13.Аналіз інтенсивності і ефективності використання основних засобів

Для загальної хар-ки еф. і ін.. викор. ОЗ застос. такі пок-ки:

1. Рентабельність осн. Засобів: П _{осн.д-ті} / Фс

2. Фондовіддача осн. Засобів: Фв = ВП / Фс, де ВП - вартість випущеної продукції, грн.Фс - середньорічна вартість основних засобів.

3. Фондовіддача акт. част. осн. Засобів: Фв_а = ВП / Фс_а,де ВП - вартість випущеної продукції, грн.; Фс - середньорічна вартість основних засобів.

4. Фондомісткість: Фм = Фс / ВП , або 1 / Фв

5. Фондоозброєність :Фо = Фс / Ч ,де Ч - середньорічна чисельність загального або промислового персоналу.

Середньоріч. варт ОЗобчисл. за формулою:Фс = Фп + Фвв* (Твв/12) – Ф вив*(Твив/12),

де Фп – варт. ОФ на поч. пер.

Фвв і Ф вив – варт. введ. і вивед. Оф.Твв і Твв – час, який реально пропрацюють чи пропрацювали ОФ прот. року, міс.

Індивідуальні пок-кизастосов. для хар-кивикорист. окремих видів машин, обладнання, виробничої площі. У процесі аналізу вивч. динаміку перелічених пок-ків, викон. плану їхнього рівня, проводять міжгосподар. порівняння. Після цього вивч. фактори зміни їхньої величини.

14. Аналіз використання виробничої потужності

підприємства

Загалом під виробнича потужність - це ресурсний потенціал, який призначено для забезпечення виконання певних робіт. Вона може виражатися в людино-годинах, машино-годинах, або в обсязі випуску прод-ції в натур. чи вартіс. вираженні. Виробнича потужн. не може бути постійною, вона змінюється разом з удосконаленням техніки, технології та орг-ціївир-ва і стратегії під-ва.

Традиційний спосіб класифікації потужностей в принципі однаковий в різних країнах. Згідно з ним розрізняють 5 видів потужностей: теоретичну, практичну, нормальну, планову і фактичну.

Теоретична (номінальна, паспортна) потужність передбачає максимально можливу завантаженість усього персоналу і обладнання протягом даного періоду. Практична потужність враховує необхідні втрати у зв’язку з неробочими днями і плановими зупинками. Нормальнапотужність – це виробіток, усереднений за тривалий період із згладженими сезонними коливаннями, у якому враховується певна допустима частка непродуктивно використовуваного робочого часу і позапланових простоїв. Планова потужність відповідає тому рівню виробництва, якого підприємство має намір дотримуватися для запезпечення прогнозованого попиту.

15. Аналіз маркетингової діяльності – завдання та основні напрями

Необхідними умовами досягнення самоокупності і самофінансування підприємства в умовах ринку є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, на гнучке пристосування до ринкової кон'юнктури, що змінюється.

Кожному підприємству, перед тим як планувати обсяг виробництва, формувати виробничі потужності, необхідно знати, яку продукцію, в якому обсязі, де, коли і за якими цінами воно буде її продавати. Для цього потрібно вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, їхню місткість, реальних і потенційних конкурентів, потенційних покупців, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною, доступність необхідних матеріальних ресурсів, наявність кадрів потрібної кваліфікації і т. ін. Від цього залежать кінцеві фінансові результатні відтворення капіталу, його структура і, як наслідок, фінансова стабільність підприємства. Іншими словами, діяльність будь-якого підприємства починається з маркетингового аналізу, основними завданнями якого є;

o вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту й обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу та асортименту;

o аналіз факторів, що формують еластичність попиту на продукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції;

o оцінювання конкурентоспроможності продукції і вишукування резервів для підвищення її рівня;

o розробка стратегії, тактики, методів та засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції;

o оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збуту продукції.

За допомогою маркетингу проводять постійний пошук нових ринків, нових споживачів, нових видів продукції, нових сфер застосування традиційної продукції, здатних забезпечити підприємству найбільший рівень прибутку. Маркетинг виступає як інструмент регулювання виробництва і збуту, орієнтуючи виробничу діяльність підприємства, його структурну політику на ринковий попит.