідеміології, клінічних ознак захворювання, діагностики, профілактики та лікування інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення та проведення ГІеЗ; санітарно-освітню роботу' з питань профілактики інфекційних хвороб серед населення.

Держсанепідслужба може оголосити окремі населені пункти або їх частини, а також будинки та транспортні засоби, де виявлено хворих осіб, осередками інфекційних хвороб.

У разі виявлення фактів захворювання на інфекційні хвороби, що мають міжнародне значення, або виникнення загрози зараження такими хворобами та їх поширення органи виконавчої влади усіх рівнів за поданням керівників установ держсанепідслужби можуть запроваджувати у межах своїх повноважень на відповідних територіях або об’єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування та перевезення з метою запобігання зараженню, поширенню і ліквідації зазначених хвороб.

Організація протиепідемічних заходів в осередках ОНІ здійснюється КТЕБ і НС району', міста, області, держави. Структуру КТЕБ і ИС дивіться в додатку 5.

Функції комісії з техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій:

1. Організує і контролює виконання заходів з локалізації та ліквідації осередку.

2. Готує подання для місцевої влади для прийняття рішення про оголошення осередку ОНІ та введення карантину.

3. Затверджує плани щодо локалізації та ліквідації осередку.

4. Систематично заслуховує доповіді медичного штабу про проведені заходи.

5. Готує інформацію у вищесгоячі органи.

6.Займається питаннями мобілізації необхідних сил і засобів.

7.Забезпечує взаємодію різних міністерств і відомств.

1. Приймає рішення про завершення заходів.

ВІДПОВІДІ ДО СИТУАЦІЙНИХ ЗАДАЧ

Задача І.

1. Покусаного необхідно скерувати до хірурга-рабіояога дня обробки рани і термінового проведення курсу серо- та вакцинопрофілактики.

2. Контакт з дикими або бездомними тваринами, наявність сказу серед них. Виявлення укусів, подряпин на тілі собаки.

3. Дослідження мозку собаки, знищення трупа, виявлення тварин, які контактували з нею, ізоляція і 10-денний карантин. Вакцинація всіх собак, знищення всіх хворих диких тварин, виявлення людей, які спілкувалися з хворою собакою, проведення їм щеплень за безумовними показаннями.

Задача 2.

1. Дані епіданамнезу, перебування на ендемічній з холери території, клінічні прояви хвороби.

2. Виявити джерело інфекції, визначити межі осередку, провести заключну дезінфекцію, встановити осіб, які спілкувались ,з хворим, ізолювати їх, обстежити бактеріологічно (випорожнення), провести їм термінову профілактику антибіотиками (тетрациклін), проводити епідспостереження за осередком до його ліквідації (не менше 3 міс.).

3. Обмежувально-ізоляційні заходи в осередку організовує КТЕБ і НС, а проводять їх наступні служби: лікувальна, протиепідемічна, лабораторна, профілактична, карантинна, адміністративна. їх роботу координують відповідні начальники служб, які підпорядковуються начальнику штабу осередку і начальнику осередку. В роботі також задіяні наукоЕІ консультанти та група з обліку і аналізу роботи.

Задача 3.

1. На території, очевидно, були стоячі або мало протічні водойми з чистою водою, неглибоким дном, наявністю водної рослинності і личинок малярійних комарів.

2. Провести ентомологічні дослідження, фенологічне спостереження, очистку водоймищ від рослинності, знищення личинок малярійних комарів і окрилених комарів.

3. Людина заразна на протязі всього періоду гаметоносійства.

Задача 4.

1. Дератизація, дезінфекція, дезінсекція судна, після якої - огляд суховантажу карантинною службою СКП порту. Огляд медпрацівниками СКП членів екіпажу і всіх пасажирів. Ізоляція їх на судні, спостереження за ними на протязі 6 днів з метою своєчасного виявлення хворих.

2. При наявності заражених бліх - від декількох годин до б діб.

3. Негайна ізоляція хворих в лікарню, їх лікування. Медичне спостереження за рештою екіпажу на плавзасобі. Осіб, які спілкувалися з хворими ізолюють на 6 днів з проведенням курсу профілактики антибіотиками. На судні проводиться дезінфекція, повторна дезінсекція і дератизація (при наявності гризунів). На судно накладається карантин.

Задача 5.

