2. Коефіцієнт структури капіталу (фінансування)

Зобов'язання включають розділи ІІ – V пасиву балансу. Цей показник є дуже важливим. Його орієнтовне позитивне значення перебуває в межах 0,5 – 1,0

30

У процесі аналізу використовують різні показники прибутку, які можна класифікувати таким чином.1. За видами господарської діяльності розрізняють прибуток від основної (операційної) діяльності, прибуток від інвестиційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності.

2. За складом включених елементів розрізняють маржинальний (валовий) прибуток, загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати процентів і податків (брутто-прибуток), прибуток до оподатковування, чистий прибуток.

Маржинальный прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами на реалізовану продукцію.

Брутто-прибуток включає фінансові результати від опера* дійної, фінансової й інвестиційної діяльності, позареалізаційні і надзвичайні доходи і витрати (до виплати процентів і податків). Характеризує загальний фінансовий результат, зароблений підприємством для всіх зацікавлених сторін (держави, кредиторів, власників, найманого персоналу).

Прибуток до оподатковування - це результат після виплати процентів кредиторам.

Чистий прибуток - це та сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, виплата за економічними санкціями та інших обов'язкових відрахувань.

3. Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють прибуток від звичайної (традиційної) діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій, незвичайних для цього підприємства.

4. За характером оподаткування розрізняють оподатковуваний і неоподатковуваний (пільговий) прибуток відповідно до податкового законодавства, що періодично переглядається.

5. За ступенем обліку інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоригований на темп інфляції у звітному періоді.

6. За економічним змістом прибуток поділяють на бухгалтерський і економічний. Бухгалтерський прибуток визначають як різницю між доходами і поточними явними витратами, відображеними в системі бухгалтерських рахунків. Економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського тим, що в розрахунку його величини враховують не лише явні витрати, а й неявні, не відображувані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних засобів, що належать власнику фірми).

7. За характером використання чистий прибуток поділяють на капіталізований і споживаний. Капіталізований прибуток - це частина чистого прибутку, який спрямовують на фінансування приросту активів підприємства. Споживаний прибуток - та його частина, яку витрачають на виплату дивідендів акціонерам і засновникам підприємства. 

Під час вивчення динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни його суми. Для цього виручку коригують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період. Аналізуючи склад і динаміку прибутку, слід мати на увазі, що його обсяг багато в чому залежить і від облікової політики підприємства. Закон про бухгалтерський облік та інші нормативні документи надають право суб'єктам господарювання самостійно обирати деякі методи обліку, що здатні істотно вплинути на формування фінансових результатів. Чинні нормативні акти допускають такі методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання.

1. Зміна вартісних меж віднесення майна до основних засобів чи до оборотних активів, що спричиняє зміну суми поточних витрат і прибутку у зв'язку з різними способами віднесення їх на витрати.

2. Зміна методу переоцінки основних засобів: шляхом індексації первісної вартості з використанням середньостатистичних коефіцієнтів чи прямим перерахуванням первісної вартості в ціни, що склалися на дату переоцінки на відповідні види основних засобів. Від обраного методу переоцінки основних засобів залежать фонд переоцінки майна (додатковий капітал), сума амортизаційних відрахувань і як результат - величина прибутку і власного капіталу підприємства.

3. Використання методу прискореної амортизації активної частини основних засобів також призводить до збільшення собівартості продукції і зменшення суми прибутку, а отже, і податків на прибуток.

4. Застосування різноманітних методів оцінювання нематеріальних активів і способів нарахування амортизації за ними.

5. Вибір методу оцінювання спожитих виробничих запасів (NIFO, FIFO, UFO).

6. Зміна порядку списання витрат на ремонт основних засобів на собівартість продукції (за фактичними або витратними рівномірними частинами за рахунок створеного ремонтного фонду).

7. Зміна термінів погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до зростання собівартості продукції звітного періоду.

