4. Провести потерпілому штучне дихання способом Сільвестра.

Метод Сильвестра. Постраждалого необхідно покласти обличчям уверх, під спину, нижче лопаток покласти валик з одягу, щоб нижня частина грудної клітки була трохи піднята, голову повертають на бік. Рятувальник стає на коліна над головою постраждалого, обличчям до нього, бере його за передпліччя і на рахунок «раз-два» відводить руки вгору, назад і в сторони так, щоб кисті рук дістали до землі. Грудна а при цьому розширюється – здійснюється вдих. Потім на рахунок «три-чотири», рятувальник піднімає руки, згинає їх у ліктях і притискує на дві секунди до грудної клітки постраждалого, притискуючи її, здійснює видихання. За одну хвилину роблять 14-16 таких рухів.

Білет № 14

1. Відкритий фонтан. Грифоноутворення.

Відкритий фонтан – неконтрольоване витікання із свердловини на денну поверхню пластового флюїду внаслідок відсутності, втрати герметичності або руйнування противикидного обладнання. Розрізняють керуючий та не керуючий фонтани. Керуючий фонтан –витікання флюїду через відводи при загерметизованому гирлі. Не керуючий - витікання флюїду через гирло свердловини.

Грифон – неконтрольоване витікання розчину або пластового флюїду на поверхню землі поза межами гирла свердловини каналами, що утворилися внаслідок порушення герметичності покладу флюїду або обсадної колони при будівництві, випробуванні або експлуатації.

2. Дії вахти при виникненні відкритого фонтану.

У випадку виникнення відкритого фонтана члени бурової вахти повинні:

• заглушити двигуни внутрішнього згорання;

• відключити силові і освітлювальні лінії електроживлення аварійної свердловини;

• при швидкому розповсюдженні загазованості території навколо свердловини електроенергія повинна бути відключена за межами вибухонебезпечної зони;

• погасити технічні і побутові топки, що знаходяться поблизу фонтануючої свердловини;

• припинити в аварійній зоні виконання всіх вогневих робіт, паління, користування сталевим інструментом, а також інші дії, що можуть призвести до утворення іскри;

• відключити електроживлення всіх сусідніх виробничих об`єктів (газорозподільні пункти, устаткування комплексної підготовки газу, верстати-гойдалки, тощо), що можуть опинитися в аварійній зоні;

• вивести всіх працюючих з небезпечної зони;

• перекрити рух на шляхах і територіях, що знаходяться в аварійній зоні, для чого виставити пости охорони;

• сповістити про виникнення відкритого фонтана керівникові підприємства або диспетчерської (інженерно-технічної) служби і черговому СОАРС "ЛІКВО";

• вжити заходи , щоб запобігти розтіканню нафти, конденсату та пластової води.

3. Експлуатація противикидного обладнання

Профілактична перевірка противикидного обладнання механіком і буровим майстром, буровою вахтою, несправності, які виникають при експлуатації противикидного обладнання та способи їх усунення, особливості експлуатації противикидного обладнання в зимовий період.

Перевірка зашламованості внутрішнього простору корпуса превентора, куди входять плашки. Робота ручним насосом станції гідравлічного управління превенторами і засувками.

Профілактична перевірка противикидного обладнання механіком і буровим майстром, буровою вахтою.

ОП, що встановлено на гирлі свердловини, повинно бути постійно у режимі оперативної готовності. При оперативній готовності ОП рукоятки розподілювачів основного та допоміжного пультів знаходяться у превенторів в положенні “відкрито”, у засувок у положенні “закрито”. Усі вентилі на панелі приладів відкриті, електроживленні ввімкнуте, тиск у гідросистемі підтримується 10 МПа.

При розкритті і проходженні інтервалів можливих нафтогазоводопроявів і подальшому бурінні до спуску чергової колони буровий майстер і механік щотижня зобов’язані проводити профілактичну перевірку ОП у такому порядку: перевірити справність усіх манометрів; уточнити тиск азоту в пневмогідроакумуляторі і рівень масла у пульті; перевірити автоматичне вмикання й вимикання двигуна насоса електроконтактним манометром; закрити і відкрити плашкові превентори і гідравлічні засувки з основного пульта; встановити ступінь зашламування порожнини плашок; закрити універсальний превентор з основного пульта; закрити й відкрити універсальний превентор з допоміжного пульта; перевірити роботу компенсуючого клапана обертанням його штурвала. Після перевірки штурвал компенсуючого клапана вигвинчують проти годинникової стрілки, встановивши відрегульований тиск робочим; відкрити засувки з гідроуправлінням ручним приводом; перевірити герметичність кілець ущільнення штока приводу плашок; перевірити затягування гайок кріплення гідроциліндрів і гайок кріплення ОП; перевірити роботу ручного насосу; перевірити затягування гайок на шпильках ОП, фланцях і хомутах до стійок.

При розкритті і проходці інтервалів можливих нафтогазоводопроявів і подальшому бурінні до спуску чергової колони буровий майстер щотижнево, а разом з механіком один раз в два тижні, зобов’язаний проводити профілактичну перевірку ОП у такому порядку:

1. Перевірити справність усіх манометрів.

2. Уточнити тиск азоту в пневмогідроакумуляторі і рівень масла у пульті.

3. Перевірити автоматичне вмикання й вимикання двигуна насоса електроконтактним манометром.

4. Закрити і відкрити плашкові превентори і гідравлічні засувки з основного пульту.

