5.5. Методичні основи розвитку спритності

Спритність – це здатність точно керувати своїм руховим апаратом у просторі та часі. Чим краще розвинена ця здатність, тим більш спритною вважається людина. Поняття «спритність» включає, по-перше, здібність до оволодіння новими координаційно-складними рухами, а по-друге – уміння раціонально використовувати отримані рухи в різних умовах, що несподівано змінюються.

Процес розвитку спритності грунтується на збагаченні спортсменів новими різноманітними руховими навиками і уміннями. Чим більшим запасом фізичних навичок і умінь володіє гімнаст, тим багатше його руховий досвід і тим ширше база для отримання нових форм рухової діяльності. Але, утворення нових фізичних навичок можливе лише на базі вже наявних в центральній нервовій системі координаційних зв'язків.

Розвиток спритності більшою мірою, чим розвиток інших фізичних якостей, пов'язаний з удосконаленням функцій різних аналізаторів, і в першу чергу рухового. Функціональні можливості цього аналізатора розвиваються в результаті рухової діяльності. Проте, не всяка рухова діяльність буде в цьому відношенні однаково корисна. Відчутна дія на функціональне вдосконалення рухового аналізатора, а отже, і на розвиток спритності можуть надати лише вправи, що містять нові елементи, і що являють для спортсменів певну координаційну трудність.

Говорячи про розвиток спритності, слід зазначити, що досить чіткої та однозначної методики розвитку цієї рухової якості немає. Пояснюється це тим, що на сьогодні не достатньо повно досліджені фізіологічні механізми, які лежать в основі спритності; недостатньо вивчені особливості прояву цієї якості і не конкретизовані її критерії.

Існує три ступені, або три сторони процесу розвитку спритності.

Перший ступінь спритності характеризується просторовою точністю і скоординованістю рухів, при цьому не має значення швидкість виконання цих рухів. Другим ступенем спритності є така просторова точність і координація, при якій рухи можуть здійснюватися у стислі відрізки часу. Третій, вищий ступінь спритності є ускладненням другого ступеня – це швидке виконання точних рухів в ситуації, що раптово змінилася.

Якщо уважно придивитися до цих трьох ступенів процесу розвитку спритності, то неважко виявити їх схожість із стадіями розвитку рухової навички. Керуючись уявленням про розвиток спритності можна визначити основні принципи методики розвитку спритності. Отже, розвиток спритності повинен вестися спочатку по лінії вироблення у дітей просторової точності рухів при виконанні нескладних вправ у відносно повільному, зручному для них темпі. У міру вдосконалення рухової навички слід поступово ускладнювати завдання, вводячи складніші вправи і підвищуючи швидкість виконання раніше освоєних рухів і дій.

Одним з кращих засобів вдосконалення перших двох сторін спритності є сама спортивна гімнастика. Значення гімнастичних, акробатичних і хореографічних вправ важко переоцінити. Та все ж для розвитку просторової і тимчасової точності рухів гімнастам корисно, окрім засобів спортивної гімнастики, використовувати і інші вправи. Особливо ефективними можуть бути:

• стрибки на батуті;

• стрибки з підвищення вперед з місця і з розгону: зіскок прогнувшись, зігнувшись, у групуванні, спад вперед; півоберт вперед тощо;

• спад назад, півоберт назад, оберт назад тощо.

Розвитку просторової і тимчасової точності рухів сприяє також вивчення елементів жонглювання і застосування вправ, заснованих на одночасному виконанні декількох рухів.

Відносно розвитку третьої сторони спритності – здатності швидко виконувати точні рухи в умовах, які несподівано змінюються, засоби спортивної гімнастики менш ефективні. Певну користь дає ускладнення основних вправ різними додатковими рухами, що виконуються за різними сигналами; виконання вправ у новій обстановці (у незнайомому залі, на нових або незвично поставлених снарядах і т. п.); повідомлення завдання у момент початку руху (наприклад, повідомлення виду стрибка у момент наскоку на місток або виду підйому після початку маху і т. п.). Найбільш дієвим засобом розвитку третього, вищого ступеня спритності є рухливі і спортивні, ігри.