8. Зміна методу визначення прибутку від реалізації продукції (на момент відвантаження продукції або момент її оплати).

Таким чином, облікова політика, формована адміністрацією, відкриває великий простір для вибору методологічних прийомів, здатних радикально змінювати всю картину фінансових результатів і фінансового стану підприємства.

У процесі аналізу необхідно встановити відповідність прийнятої облікової політики підприємства чинним нормативним положенням з ведення бухгалтерського обліку і визначити вплив змін в обліковій політиці на суму брутто-прибутку, оподатковуваного і чистого прибутку, а також на обсяг споживаного і капіталізованого прибутку. Для цього слід відобразити в спеціальній таблиці рівень перелічених показників до і після зміни кожного методу облікової політики суб'єкта господарювання.

31Рентабельність - це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної тощо), вигідність виробництва продукції і послуг окремих видів. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання, тому що їхня величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності);

2) показники, що характеризують прибутковість продажів (валова рентабельність продажів і чиста рентабельність продажів);

8) показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів або загальна рентабельність, рентабельність операційного капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність власного капіталу і т. ін.).Рентабельність продукції визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції. Вона показує, скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. її можна розраховувати в цілому по підприємству, по окремих його сегментах і за видами продукції. Даний показник змінюється під впливом таких основних факторів:- зміни собівартості продукції;

- зміни цін на продукцію;- зміни структури продукції за рентабельністю;

Рентабельність всієї продукції в значній мірі залежить від рентабельності окремих виробів. Рентабельність виробу визначається за формулою:

Ц – ціна виробу; – собівартість виробу;

Р_в – рентабельність виробу;

На зміну даного показника впливає два фактори: зміна ціни виробу;зміна собівартості виробу.

Одним з важливих показників рентабельності є рентабельність продажу. Вона визначається як відношення чистого прибутку до чистого доходу від реалізації продукції і характеризує ефективність підприємницької діяльності.

Рентабельність активів підприємства характеризує ефективність їх використання і визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини активів. Рентабельність розраховують по усіх активах підприємства і по матеріальних активах.  

На зміну рентабельності усіх активів підприємства впливають два основних фактори:

- зміна рентабельності продажу;

- зміна оборотності активів.

 Рентабельність матеріальних активів визначається за формулою:

ЧП – чистий прибуток;

ОЗ – основні засоби (середня величина);

МОА – матеріальні оборотні активи (запаси);

Рентабельність капіталу визначається як відношення чистого прибутку середньої величини власного капіталу, і характеризує ефективність його використання

Рентабельність операційної діяльності (Лзд) розраховують в цілому по підприємству як відношення брутто-прибутку від операційної діяльності до виплати процентів і податків (Л_0Д) до загальної суми витрат на операційну діяльність.

Цей показник характеризує окупність витрат в операційній діяльності. Він повніше від попереднього показника відображає результати роботи підприємства, оскільки при його розрахунку враховуються не лише реалізаційні, а й позареалізаційні результати, що належать до основної діяльності.

Аналогічно визначають дохідність інвестиційних проектів: отриману або очікувану суму прибутку від інвестиційної діяльності ділять на суму інвестиційних витрат 

Рентабельність продажів (обороту), або комерційну маржу, розраховують діленням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг на суму отриманого чистого доходу (ЧД). Характеризує ефективність виробничої і комерційної діяльності підприємства. Цей показник розраховують у цілому по підприємству і за окремими видами продукції.

Рентабельність (дохідність) операційного капіталу обчислюється відношенням прибутку від операційної діяльності до виплати процентів і податків (Под) до середньорічної суми операційного капіталу (ОК). Характеризує дохідність капіталу, за-діяного в основній діяльності (постачання, виробництво та збут продукції)..