1. У Криму можуть реєструватися Кримсько-Конго геморагічна гарячка (ККГГ), кліщовий енцефаліт (КЕ), хвороба Лайма (ХЛ), марсельська і Ку- гарячка, гарячка Західного Нілу (ГЗН), москітні гарячки, лейшманіоз.

2. Існування вірусу ККГГ’ підтримують зайці, птахи, гризуни; збудників ХЛ, КЕ - різні види диких ссавців, в основному - гризуни та птахи, в сільськогосподарських районах - домашні тварини (кози, навіть корови). Збудник марсельської гарячки циркулює серед собак та деяких видів гризунів. Резервуаром збудника Ку-гарячки в природі є понад 60 видів дрібних ссавців (в основному гризунів), близько 50 видів птахів, в антропургічних осередках збудник Ку-гарячки циркулює серед домашніх тварин, вірус ГЗН - серед птахів. Циркуляція вірусу ККГГ в природі підтримується іксодовими кліщами. Природним резервуаром і переносником вірусу КЕ і ХЛ є іксодові кліщі, рикетсій Ку-гарячки - іксодові, гамазові і аргасові кліщі, ГЗН - комарі, а москітних гарячок - москіти.

3. Захворювання на ККГГ реєструються в теплий час року з максимальним підйомом в червні-серпні. Захворювання на КЕ і ХЛ спостерігається весною та на початку літа, другий пік захворюваності на ХЛ і КЕ реєструється на початку осені, що співпадає з періодами активності кліщів. Захворювання на марсельську гарячку реєструється з травня по вересень, тобто в період активності переносника. Підйом захворюваності, на Ку-гарячку спостерігається навесні, ГЗН - у липні-серпні, москітних гарячок - червні-вересні.

САНІТАРНА ОХОРОНА ТЕРИТОРІЇ ВІД ЗАВОЗУ ТА ПОШИРЕННЯ ОНІ

Заходи, що проводяться на державному кордоні та транспортних засобах

Санітарно-профілактичні заходи, що проводяться в країні

Заборона виїзду та в’їзду до країни особам, які не виконують санітарні правила

Перевірка санітарних документів на вантажі, членів екіпажу, пасажирів

J

Санітарний огляд транс­портних засобів та вантажів

Постійно

Імунізація людей, які виїжджають та прибувають

Планування заходів щодо охорони території від завозу ОНІ

ІІри загро зі поширення інфекції

Створення КТЕБ і НС

Корекція комплексного плану

\

Заборона прийому посилок із країн небезпечних щодо ОНІ

Тимчасове закриття окремих ділянок державного кордону

Заборона до санітарної перевірки спілкування з пасажирами, проведення навантажувально- розвантажувальних робіт і пересування

Опитування екіпажу та пасажирів про стан здоров’я

Епіднагляд за територією країни

Комплекс санітарно- гігієнічних заходів на об’єктах елідризику

Спецпідготовка мед працівників щодо ОНІ

Підготовка служб КТЕБ і НС

Підготовка до розгортання служб КТЕБ і НС

Імунізація за епідемічними показаннями

L7

Провізорна госпіталізація та обстеження підозрілих осіб

Проведення санітарно- освітньої роботи серед населення

Медогляд хворих згідно показань та проведення протиепідемічних заходів

Додаток

1	Проведення лікувально-профілактичних заходів, розпочатих в режимі обсервації
і 1	Специфічна профілактика населення
	Встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи на етапах медичної евакуації
	Припинення евакуації уражених із зони карантину і підсилення регіональної мережі групами спеціалістів консультантів
	Проведення комплексу ПеЗ в осередку
	Активне виявлення хворих і негайна ізоляція їх або госпіталізація у шпиталь ОНІ
	Ізоляція осіб, які контактували з хворими до ізоляційно-карантинних пунктів
	Проведення дезінфекційних заходів

Повна ізоляція потенційно зараженого населення від сусідніх територій і населення

Заборона виїзду, в’їзду, транзитного проїзду через зону карантину і вивозу майна без попереднього знезараження

Розташування населення дрібними групами

Організація спеціальної комендантської служби для забезпечення правил карантину

Встановлення суворого порядку контролю населення

Дотримання режиму харчування, розташування харчоблоку для населення

КАРАНТИН

система протиепідемічних заходів, спрямованих на повну ізоляцію осередку інфіку вання і лікзідацію інфекційних захворювань в ньому

ІІри можливості виведення населення із осередку та його карантинізація в незараженому місці

Протиепідемічні заходи

Озброєна охорона території, де введено карантин

Організація перевалочних пунктів

її

ОБСЕРВАЦІЯ

система ізоляційно-обмежувальних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження розповсюдження інфекційних захворювань

§

Витяг з наказу МОЗ України за№ 167 від 30.05.1997 р.

