1.2 Місце закріплення знань, умінь та навичок в структурі уроку в початковій школі

Закріплення знань, умінь та навичок є одним з найважливіших засобів забезпечення міцності їх засвоєння, який необхідно застосовувати на всіх уроках.

Оскільки, урок – основна форма організації навчальної діяльності молодших школярів, то особливе місце у структурі уроку займає закріплення знань, умінь та навичок, оскільки, тимчасові нервові зв’язки, що утворюються в корі головного мозку учнів у процесі сприйняття нового навчального матеріалу слабкі і несталі, необхідно забезпечити їх своєчасне підкріплення.

Практика показує, навіть зрозумівши сутність виучуваного матеріалу, учень не завжди може відтворити його зміст, застосувати у практичній діяльності. Тому на уроках необхідно виділяти спеціальний час для закріплення. В структурі уроку закріплення представлене :

• як складова інших етапів уроку;

• як окремий етап уроку ;

• як один із типів уроку.

Закріплення як складова іншого етапу уроку використовується на етапі контролю, корекції та закріплення знань учнів. Під час перевірки домашнього завдання, відбувається опитування школярів з метою перевірки засвоєного матеріалу, який давався на домашнє опрацювання, вчитель одержує уявлення про якість засвоєння учнями знань.

Основна мета цього етапу – виокремлення опорних знань з попередніх тем, тобто повторення і закріплення тих, які стануть основою для формування нових. У більшості випадків педагог на цьому етапі проводить опитування зі школярами, прагнучи виявити знання, уточнити, поглибити, виправити і на їх основі підвести учнів до глибокого осмислення сутності відповідних явищ і процесів, що відбувалися.

[Микитин Г.Д. Урок. Структура уроку /Г.Д.Микитин.- 2010.-№8.-С.20]

Експериментальними дослідженнями встановлено, що процес забування найінтенсивніше відбувається відразу після засвоєння.

З метою тривалого утримання в пам’яті нової інформації важливо з самого початку забезпечити місце її запам’ятовування і закріплення шляхом організації повторень у перші хвилини після її отримання. Далі, з часом, процес забування дещо уповільнюється. [Соболевська Г.В. Психологічні особливості закріплення матеріалу/Г.В.Соболевська//Початкова школа.-2012.-№3.-С.10] Тому на етапі засвоєння знань є мікроелемент, який передбачає первинне закріплення нового матеріалу.

На цьому етапі учні вперше застосовують нові знання (вправи) в умовах, коли ці знання ще недостатньо стійкі й осмислені і учні можуть допустити помилки при їх застосуванні.

Основна його мета полягає в тому, щоб дізнатися, чи зрозуміли діти новий матеріал, і показати, як його застосовувати. Етап охоплює пряме відтворення виучуваного матеріалу, завдання підбираються аналогічні тим, які використовувались під час пояснення. На цьому етапі потрібно домогтись, щоб школярі правильно, без помилок запам'ятали матеріал. Тому педагог у процесі організації роботи на цьому етапі здійснює жорсткий контроль за їхньою діяльністю, слідкує за правильністю виконання завдань і у випадку необхідності надає допомогу або проводить додаткові пояснення. Також закріплення матеріалу може проводитись і в іншому вигляді: за підручником, у процесі виконання практичних та програмованих завдань тощо. Первинне закріплення передбачає формування правильних алгоритмів виконання роботи та перевірку правильності сприйняття матеріалу. [Богданович М. В. Урок математики в початковій школі : посібник для вчителя. – К. : Рад.школа, 1990. – С. 107-108.]

Отже, етап первинного закріплення передбачає:

• перевірку вчителем розуміння учнями того, що є суттю основного змісту;

• перевірка повноти й усвідомлення учнями нових знань і способів дій;

• виявлення прогалин первинного осмислення учнями вивченого матеріалу;

• ліквідація неясностей осмислення учнями вивченого матеріалу.

Найбільш повно закріплення відбувається на окремому етапі уроку, основними завданнями якого є закріплення знань, умінь та навичок.

Закріплення нового матеріалу має на меті встановлення міцного зв’язку між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірку правильності утворення наукових понять, вироблення вміння застосовувати знання на практиці. [Фіцула М.М. Педагогіка:посібник/М.М.Фіцула.-К.:Академія,2001.- С.90]

Цей етап вважають основним етапом закріплення навчального матеріалу, яке проводиться через узагальнення, систематизацію знань, формування вмінь використовувати їх на практиці. Відбувається мисленнєве виділення будь-яких властивостей, які належать певному класу предметів, приведення в єдину систему засвоєних на уроці понять, виявлення її окремих компонентів і взаємозв’язків між ними. Такими системами знань є наукові теорії (поняття, вихідні положення, факти і наслідки).