Рентабельність (дохідність) сукупного капіталу обчислюють як відношення загальної суми прибутку до виплати процентів і податків (ЕВІТ) до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу (КЬ), характеризує дохідність всього сукупного капіталу, вкладеного в активи підприємства.

32

Ділова активність – поточна господарська діяльність, спрямована на прискорення швидкості обороту активів, капіталу підприємства.

Для аналізу ділової активності використовуються:

• система фінансових коефіцієнтів;

• інші якісні та кількісні критерії (обсяг ринків збуту продукції; конкурентоспроможність; наявність стабільних відносин із споживачами і постачальниками тощо)

Переважна більшість коефіцієнтів ділової активності пов'язані з оборотними активами (розглядались у темі “Аналіз оборотних активів”). Це такі коефіцієнти:

1) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Кокз = Чистий доход : Середня кредиторська заборгованість;

2) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

Кодз = Чистий доход : Середня дебіторська заборгованість;

3) Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)

Спдз = Тривалість періоду : Кодз;

4) Строк погашення кредиторської заборгованості (днів)

Спкз = Тривалість періоду : Кокз;

5) Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

Комз = Собівартість : Середній рівень запасів.

Позитивною тенденцією є збільшення коефіцієнтів 2, 4, 5 і зменшення показників 1, 3.

Крім цього, обчислюються такі коефіцієнти ділової активності

Коефіцієнт оборотності активів:

Чистий доход : Середня вартість активів;

7) Коефіцієнт оборотності основних засобів:

Чистий доход : Середня вартість основних засобів (первісна);

8) Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Чистий доход : Середнє значення власного капіталу.

Позитивною тенденцією є збільшення цих коефіцієнтів

Абсолютні показники, за якими можна аналізувати ділову активність : - обсяг капіталу; - обсяг доходу (виручки від реалізації продукції); - прибуток. У процесі аналітичного дослідження зіставляють темпи зміни цих показників за декілька періодів. Зростання даних показників оцінюється як позитивна тенденція. Чим вищими є темпи зростання доходу від реалізації продукції і прибутку, тим перспективнішим є вкладання капіталу в діяльність підприємства

Оптимальне співвідношення темпів зростання даних показників

Темп зростання прибутку > Темп зростання доходу > Темп зростання капіталу > 100

Таке співвідношення свідчить, що економічний потенціал покращується, масштаби зростають, темпи зростання виручки перевищують темпи капіталу, а темп зростання прибутку іще вищий.

33.Сутність і завдання маржинального аналізу.

Методика маржинального аналізу базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витрати - обсяг виробництва (реалізації) продукції - прибуток і на прогнозуванні критичної й оптимальної величини кожного із цих показників при заданому значенні інших. Цей метод управлінських розрахунків називають ще аналізом беззбитковості або сприяння доходу. В основу цього методу покладено поділ операційних витрат залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) і постійні (непропорційні) та використання граничних величин.

Маржинальний аналіз дає змогу встановити, як змінюється середній рівень питомих показників при збільшенні (зниженні) обсягу виробництва продукції на одиницю.

Застосування цієї методики дає змогу на основі вивчення співвідношення витрати - обсяг продажів - прибуток:

• точніше обчислити вплив факторів на зміну суми прибутку і рівня рентабельності і на цій основі ефективніше керувати процесом формування та прогнозування фінансових результатів;

• визначити критичний рівень обсягу продажів, постійних витрат, ціни при заданій величині відповідних факторів;

• установити зону безпеки (зону беззбитковості) підприємства;

• обчислити необхідний обсяг продажів для одержання заданої величини прибутку;

• обґрунтувати найоптимальніший варіант управлінських рішень, що стосується зміни виробничої потужності, асортименту продукції, цінової політики, варіантів обладнання, технології виробництва, придбання комплектуючих деталей тощо з метою мінімізації витрат і збільшення прибутку.

Маржинальний прибуток (маржа покриття, сума покриття) - це виручка за вирахуванням змінних витрат. Він включає постійні витрати і прибуток. Чим більша його величина, тим більша ймовірність покриття постійних витрат і одержання прибутку від виробничої діяльності.

34. Визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства.

Беззбитковість - такий стан, коли бізнес не дає ні прибутку, ні збитків. Виручка покриває тільки витрати, фінансовий результат при цьому дорівнює нулю. Беззбитковий обсяг продажів можна виразити і в кількості одиниць продукції, яку необхідно продати, щоб покрити витрати, після чого кожна додаткова одиниця проданої продукції буде давати прибуток підприємству.

Різниця між фактичною кількістю реалізованої продукції і беззбитковим обсягом продажів продукції - це зона безпеки (зона прибутку), і чим вона більша, тим міцніший фінансовий стан підприємства.

Для визначення їхнього рівня можна застосовувати аналітичний і графічний методи.

По горизонталі показується обсяг реалізації продукції у відсотках від виробничої потужності підприємства, або в натуральних одиницях (якщо випускають продукцію одного виду), або в грошових одиницях (якщо графік будується для кількох видів продукції), по вертикалі - собівартість проданої продукції і прибуток, що разом становлять виручку від реалізації.

За аналітичним способом там все за формулами, якщо треба напишу!!!

35. Аналіз факторів зміни беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства.

Беззбитковий обсяг продажів і зона безпеки залежать від суми постійних і змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію. При підвищенні цін, щоб одержати необхідну суму виручки для компенсації постійних витрат підприємства, потрібно реалізувати менше продукції, і навпаки, при зниженні рівня цін беззбитковий обсяг реалізації зростає. Збільшення ж питомих змінних і постійних витрат підвищує поріг рентабельності і зменшує зону безпеки.

Тому кожне підприємство прагне до скорочення постійних витрат. Оптимальним вважається той план, що дає змогу знизити частку постійних витрат на одиницю продукції, зменшити беззбитковий обсяг продажів і збільшити зону безпеки.

36. Основні завдання та джерела інформації для аналізу інвестиційної діяльності

Завдання аналізу полягає в оцінюванні динаміки, ступеня виконання плану і вишукуванні резервів збільшення обсягів інвестицій та підвищення їхньої ефективності.

Джерелами інформації є:

- форма № 2 «Звіт про фінансові результати»

- форма № 2-кб «Звіт про будівництво будівель і споруд»

- форма № 2-Б «Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів»

- форма №2кб « Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд і потужностей» та ін..

38. Аналіз рентабельності інвестиційного проекту.

Аналіз доцільності інвестування можна провести за доп. визнач. р-ня рентабельності проекту (IR), розрахованого як відношення чистої тепер. вартості до суми інвестицій, і вираженого у відсотках:

IR=(NPV / I)*100 (6)

За екон. змістом рентабельність – величина прибутку, одержана на кожну одиницю коштів, вклад. у проект. Рентабельність є відносним показником, тому може застосов. для вибору одного з кількох інвестиційних проектів, які мають близькі знач. ЧТВ

39. Аналіз внутрішньої норми прибутку.

Внутрішня норма прибутку (IRR - internal rate of return) - це розрахункова процентна ставка (коефіцієнт дисконтування), при якій одержувана виручка від реалізації від проекту стає рівною витратам на проект, це розрахункова ставка, при якій чиста приведена вартість NPV дорівнює нулю. Це такий мінімальний рівень доходності проекту, при якому він не буде давати ні доходів, ні збитків, тобто за екон. змістом – це норма беззбитковості проекту.

37. Методика розрахунку ефективності інвестування: дисконтування грошових потоків.

Методи дисконтування грошових потоків – це методи, які використовують концепцію вартості грошей з урахуванням часу для оцінки інвестиційних проектів.

