1. Суть, зміст та особливості електронної комерції

Стрімкий технологічний розвиток у сфері електроніки та кібернетики став передумовою інтенсивного нарощення процесів інформатизації усіх сфер народного господарства. Формування інформаційного суспільства призвело до виходу інформаційно-комунікаційних технологій на новий рівень, що дозволяє вирішувати складні економічні завдання як для окремих комерційних структур так і в загальнодержавному масштабі. При цьому значна частина економіки бізнесу стають електронними і переміщуються у глобальне середовище мережі Internet.

Найбільшим у світі об'єднанням локальних мереж з метою забезпечення швидкого обміну інформацією є глобальна комп'ютерна мережа Internet. Саме швидкість роботи спричинилася до початку її використання в бізнес-процесах та появи нового напрямку в розвитку інформаційних технологій - електронного бізнесу.

Електронний бізнес - будь-яка ділова активність з використанням глобальних інформаційних мереж для модифікації внутрішніх та зовнішніх зв'язків фірми з метою одержання прибутку.

Рис. 1. Основні напрямки сучасного електронного бізнесу

Основною складовою електронного бізнесу є електронна комерція, хоча ці поняття часто ототожнюють.

Електронна комерція - комерційна взаємодія суб'єктів бізнесу з приводу купівлі-продажу товарів та послуг (матеріальних та інформаційних) з використанням інформаційних мереж (Internet, мережа стільникового зв'язку, внутрішні локальні мережі фірм).

Сюди відносять електронний обмін інформацією (Electronic Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EDF), електронну торгівлю (E-trade), обіг електронних грошей (E-cash), електронний маркетинг (E-marketing), електронний банкінг (E-banking), електронні страхові послуги (E-Insurance) тощо.

Кожен з видів електронної комерції включає в себе наступні операції:

• встановлення контактів між потенційними контрагентами;

• обмін інформацією;

• купівля-продаж товарів та послуг;

• до і після продажна підтримка (надання інформації про товар або послугу, рекомендації щодо використання товару, консультації замовників);

• електронні платежі;

• управління доставкою;

• бізнес-адміністрування.

Характерними рисами електронної комерції в порівнянні з традиційною є:

1. Зростання конкурентоспроможності фірми за рахунок зменшення витрат на організацію бізнесу, на рекламу та просування товару (послуги), на обслуговування клієнтів, на підтримку комунікацій, зменшення витрат часу на взаємодію з клієнтами та діловими партнерами, розширення до і після продажної підтримки;

2. Розширення та глобалізація ринків: для Internet не існує географічних кордонів, часових обмежень, вихідних, причому вартість та швидкість доступу до інформації не залежить від віддалі до її джерела (за винятком транспортних витрат по доставці придбаного товару). У зв'язку з цим малі та середні підприємства можуть успішно конкурувати на глобальному ринку, а споживачі мають можливість одержувати максимально широкий доступ до товарів і послуг;

3. Персоналізація взаємодії: за допомогою інформаційних мереж фірми можуть одержувати детальну інформацію від кожного клієнта та автоматично надавати товари та послуги за масовими ринковими цінами;

4. Зміни в інфраструктурі за рахунок зменшення частки або повного виключення матеріальної інфраструктури (будівлі, споруди), скорочення кількості персоналу, зменшення кількості посередників.

5. Створення нових продуктів і послуг, наприклад, служби електронної поставки і підтримки, надання довідкових послуг, послуг з встановлення контактів між замовниками та постачальниками і т.д.

Послуги для організації е-комерції в мережі Інтернет — послуги зі створення та обслуговування різних типів бізнес-систем для організації е-комерції в мережі Інтернет.

До головних типів бізнес-систем для організації е-комерції в мережі Інтернет належать такі системи:

• intranets - внутрішньофірмова система для забезпечення бізнес-процесів на основі використання внутрішніх мереж;

• В2В (business-to-business - "бізнес для бізнесу") - міжфірмова система для забезпечення міжкорпоративних бізнес-процесів;

• В2С (business-to-consumer - "бізнес для споживача") - система для здійснення електронної роздрібної торгівлі, орієнтованої на кінцевого споживача;

• С2С (consumer-to-consumer, або "споживач - споживач") - система для здійснення аукціонної торгівлі в Інтернеті за участю як кінцевих споживачів, так і фірм;

• B2G (business-to-government , або "бізнес для держави") - система для укладання угод між компаніями та урядовими організаціями;

• Е2Е (exchange-to-exchange) - система інтеграції онлайнових бірж для отримання учасниками торгів доступу одразу до багатьох бірж з єдиної точки;

• В2Е (business-to-employee) - внутрішньо корпоративна система для забезпечення участі в бізнес-процесах географічно віддалених співробітників на основі створення різноманітних мереж.

Окремі системи можуть не містити комерційної складової, тому їх слід віднести до інформаційних, а не до бізнес-систем. Зокрема, це стосується таких систем, як:

• G2C (government-to-citizen — урядовий, або "держава — громадяни") — інформаційна система для взаємодії "електронного уряду" та громадян за допомогою Інтернету;

• B2PR (business-to-public relation — "бізнес для відносин з громадськістю") — система для створення мереж з використання інформаційних PR-технологій.

Протягом останніх років найбільшим за обсягами послуг у системі електронної комерції є сектор В2В ("бізнес для бізнесу"), що базується на використанні Інтернету для забезпечення міжкорпоративних бізнес-процесів. Одним із головних призначень систем електронної комерції типу В2В є розв'язання проблем збуту і матеріально-технічного постачання. У 2008 р. обсяги торгівлі на цьому ринку вже перевищили 4 трлн дол. США. Найбільш активно розвиваються ринки СІНА, Європи та Китаю.