1) Ціноутворення у інвестиційній сфері

Визначення рівня цін на об’єкти інвестування — це частина як основної інвестиційної стратегії, так і довгострокової стратегії маркетингу підприємства. Ціна — це важливий економічний важіль, який використовується для грошового вираження вартості предмету, об’єкта,товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. Ціни в інвестиційній діяльності можуть визначатися в залежності від того чи є вони:

- ринковими (явними) або тіньовими (неявними);

- абсолютними або відносними;

- поточними чи постійними [4, с. 362].

Ринкові або явні ціни — це ціни, які представлені на ринку, незалежно від того, визначаються вони попитом та пропозицією та урядом. Іншими словами це ціни — за якими фірма буде купувати собі необхідні ресурси та продавати продукцію. Тіньові або неявні ціни — це викривлені під дією певних чинників (попиту, пропозиції) ринкові ціни.

Абсолютні ціни виражають вартість одного продукту в абсолютній кількості грошей, а відносні ціни — виражають її через вартість іншого продукту. Наприклад, абсолютна ціна 1 тонни вугілля може становити 100 грошових одиниць, а еквівалентної кількості нафти — 300 грошових одиниць. В цьому випадку відносна ціна вугілля в перерахунку на нафту становитиме 0,33. це означає, що відносна ціна нафти в три рази вище ціни вугілля.

Поточні ціни змінюються з часом в результаті інфляції. Якщо інфляція сильно впливає на вартість ресурсів, то вона впливатиме і на ціну продукції. Навіть незначна інфляція має враховуватися в інвестиційних розрахунках, бо вона впливатиме на вартість проекту уже на перших фазах його реалізації (будівництві та введенні в експлуатацію), а це у свою чергу приведе до необхідності залучення додаткових коштів. Якщо ж ціни на перелік необхідних ресурсів залишаються відносно стабільними протягом певного періоду часу, то в розрахунках використовують постійні ціни.

У ринковій економіці залежно від сфери обігу та видів реалізованої продукції чи послуг розрізняють такі групи цін Ціни, уся їх сукупність становлять не тільки індивідуальну, особисту, а й суспільну, соціальну категорії. Вони регулюють як окремі купівлі та продажі товарів споживачам так і економічні процеси в цілому, включаючи суспільне виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг. Тут усі разом узяті ціни діють як загальний, єдиний ринковий ціновий механізм. У ціновому механізмі варто вирізняти дві взаємодіючі частини. Жодного боку, це ціни, їх види, структура, динаміка зміни, а з іншого — ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення є активною частиною цінового механізму, що визначає розмір ціни. Таким чином, ціни та ціноутворення становлять єдиний ціновий механізм

2) Методика проектування цін на будівельно-монтажні роботи та окремі об’єкти

Для визначення кошторисної вартості реальних інвестиційних об’єктів (підприємств, їх черг, пускових комплексів, кварталів забудови, окремих складних будівель і споруд, які виділені у самостійні будови) складаються такі кошторисні документи: у складі проекту (на перший стадії проектування) — локальні та об’єктні кошторисні розрахунки; кошториси на проектно-дослідницькі роботи; зведений кошторисний розрахунок; зведений, об’єктний і локальні ресурсні кошториси; відомість витрат; відомість базисної кошторисної вартості будівництва об’єктів, що входять до пускового комплексу; відомість базисної кошторисної вартості об’єктів і робіт з охорони довкілля.

У 1998 р. нормативна база для розробки проектно-кошторисної документації складалася з:- кошторисних норм України на будівельні роботи і монтаж устаткування

- одиничних розцінок України на будівельні роботи (ОРУ-96);

- кошторисних норм і розцінок на експлуатацію будівельних машин і механізмів

- розцінок на монтаж устаткування

- середніх районних кошторисних цін на привізні матеріали, вироби і конструкції скоригованих для умов будівництва в Україні;

- єдиних для України середніх кошторисних цін на місцеві будівельні матеріали, вироби і конструкції (СЕСЦ-96);

- кошторисних цін на перевезення вантажів для будівництва (СЦПВ 4.09-96), скоригованих для України;

- граничних цін на матеріали, вироби і конструкції (франко-приоб’єктний склад) (лист Держкоммістобудування від 11.10.96 № 6/390);

- норм поточних витрат у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.91 № 236;

- норм планових нагромаджень;

- лімітованих та інших витрат, що визначені в ДБН IV-16-96, ч. 1.

Для перерахунку зведених кошторисів у ціни поточного року встановлені підвищуючі індекси і коефіцієнти:

- індекси для визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт;

- індекси для визначення базисної кошторисної вартості устаткування, меблів та інвентаря;

- коефіцієнти для визначення надбавок, що враховують збільшення прямих і накладних витрат і планових нагромаджень понад ті, що враховані у базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт.

Уся ця нормативна база використовується для складання локальних та об’єктивних кошторисних розрахунків у цінах 1997 р. та зведеного кошторису

Зведений кошторис складається з двох частин:

- базисна кошторисна вартість з урахуванням резерву коштів на передбачувані роботи і витрати;

- кошти на компенсацію витрат, пов’язаних з ринковими умовами здійснення будівництва, в тому числі обов’язкові відрахування, збори і платежі, резервний фонд замовника і резервний компенсаційний фонд замовника.

Згідно із законодавством України до договірної ціни і в розрахунки за виконані роботи (ф. № КБ-3, № КБ-2 в) включаються такі податки і збори:

- плата (податок) на землю;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- збір у Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення;

- збір до Державного інноваційного фонду.