Дисконтування - визначення поточного грошового еквівалента суми, що буде отримана в майбутньому. Принцип розрахунку - зменшення майбутньої суми на розмір прибутку, що наростає за визначений період за правилом складних відсотків. Дисконтування - процес, обернений нарахуванню складного відсотка (відсотка на відсоток). Іншими словами, дисконтування – це техніка виміру поточної і майбутньої вартості грошей, тобто приведення в порівняні умови за часом.

Концепція вартості грошей з урахуванням часу.

Вартість грошей у часі означає, що гривня, отримана раніше, коштує більше, ніж гривня, отримана пізніше.

Часову вартість грошей можна розрахувати двома способами: на підставі простого або складного відсотка.

Простий відсоток вираховують множачи основну (інвестовану) суму на відсоткову ставку та період інвестицій. (Тобто він нараховується лише на первісну суму – вклад, позику тощо).

Складний відсоток – це відсоток, що нараховується на первісну суму та на раніше нараховані відсотки. Нарахування складного відсотка - це процес зростання основної суми банківського вкладу за рахунок нагромадження відсотків.

Сума, отримана в результаті нагромадження відсотків, називається майбутньою (після закінчення періоду, на який здійснюється розрахунок) вартістю суми внеску. Початкова сума внеску називається поточною вартістю.

Формула нарахування складного відсотка:

FV = PV * (3) , де

FV (future value) - майбутня вартість, PV (present value) - поточна вартість, r - процентна ставка, n - число років, 1+ r – коефіцієнт приведення різночасових капітальних вкладень. . Звідси,

PV = FV /

Отже, для визначення теперішньої вартості інвестицій необхідно з суми майбутніх грошових надходжень вирахувати суму відсотків, нарахованих за певною ставкою (r) за певний період n. Дисконтування – це коригування майбутніх грошових надходжень для визначення їхньої теперішньої вартості.

Чиста приведена вартість - характеризує загальний інвестиційний результат інвестиційного проекту. Її визначають як різницю між поточною приведеною вартістю потоку майбутніх чистих грошових надходжень і поточною приведеною вартістю потоку майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту під час усього циклу його життя:

NPV = ,

де NPV - чиста приведена вартість (net present value) , - грошовий потік у і–му періоді, r - ставка дисконту, n - число років циклу експлуат. проекту.

Ставка дисконту може залишатись стабільною протягом проекту, а може і змін. у кожному періоді. Додат. знач. NPV вказує на доцільність інвестув. коштів, оск. проект є прибутковим.

40.Організація та методика аналізу формування капіталу.

Капітал – це засоби, які є в розпорядженні підприємства для здійснення діяльності з метою одержання прибутку. Формується капітал підприємства як за рах. власних (внутр.), так і позикових (зовн.) джерел. Осн. компоненти капіталу – борг, привілейовані акції і звичайні акції.

Осн. джерелом фінансув. є Влас. капітал. До його складу входять: статут. капітал, накопичений капітал (резервний і додатк. капітали, нерозподілений приб.) та ін.. надходження (цільове фінансув., та ін..)

Осн. джерелом поповн. Влас. капіталу є прибуток під-ва. Якщо під-во збиткове, то влас. капітал зменш. на суму збитку. Осн. частку у складі зовн. джерел формув. влас. капіталу утвор. додаткова емісія акцій. На реаль. величину влас. капіталу вплив. також заборгов. засновників за внесками у статут. капітал і варт. акцій, викупл. в акціонерів з метою їх подальш. перепродажу або анулюв., тому ці велични віднімаються із його суми.

При рішенні питання обґрунтування схеми формуванням структури капіталу та вибору джерел його, фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства.

Існує дві основні схеми:

• Змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях.

• Повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства виключно за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.

Необхідно провести аналіз кожної із цих схем фінансування, для того, щоб сформулювати переваги і недоліки кожної з них.

41. Показники ефективності (рентабельності) капіталу та аналіз оборотності та руху капіталу.

