ВСТУП

«Шановний пане голово! Шановні члени державної екзаменаційної комісії!» тема моєї дипломної роботи Облік І аудит прямих витрат виробничого підприємства.

Ринкова орієнтація економіки характеризується більш детальним та вимогливим ставленням до питань прибутковості суб’єктів господарювання, саме тому важко переоцінити те значення, що має інформація про виробничі витрати для діяльності підприємства. Це пояснюється тим, що з одного боку витрати є складовою при визначенні фінансового результату, а з другого — собівартість як сукупність витрат є основним ціноутворюючим фактором.

Порівняно з іншими об’єктами обліку, прямі витрати найбільшою мірою залежать від галузевої специфіки підприємства. Рівень досконалості діяльності залежить від наукового обґрунтування організаційного та методичного забезпечення обліку виробничих витрат.

Як відомо, основна мета підприємницької діяльності — одержання прибутку, резерви збільшення якої утворяться за рахунок зниження витрат. Тому однієї з основних задач сучасного обліку є формування інформаційної бази зі складу і характеру поводження витрат. Дослідження організаційних елементів бухгалтерського обліку та аудиту прямих витрат, факторів які мають на них вплив є дуже актуальної проблемою. Це пов’язано з тім, що отримання оперативної інформації про структуру витрат і факторів їх змін, дає можливість керівництву швидше приймати рішення з усунення недоліків у роботі та підвищити її ефективність. Основу інформаційної бази аудиту прямих витрат є бухгалтерський облік, тому обрана тема дипломної роботи спрямована на вивчення складових частин здійснення обліку цього елементу.

Метою дипломної роботи — є систематизація, теоретико-методичних аспектів прямих витрат підприємства, з’ясування проблемних питань та надання пропозицій щодо аудиту і обліку прямих витрат.

Основними завданнями роботи є :

проаналізувати економічну сутність витрат підприємства їх класифікацію та характеристику прямих витрат;

узагальнення знань щодо методики обліку прямих витрат;

узагальнення знань щодо методики аудиту прямих витрат;

описати загальну характеристику фінансово-господарської діяльності підприємства;

провести SWOT-аналіз підприємства;

показати організацію та методику обліку прямих витрат;

з’ясувати як за допомого комп’ютерних технологій відбувається облік прямих витрат підприємства;

розробити удосконалення обліку прямих витрат;

провести аналіз прямих витрат підприємства;

розробити удосконалення аналізу прямих витрат;

описати організацію аудиту прямих витрат;

описати методику аудиту прямих витрат;

розробити удосконалення аудиту прямих витрат підприємства.

Об’єктом  —   дослідження методологія обліку і аудиту прямих витрат підприємства.

Проблемою витрат підприємства займалися такі вчені економісти: А. Сміта, Д. Рікардо – теорія затрат, К. Маркса — теорія трудової вартості, У. Петті – вчення про справедливу ціну, А. Маршалл, Ч.Т. Хорнгрен і Дж. Форстер. Серед вітчизняних вчених можна виділити таких О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов,

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ПРЯМИХ ВИТРАТ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність та характеристика витрат виробничого підприємства їх класифікація та характеристика прямих витрат

За економічною сутністю витрати на виробництво продукції підпри­ємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної виробничої діяльності підприємс­тва; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріаль­них, трудових та фінансових ресурсів [6].

В економічній літературі не існує єдиної думки щодо визначення сутності витрат. Представники західної економічної науки обґрунтовано розробили теорію витрат виробництва виходячи з потреб зростання його ефективності. При цьому вони виходили з обмеженості ресурсів і не можливості їхнього альтернативного використання.

У процесі дослідження А.Маршалл розмежував витрати виробництва постійні, змінні, граничні та загальні.

Під граничними А.Маршал розумів витрати на виробництво останньої одиниці блага у всьому його запасі [6]. А. Маршалл ототожнював граничні витрати з тією мінімальною ціною (ціною пропозиції), за якою підприємець ще згоден продавати дану кількість товару [6].

Істотний внесок свого часу було зроблено представниками трудової теорії вартості, зокрема К. Марксом в третьому томі «Капіталу». Він розглядав капіталістичні витрати виробництва як затрати капіталіста-підприємця на заробітну плату, матеріали, сировину, пальне, амортизацію засобів праці та ін.

Тобто витрати виробництва — це сума затрат минулої (уречевленої) та частки живої праці, яка необхідна для виготовлення певного виду товару потрібної якості при досягнутому рівні розвитку виробництва.