«Про удосконалення протихолерних заходів в Україні» «Локалізація і ліквідація осередку холери»

Організаційні заходи

Місто, район, селище і т. ін. оголошується осередком холери по рішенню місцевої влади на основі подання територіальної КТЕБ і НС в разі виявлення першого випадку захворювання або вібріопосійства, незалежно від вірулентності виділених культур вібріонів.

Територіальна КТЕБ і НС при виявленні першого випадку захворювання на холеру розробляє та затверджує оперативний план локалізації та ліквідації осередку холери та вносить, в разі необхідності, доповнення до цього плану та контролює його виконання.

Контроль за проведенням необхідних протихолерних заходів здійснюється КТЕБ і НС району, міста, області, Автономної республіки або країни.

Організацією-протихолерних заходів безпосередньо займається медичний штаб осередку.

Начальник осередку, а це, як правило, один із керівників місцевої державної адміністрації, начальник медичного штабу і його заступник, а це, як правило, керівники місцевих органів охорони здоров’я та державної санітарно-епідеміологічної служби, та керівники окремих служб (протиепідемічної, профілактичної, лікувальної, лабораторної та адміністративно-господарської) призначаються рішенням КТЕБ і НС.

Керівники груп та інших підрозділів, що входять до складу означених служб, а також поіменний склад цих груп затверджується наказом начальника медичного штабу.

Всі фахівці, що відряджаються до Штабу для роботи по ліквідації осередку холери, передають всі свої поточні справи іншим працівникам, займаються лише протихолерними заходами і повністю підпорядковуються керівникам відповідних служб і груп медичного штабу. Начальник штабу та його заступник також повністю звільняється від своїх поточних справ.

Керівниками служб та груп можуть призначатись місцеві або прибулі в осередок фахівці по профілю.

Кількість особового складу різних служб може бути змінена наказом по Штабу в залежності від інтенсивності епідемічного процесу в осередку холери.

Закріплені штабом фахівці, як правило, працюють до ліквідації осередку холери і мають право на додаткову оплату за роботу' в осередку холери.

За штабом закріплюється не більше 20-25 % медичних працівників санітарно-епідеміологічного профілю, інфекціоністів та лаборантів від загальної їх кількості в місті або районі, де виник спалах холери. Інші фахівці займаються тільки своїми поточними справами. Якщо закріплених за штабом працівників не вистачає для роботи в осередку холери, туди, щоб не

відволікати місцевих фахівці» під основної роботи, відряджають представників області або країни.

Керівники закладів, що підпорядковані МОЗ України, направляють своїх співробітників в осередок холери, згідно розпорядження.

Протиепідемічна служба в осередку складається з:

• групи обліку і інформації про протихолерні заходи;

• груп епідеміолої ічного обстеження виявлених осередків холери;

• дезінфекційних бригад;

• груп відбору проб матеріалу від людей для лабораторного дослідження;

• груп відбору проб з об’єктів довкілля для лабораторного дослідження; групи контролю за забезпеченням режиму безпеки роботи в холерному та

провізорному госпіталях, ізоляторі, бактеріологічних лабораторіях та інших медичних установах незалежно від їх відомчої належності;

• групи епідеміологічного аналізу і консультантів.

Профілактична служба створюється в складі:

• групи нагляду за комунальними об’єктами; .

• групи нагляду за підприємствами харчової промисловості, громадського харчування, торгівлі харчовими продуктами;

• групи нагляду за дитячими і підлітковими закладами;

• групи нагляду за промисловими та іншими об’єктами.

Лікувальна служба створюється в складі:

• госпітальної бази - холерний стаціонар, провізорний стаціонар, ізолятор для госпіталізації осіб, які спілкувалися з хворим на холеру та вібріононосіями;

• груп обліку та інформації про лікувально-профілактичні, протихолерні заходи;

• групи евакуації хворих на холеру, вібріононосіїв та контактних з ними;

• груп подвірних обходів (при необхідності);

• патолого-анатомічної групи;

• групи консультантів-інфекціоністів.

Лабораторна служба створюється в складі:

• лабораторій по обстеженню людей;

• лабораторій по обстеженню об’єктів довкілля.

