18.Аналіз ринків збуту продукції

Від ринків збуту залежать обсяг продажів, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума одержаного прибутку і т. ін. Передовсім потрібно вивчити динаміку становища кожного виду продукції на ринках збуту за останні 3-5 років.

При цьому необхідно враховувати, на якій стадії життєвого циклу перебуває кожний товар в окремих сегментах ринку:

а) нульова стадія характеризується вивченням і апробацією ідеї розробки нового товару, а потім і самого товару;

б) перша стадія (випуск товару на ринок і впровадження), на якій з'ясовується, чи буде товар мати успіх на ринку. Прибуток на цій стадії невисокий, тому що значні кошти йдуть на амортизацію досліджень, просування товару на ринок;

в) друга стадія (зростання і розвиток продажів), на який товар починає давати прибуток, він швидко покриває всі витрати і стає джерелом прибутку, хоча ще потребує великих затрат на рекламну підтримку його просування на ринку;

г) третя стадія (зрілість) - товар має стабільний ринок, попит і дає регулярний прибуток, тобто перебуває у найприбутковішо-му періоді, оскільки не потребує затрат на просування на ринок, а тільки на рекламну підтримку його "популярності";

д) четверта стадія (насичення і спад), на якій спочатку обсяг продажів істотно не змінюється, а потому різко скорочується з передбачених і непередбачених причин: товар, що не зазнає ніяких змін, обридає споживачам, або ж зникає потреба, яку він був покликаний задовольняти. Мистецтво полягає в тому, щоб вчасно вловити і запобігти спаду попиту на виріб шляхом його удосконалення або заміни іншим.

Результати аналізу мають допомогти керівництву підприємства розробити асортимент товарів відповідно до його стратегії і вимог ринкової кон'юнктури. У процесі аналізу необхідно також виявити реальних і потенційних конкурентів, провести аналіз показників їхньої діяльності, визначити сильні і слабкі сторони їхнього бізнесу, фінансові можливості, мету і стратегію конкурентів у сфері експансії на ринку, технології виробництва, якості продукції і цінової політики. Це дасть змогу передбачити спосіб їхньої поведінки і обрати найприйнятніші способи боротьби для зміцнення своїх позицій на ринках збуту.

19. Значення і особливості аналізу оборотних активів.

Оборотні активи займають значну частку у підсумку балансу. Під-во купує сировину і матеріали, виготовл. прод-цію, потім продає її, часто в кредит, в рез. чого утвор. дебітор. заборгованість, яка через певний пром. часу перетвор. в грош. кошти. Цей кругообіг можна зобразити т.ч.:

Вироб-матер. запаси  гот. прод-ція  дебітор. заборгов.  гроші  вир-мат запаси.

Основні засоби переносять свою вартість на готову продукція протягом декількох років частинами через амортизацію, а оборотні активи - не більше року.

Оборот. активи (Об) включ: запаси, дебітор. заборгов., грош. кошти та ліквідні цінні папери. До складу запасів вход.: виробничі запаси (матер. ресурси), незаверш. вир-во, готова прод-ція, товари, мшп.

Виробничі запаси – це запаси сировини, осн. матеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміж. матеріали, паливо, тара, запчапастини для ремонту машин і обладн., спецінструмент і спецустаткув.

Незаверш. вир-во – це незакінчена прод-ція, що підляг. подальшій переробці або завершенню виготовл. Незаверш. вир-во на під-х, що викон. роботи та надають послуги склад. з витрат на викон. незаверш робіт (послуг), які ще не принесли під-ву доходу.

Готова прод-ція – це прод-ція, обробка якої завершена, та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів і відповідає тех. вимогам і стандартам.

Товари – це мат. цінності, що придбані (отримані) та утримуються під-м з метою подальшого продажу.

МШП – це предмети, що використ. протягом не більш одного року або операц. циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструмент, госп. інвентар, спец. оснащ., спец. одяг тощо.

Продаж товарів одного під-ва іншому не завжди супровод. негайними розрахами. Дебіторська заборгованість – це неоплач. рахунки за пост. прод-цію.

Грошові кошти та ліквідні цінні папери – найбільш ліквідна частина Об. До грошових коштів віднос. касову готівку, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

Джерела формування оборотних засобів підприємства – власні і позичені.

Власні ­– статні фонди під-в та поповнення цих фондів, яке може відбуватися за рахунок залучення прибутку під-ва, а також за рах. залучення в оборот стійких пасивів: заборгованості по з/п, внесків на соц. страх., резервів майб. платежів. Залучені – кредити банків, якими покривається нестача влас. обор. засобів.

Структура Об – це кількісне співвіднош. окр. елементів в заг. обсязі оборот. активів, виражена в процентах до загальної суми.

Оборотний капітал потребує фінансування, тому він є одним із видів інвестицій, від якого інвестори чекають одержати певний дохід, скоректований на ризик. У цьому відношенні інвестиції в оборотний капітал також мають потребу в їх аналізі з точки зору ризик/прибутковість. У принципі, до оцінки інвестицій в оборотний капітал застосовуються підходи схожі з тими, що застосовуються і до оцінки довгострокових інвестицій. Проте важливо при цьому пам'ятати про існування принципових відмінностей оборотних коштів від основних засобів. По-перше, оборотні активи набагато краще піддаються діленню ніж основні засоби. Вони або повністю поділені, як, наприклад, грошові кошти, або часткове поділені, як, наприклад, запаси. По-друге, на відміну від інвестицій в основні активи, інвестиції в оборотний капітал поворотні – при необхідності їх можна гнучко збільшувати, або скорочувати переводячи в грошові засоби Аналіз оборотних активів повинен дати відповідь на запитання:

1) який рівень оборотних активів найбільш прийнятний (у цілому і за елементами)?

2) за рахунок яких джерел можна їх фінансувати?

Виходячи з вищезгаданих особливостей оборотного капіталу, визначати його оптимальний рівень для підприємства слідує за допомогою аналізу приросту: інвестиції в оборотні кошти повинні збільшуватися до тих пір, поки кожна вкладена в них грошова одиниця прирівняється до розміру додатково викликаних цим збільшенням економічних вигід.

Важливою особливістю інвестицій в оборотні активи є те, що дохід на ці інвестиції часто є непрямим. Вигоди від збільшення оборотних активів повинні оцінюватися з погляду їх всестороннього впливу на виробничі і маркетингові завдання під-ва. Для прийняття рішень відносно оборотного капіталу абсолютно необхідна тісна співпраця між фінансовим менеджером і менеджером з маркетингу в питаннях, що стосуються кредитної політики, а також між фінансовим менеджером і менеджерами з виробництва і маркетингу для визначення оптимального рівня запасів.

Одна з найважливіших функцій оборотного капіталу полягає у забезпеченні ліквідності, яка дозволить під-ву залишитися платоспроможним за часів економічних утруднень. Тому рівень і структура поточних активів і короткострокової заборгованості повинні визначатися з урахуванням вірогідності і наслідків несприятливих подій.

Управління поточними активами і поточними зобов'язаннями взаємозв'язані. Наприклад, чим довший термін короткострокової заборгованості, тим нижча потреба в грошових коштах (за умови незмінності інших чинників). Або, чим більше проходить часу між реалізацією товарів в кредит і надходженням грошових коштів від реалізації, тим потреба в грошових коштах вища.

20.???