Кемпбелл Р. Макконел і Стенлі Л. Брю [6], розуміння витрат економістами ґрунтується на факті обмеженості ресурсів та можливості їх альтернативного використання. Використання ресурсів для виробництва певного товару означає неможливість виробництва з них іншого альтернативного товару. Витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою від виробництва альтернативних товарів чи послуг. Слід виділити німецького теоретика бухгалтерського обліку Е. Шмаленбаха. Він зазначав, що актив, крім грошових коштів, – це витрати, які ще не стали доходами, а пасив – доходи, що не стали витратами.

Витрати виробництва — це вартість факторів ви­робництва, використаних для створення певного обся­гу продукції.

Згідно П(С)БО 16 “Витрати”, витрати класифікуються на постійні та змінні, прямі та непрямі, основні та накладні [8]. Класифікація витрат на постійні та змінні дозволяє покращити якість управління витратами, допомагає приймати вірні управлінські рішення. Дана інформація грає важливу роль в плануванні і контролі.

За економічними елементами витрати класифікуються на:

матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергія, запасні частини, тара й тарні матеріали, допоміжні матеріали тощо);

витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, оплата від­пусток та іншого невідпрацьованого часу, премії інші витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи (відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності);

За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції витрати поділяють на:

непрямі (належать до двох і більше видів продукції);

прямі - належать до одного виду продукції (сировини, основних матеріалів, покупних виробів, напівфабрикатів), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

Прямі витрати – це суто індивідуальні витрати. Вони залежать від особливостей технології, організації, виду продукції, конкретного виробництва. До прямих витрат належать затрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників, відрахування на соціальні заходи. ( Рис 1.1 Склад прямих витрата підприємства).

Прямі витрати на оплату праці — це заробітна плата та інші виплати робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг. До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація виробничих основних засобів тощо

1.2. Методичні основи обліку прямих витрат виробничого підприємства

Метод обліку прямих витрат - це єдиний процес дослідження витрат підприємств на виробництво та реалізацію продукції з позицій вимірювання, аналізу, контролю та визначення собівартості виробів та робіт. Основне завдання обліку прямих витрат полягає в формуванні виробничих витрат на підприємстві.

Об’єктами обліку прямих витрат є господарські операції в яких відображаються витрати які відносяться до прямих.

Синтетичний облік прямих витрат ведеться на дебеті рахунка № 23 «Виробництво». За дебетом цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та витрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом — суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і послуг.

Аналітичний облік за рахунком № 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що випускається. На великих підприємствах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. На рахунку № 23 “Виробництво” виробничі підприємства обліковують протягом місяця витрати які були понесені безпосередньо на виробництво.

За дебетом рахунку № 23 “Виробництво” відображається сума понесених витрат на виробництво, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання вартості виконаної роботи. До зведених документів по обліку витрат відносяться: відомість матеріалів з їх вартістю, відомість заробітної плати працівників які зайняті у виробництві, відомість нарахування амортизації основних засобів задіяних у виробництві продукції.

Облік матеріальних витрат ведеться на підставі документів про відпуск матеріальних цінностей зі складу у виробничі підрозділи і про їх використання у виробництво. Відпуск матеріалів у виробництва може здійснюватися на підставі лімітно-забірних карт акту − вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів , накладної − вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів .

В складі прямих витрат значну питому вагу займають витрати на оплату праці робітників виробництва. Заробітна плата працівників зайнятих в безпосередньому виробництві розраховуються за погодинною або відрядна форма оплати праці. Основним первинним документом обліку робочого часу є табель робочого часу, який фіксує відпрацьований робочий час бригади за місяць. Він ведеться шляхом проставлення в ньому відпрацьованого часу і неявок на роботу за видами причин (відпустки, хвороби, прогули).

Табель ведеться в одному екземплярі і передається в бухгалтерію 2 рази на місяць: перший раз для нарахування авансу, другий раз для нарахування заробітної плати.

Документообіг прямих витрат підприємства зображено на рисунку 1.2 .

1.3. Організаційні та методичні основи аудиту прямих витрат виробничого підприємства

Метод аудиту — це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації.

Аудит прямих витрат має велике значення для підприємства. Адже сума витрат підприємства є ціно утворювальним фактором, що спричиняє суттєвий вплив на прибутковість його діяльності, є носієм задоволення соціальних потреб (заробітна плата, пенсійне забезпечення, соціальне страхування). Тому для підприємства важливо знати чиє загальновиробничі та адміністративні витрати обґрунтованими.