5. Виявити ступінь зашламування в корпусі превентора, де знаходяться плашки (одночасно з перевіркою за пунктом “4”), закрити превентор гідроприводом, повернути штурвали приводу ручної фіксації проти годинникової стрілки до упору, відкрити превентор гідроприводом, підвищити тиск у гідросистемі до максимального робочого, обертати штурвали приводу ручної фіксації за годинниковою стрілкою. Поворот штурвалу більш, ніж на один оберт свідчить про наявність шламу в превенторі. Очищення від шламу не повинно суперечити технології проводки свердловини і визначається у кожному конкретному випадку технологічною службою підприємства.

6. Закрити універсальний превентор з основного пульта (при гідравлічних випробуваннях на гирлі свердловини і при планових перевірках працездатності, закриття проводиться на гладкій частині труби, діаметр якої в залежності від діаметра проходу превентора має бути:

- для ПУ (превентора універсального) діаметром 230 мм і менше – труба діаметром не меншим 89 мм;

- для ПУ діаметром 280 мм і більше – труба діаметром не менше 127 мм.

7. Закрити й відкрити універсальний превентор з допоміжного пульта.

8. Перевірити роботу регулюючого клапана обертанням його маховика. Після перевірки маховичок регулюючого клапана вигвинчують проти годинникової стрілки, встановивши відрегульований тиск робочим.

9. Відкрити засувки з гідроуправлінням ручним приводом.

10. Перевірити герметичність кілець ущільнення штока приводу плашок.

11. Перевірити затягування гайок кріплення гідроциліндрів і гайок кріплення ОП.

12. Перевірити справність роботи ручного насосу.

13. Перевірити затягування гайок на шпильках ОП, фланцях і хомутах до стояків.

Перед розкриттям пласті з АВПТ, а також при розкриті та проходженні інтервалів можливих ГНВП і подальшому їх бурінні до спуску чергової обсадної колони бурова вахта повинна перевірити справність ОП шляхом закривання – відкривання превенторів і засувок з гідроуправління перед кожним спуском і підйомом бурильного інструменту, але не рідше одного разу на добу.

На початку зміни бурова вахта зобов’язана перевірити:

1. Положення рукояток управління превенторами та засувками на основному та допоміжному пультах;

2. Тиск масла та покази усіх манометрів гідроуправління;

3. Рівень масла у баці і герметичність гідросистеми візуально;

4. Стан ОП та підходів до нього;

5. Наявність та працездатність двох кульових кранів, аварійної труби з кульовим краном і перехідником;

6. Наявність комплекту ключів для кріплення ОП;

7. Освітленість пультів управління і під буровою;

8. Положення засувок на блоці глушіння та дроселювання;

9. Положення штурвалів ручного привода.

Плашки превенторів, що встановлені на гирло свердловини повинні відповідати застосовуваним бурильним трубам. У випадку застосування колони бурильних труб різних діаметрів ( не більше трьох розмірів) плашки превенторів повинні відповідати верхніх секцій (верхньої секції) колони бурильних труб. На містках бурової необхідно мати опресовану бурильну трубу, по діаметру і міцністним характеристикам яка відповідає верхній секції бурильної колони. Труба повинна мати кульовий кран, що знаходиться у відкритому положенні, і перевідник під бурильну чи обсадну колону і пофарбована у червоний колір.

При закритті превентора бурильна чи обсадна колони повинні бути підвішені на талевій системі, проти плашок превентора повинна знаходитись гладка частина труби, а замок (муфта) знаходитися над столом ротора на рівні елеватора або АКБ для виконання робіт.

Для попередження зношення стволової частини гирлового обладнання необхідно один раз на тиждень контролювати співвісність бурової вишки і ротора з гирлом свердловини.

Співвісність гирла свердловини з ротором може бути перевірена шляхом закриття превентора з трубними плашками і універсального на трубі, що підвішена на елеваторі, і виміру відхилення труби від центру отвору ротора. Співвісність вишки і ротора перевіряється аналогічно по трубі, вільно підвішеній на талевій системі.

Не менше одного разу на три місяці слід перевіряти масло гідросистеми на наявність в ньому продуктів зношення, промивальної рідини та інших механічних домішок, котрі підвищують зношення механізмів гідросистеми і зменшують їх довговічність.

Вміст домішок в маслі гідросистеми допускається не більше 0,05% від його маси. Для усунення утворення льоду рекомендується добавляти у масло етиловий спирт (ГОСТ 5962-67 або ГОСТ 131-67) з розрахунку 50 г на 1 літр масла. Спирт додають поступово, забезпечуючи добре перемішування.

На початку зміни бурова вахта перевіряє:

• положення рукояток управління превенторами і засувками на основному і допоміжному пультах;

• тиск масла і показання всіх манометрів гідроуправління;

• рівень масла у пульті і герметичність гідросистеми;

- освітлення пульта управління.

При розкритті і проходці інтервалів можливих нафтогазоводопроявів і подальшому бурінні до спуску чергової колони буровий майстер щотижнево, а разом з механіком один раз в два тижні, зобов’язаний проводити профілактичну перевірку пульта гідроуправління у такому порядку:

- перевірити справність усіх манометрів;

- уточнити тиск азоту в пневмогідроакумуляторі і рівень масла у пульті;

- перевірити автоматичне вмикання й вимикання двигуна насоса електроконтактним манометром;

- закрити і відкрити плашкові превентори і гідравлічні засувки з основного пульта;

- закрити універсальний превентор з основного пульта;

- закрити й відкрити універсальний превентор з допоміжного пульта;

- перевірити роботу регулюючого клапана обертанням його маховика. Після перевірки маховичок регулюючого клапана вигвинчують проти годинникової стрілки, встановивши відрегульований тиск робочим;

- перевірити справність роботи ручного насосу.