Капітал у процесі свого руху проходить три стадії: заготівельну, виробничу і збутову. На першій – під-во придбаває необх. осн. фонди, виробничі запаси, на другій – част. засобів у формі запасів надходить у вир-во, а частину використ. для оплати праці роб-ків, виплату податків та ін.. Закінч. вона випуском готової продукції. На третій стадії прод-цію реалізують, і на рах. під-ва надходь. кошти, при чому більші від початков. суми на величину отрим. прибутку. Тому чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше під-во одержить і реалізую прод-ції при одній і тій самій сумі капіталу за визнач. період.

Ефективність використ. капіталу характериз. його прибутковістю (рентабельністю) – відношенням суми прибутку до середньорічної суми капіталу. Залжено від того, з чиїх позицій оцінюється д-ть під-ва, є різні підходи до розрахунку показників рентабельності.

З позиції усіх зацікавлених сторін загальна оцінка ефективності використання сукупних ресурсів здійснюється на підставі показника рентабельності сукупного капіталу (Рск) який визнач. відношенням загальної суми брутто-прибутку до виплати процентів (Пвал) і податків до середньої суми активів під-ва за період

Рск = Пвал / Акт

З позиції власників і кредиторів - відношенням чистого прибутку і процентів за кредити з урахуванням податкового коректора до середньої суми сукупних активів за звітний період:

ROA = (ЧП +Проц(1-Кп) ) /Акт = ВЕР (1-Кп)

Рентабельність оборот. капіталу визначається відношенням прибутку від основної діяльності й отриманих процентів від короткострокових фінансових вкладень до серед. суми оборот. активів:

Роб.к = (Посн.д.+ %к.ф.в.) / Об.акт.сер.

З позиції власників під-ва визначають рентабельність власного капіталу як відношення чистого прибутку (ЧП) до середньої суми власного капіталу за період (ВК)

ROЕ = ЧП / ВК

Власників звичайних акцій і потенційних інвесторів цікавлять і такі пок-ки, як прибуток на акціонер. капітал:

Пак = (Чистий прибуток – дивіденди за привілейованими акціями) / Акціонер. капітал за звич. Акціями

Для хар-ки інтенсивності використання капіталу розрах. коеф. його оборотності (детальніше коеф. оборотності розглянемо в пит.2):

Коб = Чиста виручка від реалізації / Капітал

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку показників рентабельності капіталу, встанов. тенденції їхньої зміни і спробувати відшукати резерви підвищення ефективності роботи під-ва.

42. Головні етапи аналітичної роботи та їх характеристика

43. Економічна сутність грошового потоку та його види

Неперервний процес руху коштів являє собою грошовий потік. Від повноти і вчасності забезпечення процесу постачання, виробництва і збуту продукції грошовими ресурсами залежать результати основної (операційної) діяльності підприємства, ступінь його фінансової стабільності і платоспроможності, конкурентні переваги, необхідні для поточного і перспективного розвитку.

Для забезпечення ефективного управління грошовими потоками доцільно здійснювати їхню класифікацію за різними ознаками:

1. За спрямованістю руху коштів

• додатний грошовий потік (приплив коштів);

• від'ємний грошовий потік (відплив коштів).

2. За методом обчислення обсягу:

• валовий грошовий потік - це всі надходження або вся сума витрати коштів в аналізованому періоді;

• чистий грошовий потік {ЧГП), що становить різницю між додатним {ДГП) і від'ємним (ВГП)потоками коштів в аналізованому періоді:

3. За видами діяльності:

• грошовий потік від операційної діяльності 

• грошовий потік від інвестиційної діяльності ;

• грошовий потік від фінансової діяльності 

4. За рівнем достатності обігу

• надлишковий грошовий потік

• дефіцитний грош потік

5. За періодом часу

• короткострокові грошові потоки (до року);

• довгострокові грошові потоки (понад рік)

6. За видами використовуваних валют розрізняють:

• грошові потоки в національній валюти

• грошові потоки в іноземній валюті.