Метою аудиту прямих витрат - підтвердження достовірності формування, правильність розподілу та відображення в обліку прямих витрат і також перевірка правильності оформлення первинних документів які відображають прямі витрати підприємства.

Завданням   аудиту  прямих витрат виробничого півдпримства є встановити: 

повноту переліку витрат, що віднесені до прямих;

обґрунтованість віднесення витрат до прямих виробничих витрат;

правильність і достовірність розподілу прямих витрат; правильність відображення прямих витрат в обліку.

Предметом аудиту прямих витрат є господарські процеси та операції, пов’язані з наявністю, рухом і використанням матеріальних ресурсів для виробництва.

У ході перевірки прямих витрат аудитору необхідно з’ясувати їх повноту формування відповідно до П(С)БО №16 «Витрати» [8]. При проведенні аудиту прямих витрат підприємства крім законодавчих і нормативно правових актів щодо законності господарської діяльності, формалізація обліку та регламентування складу витрат на виробництві, також користуються організаційною документацією, попередніми матеріалами державного і внутрішнього контролю, первинними і зведеними обліковими документами, реєстрами бухгалтерського обліку та фінансовою і статистичною звітністю.

Початкова стадія аудиту включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. До виїзду на перевірку аудитор вивчає бізнес клієнта та його особливості, визначає аудиторський ризик , вивчає данні попередньої аудиторської перевірки, після чого аудитор формує програму аудиту яка затверджується директором аудиторської фірми. У процесі підготовки загального плану (Додаток Б) і програми аудита (Додаток В) аудиторська організація оцінює ефективність системи внутрішнього контролю, що діє в економічного суб'єкта, і робить оцінку ризику системи внутрішнього контролю. При цьому аудитор керується МСА 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль» [20]. За допомогою встановлених ризиків і рівня істотності аудиторська організація виявляє значимі для аудита області і планує необхідні аудиторські процедури.

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислювальної техніки тощо.

Дослідна стадія аудиту передбачає:

документальну перевірку рахунків бухгалтерського обліку та фінансової звітності

розрахунково-аналітичну перевірку.

На дослідній стадії аудитор перевіряє правильність перенесення витрат з рахунку №201 «Сировина і матеріали», №66 «Розрахунки з оплати праці», №13 «Знос» на рахунок №23 «Виробництво». Аудитор також перевіряє правильність ведення аналітичного обліку.

Процес аудиту прямих витрат на дослідному етапі можна поділити на п’ять етапів:

1. перевірка первинних документів (за елементами формування витрат)

2. база нормування;

3. зіставлення зведених документів (за елементами формування витрат);

4. розрахунок розподілу витрат за об'єктами обліку та калькулювання;

5. аудит реєстрів бухгалтерського обліку.

Перший етап, перевірка первинних документів. Перевірці підлягають документи аналітичного та синтетичного обліку матеріальних витрат які відносяться на виробництво, документи які засвідчують нарахування заробітної плати працівникам виробництва та відповідні відрахування з неї [9]. В другому етапі перевіряється база користування, а саме: первинна документація, норми прямих витрат за статтями їх формування, [9]. На третьому етапі проводиться зіставлення зведених документів. Матеріальні витрати: матеріальний звіти (Ф № - 19. № - 19А), розрахунки витрат на виробництво продукції. Витрати на соціальні заходи і ЄСВ. Інші витрати : акти виконаних робіт, авансові звіти, бухгалтерські довідки [9]. Витрати на оплату праці і відомості нарахування основної та додаткової заробітної плати робітникам виробництва. Амортизація виробничого обладнання : відомості врахування амортизаційних відрахувань. На четвертому етапі відбувається розрахунок розподілу прямих витрат за об'єктами обліку та калькулювання [9]. На п’ятому етапі відбувається аудит реєстрів бухгалтерського обліку і звітності, щодо прямих виробничих витрат підприємства визначається в логічній послідовності зіставлення підсумкових даних первинних і зведених облікових документів з реєстрами бухгалтерського обліку і показниками звітності (звіт про фінансові результати) та регістрів (звіт про фінансові результати) та регістрів бухгалтерського обліку між собою за кореспонденцію рахунків [9].

При проведенні аудиту прямих витрат аудитори можуть застосовувати наступні прийоми аудиту які зображені на рисунку 1.3.

РОЗДІЛ 2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «КИЇВСЬКА ФАБРИКА РОШЕН»