Закономірності розвитку силових здібностей з урахуванням вікових особливостей учнів

При виборі засобів і методів розвитку сили слід мати на увазі, що в шкільні роки м'язова сила збільшується нерівномірно. Від 8 до 11-12 років м'язова сила наростає поступово. У подальші 2-3 роки приріст сили прискорюється, а між 14-15 роками розвиток сили більшості м'язових груп часто припиняється. Найбільш бурхливе зростання м'язової сили відбувається в старшому шкільному віці (15-18 років). Також слід пам`ятати, що сила м'язів-згиначів з віком збільшується повільніше, ніж сила м'язів-розгиначів. Так, у період від 8 до 18 років абсолютна сила м'язів, що беруть участь у згинальних рухах, збільшується в середньому у 3,6 рази, тоді як сила м'язів-розгиначів зростає у 8 разів. Відносна сила м'язів-згиначів і розгиначів у цей період зростає відповідно в 0,8 і 5,1 разів. Ці дані говорять про те, що в роботі з юними гімнастами треба звертати особливу увагу на тренування м'язів-згиначів, оскільки від рівня розвитку сили цих груп м'язів багато в чому залежить успіх в оволодінні технікою гімнастичних вправ.

Закономірності розвитку швидкості з урахуванням вікових особливостей учнів

Віковий розвиток швидкості (у всіх його проявах) в основному закінчується до 14-15 років. У подальші роки, за відсутності спеціального тренування, показники швидкості, як правило, мало змінюються, а у ряді випадків (особливо у дівчаток) навіть знижуються. Найбільш інтенсивно швидкість розвивається у період з 10 до 14 років. Саме в цей період слід приступати до систематичного і цілеспрямованого тренування цієї важливої для гімнаста якості.

Закономірності розвитку гнучкості з урахуванням вікових особливостей учнів

Найбільш інтенсивно гнучкість розвивається до 15-17 років. Для розвитку пасивної гнучкості сензитивним періодом буде вік 9-10 років, а для активної – 10-14 років. Цілеспрямовано розвиток гнучкості повинен починається з 6-7 років. У дітей і підлітків 9-14 років ця якість розвивається майже в 2 рази ефективніше, ніж в старшому шкільному віці.

З віком (12-13 років) гнучкість погіршується, причому у хлопців більшою мірою, чим у дівчат. Для того, щоб попередити пов'язане з віком погіршення рухливості в суглобах, особливо помітне після 13-14 років, треба своєчасно приступати до розвитку гнучкості. У роботі з гімнастами особливу увагу треба приділяти збільшенню рухливості в плечових, тазостегнових і гомілковостопних суглобах. Не менш важливо також зберегти рухливість хребтового стовпа. Втім, високих показників РС можна досягти і в пубертатному віці, до 15-16 років включно. Це пов'язано зі збільшенням тотальних розмірів тіла спортсмена й відповідно з наростанням здатності м'язів і зв'язок давати поздовжнє подовження. Нарешті, зазвичай жінки більш гнучкі, оскільки їхній м'язово-зв'язковий апарат більш еластичний, ній у чоловіків того ж віку.

Закономірності розвитку витривалості з урахуванням вікових особливостей учнів

У дитячому віці (11-12 років) розвиток загальної витривалості повинен здійснюватися головним чином за допомогою вправ, що виконуються в помірному і рівномірному темпі. Для новачків самі по собі заняття гімнастикою є вельми значним додатковим навантаженням, сприяючим підвищенню працездатності їх організму. У підлітковому віці (13-15 років) після одного-двух років занять ці вправи доцільно виконувати в змінному темпі. І нарешті, в юнацькому віці (16-18 років) для розвитку загальної витривалості рекомендується виконувати вправи як у помірному, так і у високому і граничному темпі.

Робота, направлена на розвиток спеціальної витривалості, повинна починатися лише в юнацькому віці, після закінчення статевого дозрівання. Це пов'язано з тим, що в ранньому віці організм школяра ще недостатньо пристосований до тривалої роботи з підвищеною інтенсивністю, без якої не можна істотно впливати на розвиток витривалості. У дитячому і підлітковому віці організм дитини витрачає велику частину енергетичних ресурсів на віковий розвиток і надмірне додаткове навантаження може негативно позначитися на процесах зростання. Крім того, застосування великих фізичних навантажень в цьому віці неприпустимо ще і тому, що в цей період відбувається інтенсивне вдосконалення тимчасових зв'язків, що регулюють діяльність серцево-судинною, дихальної та інших вегетативних систем організму. Великі навантаження, що вимагають від організму максимального прояву своїх функціональних можливостей, можуть перешкодити правильному формуванню цих умовно рефлекторних зв'язків.

Отже, для того, щоб в юнацькому віці можна було приступити до цілеспрямованої і ефективної роботи по розвитку спеціальної витривалості, треба завчасно підготувати необхідну базу. Підводити юних гімнастів до високих навантажень у майбутньому слід поступово, використовуючи засоби і методи розвитку загальної витривалості.