Плануючи процес розвитку спритності, треба зважити, що до 13-14 років у підлітків нерідко погіршується координація рухів. З`являється тимчасове зниження точності рухів, деяка незграбність. Ці явища бувають особливо помітні у школярів, які вперше приступають до систематичних занять у спортивній секції. Враховуючи це, у вказаний період доцільно дещо збільшити обсяг засобів, спрямованих на вдосконалення просторової і тимчасової точності рухів.

Одним з окремих різновидів прояву спритності є рівновага. Під рівновагою розуміють здібність до збереження стійкого положення тіла в умовах різноманітних рухів (динамічна рівновага) і поз (статична рівновага).

Тренування рівноваги повинне здійснюватися у двох основних напрямках. Перший з них грунтується на використанні вправ, які включають рухи і пози із складними умовами збереження рівноваги. До таких вправ відносяться різні види рівноваги на двох ногах (на півпальцях ноги разом, ноги нарізно, одна нога попереду, з нахилом тулуба вперед і назад і т. п.); на одній нозі («ластівка», бічна рівновага, арабески, атитюди і т. п.); різні пересування і пози на зменшеній опорі (колоді, бумі, на щаблі гімнастичної лавки і т. п.); вправи на стійкість приземлення після різних стрибків; стійкі на руках; балансування різними предметами тримаючи їх на голові (легкий набивний м'яч, мішечок з піском) тощо.

Другий шлях має на меті вдосконалення функцій вестибулярного апарату. У цьому відношенні корисні всі вправи, пов'язані з обертанням в різних площинах. Виконувати ці вправи треба систематично, ретельно дозуючи кількість повторень відповідно до підготовленості спортсменів.

РЕЗЮМЕ

Підсумовуючи вище сказане, зазначимо, що цілеспрямована фізична підготовка є невід'ємною частиною навчально-тренувального процесу з гімнастики. Загальна фізична підготовка служить фундаментом для спеціальної підготовки. Загальна фізична підготовка, особливо юних гімнастів повинна обов'язково включати вправи якісно відмінні від гімнастичних. Ці вправи повинні переважно впливати на ті сторони рухової функції, які в процесі занять спортивною гімнастикою не піддаються достатньому тренуванню. Іншими словами, засоби загальної фізичної підготовки треба розглядати як доповнення до матеріалу спортивної гімнастики, без якого неможливо забезпечити достатньо повного і всебічного розвитку рухових здібностей спортсменів. Засоби спеціальної фізичної підготовки повинні бути близькі по технічній структурі до основних рухових навичок спортивної гімнастики і бути пов'язані з особливостями тренування гімнастів. Надзвичайно велике значення для гімнастів має функціональне тренування, метою якого є підготовка сенсо- і психомоторних здібностей спортсмена.

Завдання, засоби, зміст і основна спрямованість фізичної підготовки змінюються відповідно до особливостей морфо-фізіологічного розвитку дітей. Отже, переважна спрямованість засобів фізичної підготовки на різних вікових етапах різні. Та у будь якому випадку, вага обтяження та кількість вправ у підході мають бути постильними, реальними і такими, що не перевантажують організм молодих гімнастів. Перед проведення вправ спрямованих на підвищення рівня фізичної підготовленості слід підготувати організм до навантаження і провести відповідну розминку.

Методики розвитку рухових якостей відрізняються, проте в їх основі лежить раціональне поєднання навантаження і відпочинку. По своїй спрямованості навантаження може бути як відносно виборчим, пов'язане з переважним проявом якої-небудь однієї якості, так і загальної дії – без яскраво вираженої превалюючої ролі однієї з якостей. Також важливим елементом методики розвитку рухових якостей є відпочинок. Під час відпочинку відбувається відновлення функціональних можливостей організму, рівень працездатності, як правило, стає вищим початкового (неробочого). Оптимальна тривалість інтервалів відпочинку в розвитку різних рухових якостей неоднакова. При розвитку сили і витривалості потрібна зазвичай більша тривалість інтервалів відпочинку, чим при розвитку швидкісних якостей. Ще менше потрібні інтервали відпочинку при розвитку гнучкості і спритності.

Запропоновані комплекси вправ нами подаються як орієнтовні і можуть змінюватися в залежності від віку, статі, рівня фізичної підготовленості гімнастів.