У кожній лабораторії створюються:

• групи прийому та реєстрації матеріалу;

• групи розливу середовищ та підготовки їх до пересівів;

• групи перегляду посівів та відбору колоній;

• групи ідентифікації виділених культур;

• групи миття, підготовки до стерилізації посуду;

• групи серологічних досліджень;

• групи виготовлення поживних середовищ.

Формування адміністративно-господарської служби.

Медичний штаб осередку холери щоденно заслуховує доповіді керівників служб про епідситуацію та проведення необхідних заходів, готує відповідну інформацію.

Протиепідемічні заходи,

Заходи, які необхідно проводити в разі виділення від хворих на холеру і вібріононосіїв вірулентних (гоксигенних) штамів холерних вібріонів 01 групи: епідеміологічне розслідування кожного випадку холери і вібріоносійства;

• госпіталізація хворих на холеру, у т. ч. з підозрою на холеру, а також вібріононосіїв в холерний шпиталь, з обов’язковим одноразовим бактеріологічним обстеженням;

• виявлення, ізоляція (або медичний нагляд), бактеріологічне обстеження на холеру і превентивне лікування (за епідпоказаннями) контактних;

• активне виявлення, госпіталізація в провізорний стаціонар і бактеріологічне обстеження на холеру хворих на гострі кишкові захворювання;

• обов’язковий розтин з бактеріологічним дослідженням на холеру померлих від гострих кишкових захворювань, а також померлих від холери;

• оперативний епідеміологічний аналіз захворюваності на гострі кишкові інфекції та на холеру пов’язаною з особливістю водокористування, а також харчування;

• профілактична та заключна дезінфекція;

• збільшення обсягу бактеріологічних досліджень на холеру об’єктів довкілля в разі необхідності;

• виведення заходів щодо обмеження користування водою відкритих водоймищ в рекреаційних та побутових цілях;

• посилення санітарного нагляду за підприємствами громадського харчування, харчової промисловості і торгівлі харчовими продуктами, водопровідними та каналізаційними спорудами

Заходи, які необхідно проводити при виділенні від хворих на холеру і вібріононосіїв слабо- і авірулентних (атоксигенних) штамів вібріонів 01 групи:

• госпіталізація хворих на холеру і вібріононосіїв в холерний госпіталь; епідеміологічне розслідування кожного випадку холери і вібріононосійства;

• виявлення та бактеріологічне обстеження і медичний нагляд за контактними особами в родині, за місцем проживання, роботи або навчання;

• бактеріологічне обстеження на холеру і превентивне лікування осіб, які мали контакт з хворими або вібріоносіями і що працюють на підприємствах громадського харчування харчової промисловості і торгівлі харчовими продуктами;

• одноразове бактеріологічне обстеження на холеру всіх хворих на гострі кишкові інфекції та їх обов’язкова госпіталізація;

• профілактична та заключна дезінфекція.

До визначення ступеню патогенності ізольованих штамів вібріонів всі заходи проводяться в обсязі, який передбачено при виділенні вірулентній штамів.

Організаційні заходи по госпіталізації хворих на холеру, вібріононосіїв, ізоляції осіб що спілкувалися з ними, а також хворих на гострі кишкові інфекції (ТКІ).

Госпіталізацію в холерний госпіталь хворих або підозрілих на холеру і

вібріононосіїв забезпечую!і. дезінфекційні станції (відділення) або станції швидкої медичної доцомоіи автотранспортом цих закладів бригадами евакуаторів у складі лікаря або середні,ого медичного працівника і санітара.

Всі транспортні засоби для госпіталізації хворих повинні бути обладнані регідратаційними системами, посудом для збирання виділень хворих, дезінфікуючими засобами, гідропультом, підкладною клейонкою.

Осіб, які були в контакті з хворим на холеру або вібріононосієм, направляють к ізолятори в супроводженні середнього медичного працівника на спеціальному транспорті виділеному дезінфекційною станцією чи відділом дезінфекції санітарно-епідеміологічної станції або станцією швидкої медичної допомоги.

Персонал, що обслуговує евакотранспорт, після закінчення зміни проходить санітарну обробку. Особовий склад бригад евакуаторів повинен бути одягнений в піжами, хірургічні халати, шапочки та косинки (протичумний костюм четвертого типу’).

Після госпіталізації хворих (вібріононосіїв) та ізоляції контактних транспорт підлягає заключній дезінфекції силами лікувальних закладів або евакобригадами, що знаходяться на території лікарні на спеціально виділеному майданчику.

Не дозволяється видача скерувань для госпіталізації на руки хворим на ГКІ та особам, які спілкувалися з хворим на холеру або носієм, та їх евакуацію в лікарню випадковим транспортом.

У населеному пункті, де виявляються хворі на холеру або вібріононосії, в осередках кишкових захворювань проводяться такі заходи:

• епідеміологічне обстеження, результати обстеження відображаються в

карті;

• медичний нагляд за особами, що спілкувались з хворим до закінчення бактеріологічного дослідження хворих;

• обов’язкова госпіталізація хворих на гострі кишкові інфекції.

Організація стаціонарів в осередку холери.

Стаціонар для хворих на холеру:

• розгортають на базі інфекційної лікарні чи відділення;

• реанімаційне відділення розгортають окремо для дорослих і дітей; в першу чергу ці відділення оснащуються сучасною апаратурою для визначення електролітів крові.

Провізорні стаціонари можуть розгортатися в непрофільних відділеннях, але з дотриманням всіх протиепідемічних заходів, як в інфекційних відділеннях.

У психоневрологічних лікарнях та диспансерах розгортаються приміщення для прові юриої госпіталізації хворих з явищами дисфункції.

Ізолятори розгортаються на базі лікувальних закладів, але можливе їх функціонування її школах, базах відпочинку, готелях.

Обсерватори в разі необхідності розгортаються на базі оздоровчих закладів, готелів, гуртожитків і т і.

Витяг з Постанови МОЗ України за №16 від 12.05.2003 р.

«Про затвердження методичних вказівок «Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології»»

Протичумні костюми та порядок їх використання. Загальні відомості.

Протичумний костюм (рис.1) забезпечує захист медичного персоналу від зараження в усіх випадках підозри на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби. Використовується під час обслуговування хворого в інфекційних стаціонарах, при евакуації хворого, проведенні поточної та заключної дезінфекції (дезінсекції, дератизації), під час забору матеріалу’ від хворого, при розтині та похованні трупа, подвірних обходах.

Рис. 1 Протичумний костюм «Кварц»

У залежності від характеру виконуваної роботи і виду інфекційного захворювання, користуються такими тинами костюмів:

а) перший тип - повний захисний костюм, який складається із комбінезона або піжами (3, 4), каптура (великої косинки) (2) , протичумного халата (7), ватно-марлевої маски (протипилового респіратора) (1), окулярів-консервів. гумових рукавиць (5), шкарпеток (панчох), гумових або кирзових чобіт (8), рушника (6) (рис. 2);

Для розтину трупа необхідні додатково друга пара рукавиць (5), цератовий фартух (9), нарукавники (10).

другий тип - захисний костюм, що має комбінезон або піжаму, протичумний халат, каптур (велика косинка), ватно-марлеву маску, гумові рукавиці, шкарпетки (панчохи), гумові або кирзові чоботи, рушник;

третій тип - складається із піжами, протичумного халата, великої косинки, гумових рукавиць, шкарпеток, глибоких калош, рушника;

четвертий тип - піжама, хірургічний халат, шапочка або мала косинка, шкарпетки, тапочки (або мешти).

Бажано, щоб комплекта захисного одягу, були індивідуальними, підібраними за розмірами. У лікарів до комплекту захисного одягу додається фонендоскоп.

Примітка. Тривалість роботи у костюмі першого типу не повинна перевищувати 3- х годин, а у спекотшш нас - 2-х годин, потім необхідна перерва на одну годину.

Порядок одягання протичумного костюма.

Костюм одягають (рис. 3) перед входом в осередок (приміщення), де є хворий, заразне відділення лабораторії і т.д. Одягати костюм треба не поспішаючи, дотримуючись послідовності. Порядок одягання: комбінезон (піжама), шкарпетки (панчохи), чоботи (калоші), каптур (велика косинка) і протичумний халат, тасьму на комірі халату, а також пояс халату' зав’язують, попереду на лівому боці, петлею. Респіратор-маску одягають на обличчя так, щоб закрити рот і ніс. Верхній край маски повинен бути на рівні нижньої частини орбіг, а нижній - заходити за підборіддя. Верхня тасьма маски зав’язується петлею на потилиці, нижня - на голові. Після надівання респіратора, по боках крил носа, закладають ватні тампони. Захисні окуляри повинні щільно прилягати до каптура або косинки, їх слід натерти спеціальним олівцем або сухим милом для запобігання потіння скла. У місцях можливої фільтрації повітря закладають ватні тампони. Надівають гумові рукавички, перевіряючи ї\ перед одяганням на цілість. За пояс халату, з правого боку, закладають рушник. 1 Іри проведенні розтину трупа додатково

одягають другу пару рукавичок, цератовий фартух, нарукавники. Рушник закладають за пояс фартуха.

Рис. З Порядок одягання протичумного костюма

Порядок знімання протичумного костюма.

Захисний костюм знімають після роботи за межами приміщення, де знаходиться чи знаходився хворий (підозрілий) або інші інфіковані об’єкти.

Порядок знезараження костюму.

Для знезараження костюму необхідно мати:

• таз із дезінфекційним розчином для знезараження зовнішньої поверхні чобіт чи калош (1-3 % розчин хлораміну, 3 % розчин пероксиду водню із 0,5 % розчином миючого засобу);

• ємність із дезінфекційним розчином для дезінфекції рук в рукавичках, яка проводиться після зняття кожного елементу костюму (0,5-1 % хлорамін);

• ємність із 70° спиртом для знезараження окулярів і фонендоскопу;

• ємність із дезінфекційним розчином або мильною водою для знезараження ватно-марлевих масок (1-3 % розчин хлораміну, в останньому випадку - кип’ятіння ЗО хв);

• бак із дезінфекційним розчином для знезараження халата, косинки (каптура) і рушника (1-3 % розчин хлораміну);

• ємність для знезараження рукавичок (1-3 % хлорамін).

У тих випадках, коли знезараження проводиться автоклавуванням, кип’ятінням, або в дезінфекційній камері, знятий одяг поміщають відповідно в баки, бікси або мішки, попередньо змочені в дезінфекційному розчині.

Знімають костюм повільно, не поспішаючи, протягом 1-2 хв миють руки в рукавичках; повільно витягують рушник; фартух протирають ватним тампоном, добре змоченим у дезінфекційному розчині і знімають так, щоб зовнішній бік був у середині; знімають нарукавники і другу пару рукавиць; чоботи (калоші) протирають ганчіркою чи ватним квачем, змоченим у дезінфекційному розчині (для кожного чобота, калоші - нові); не торкаючись відкритих частин шкіри, у суворій послідовності, знімають - фонендоскоп, окуляри, ватно-марлеву маску; розв’язують зав’язки коміра халата, пояс і, згорнувши верхній край рукавичок, розв’язують зав’язки рукавів та знімають халат. Знімають косинку, завертаючи її зовнішній бік всередину, обережно збирають кінці косинки в одну руку на потилиці; знімають рукавички і перевіряють їх цілість дезінфекційним розчином (не повітрям), потім ще раз обмивають чоботи (калоші) в дезрозчині і знімають їх

До уваги! Після зняття кожного елементу костюма руки в рукавичках занурюють у дезінфекційний розчин. Після зняття захисного костюма руки оброблюють 70° спиртом та ретельно миють у теплій воді з милом. Рекомендується прийняти душ. Захисний одяг після кожного застосування знезаражують автоклавуванням (1 атм, 30 хв), замочують у 3 % розчині хлораміну протягом 2-х годин, кип’ятять у 2 % розчині соди (ЗО хв).

ПЕРЕЛІК

нозологічних форм інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення

Найменування нозологічної форми хвороби	Код згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних із здоров’ям
і Віспа (натуральна)	ВОЗ
; Поліомієліт, спричинений диким	А80.1, А80.2
полювірусом
Грип, спричинений новим субтипом
SARS (ТГ'РС)
Холера	А00: А00.0, А00.1, А00.9
Чума	А20: А20.2
Жовта гарячка	А95: А95.0, A95.L А95.9
Г арячка JIacca	А96.2
Хвороба, спричинена вірусом	А98.3
Марбурга
Хвороба, спричинена вірусом Ебола	А98.4
Малярія	В50, 51, 52, 53.0
Гарячка Західного Нілу	А92.3
Кримська геморагічна гарячка, спричинена вірусом Конго	А98.0
Г арячка Денге	А90, А91
Г еморагічна гарячка Мачупо	А96.1
(болівійська)
|Геморагічна гарячка Хунін	А96.0
(аргентинська)
Менінгококова хвороба	А39.0, А39.1, А39.2