Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_tdp_dek.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
406.02 Кб
Скачать

103.Поняття та специфічні особливості держави і права перехідного типу.

Типологія держави і права призначена розподіляти держави та правові системи , які існували й існують нині , на певні групи , що дають змогу розкрити їх найсуттєвіші риси. Сутність держави і права полягає в їх здатності задовольняти життєво важливі потреби та інтереси певної спільноти ( класу, народу , соціальної групи ) . Ця соціальна сутність змінювалася з історичним розвитком держави і права. Саме тому їх типи називають історичними.

Історичний тип держави і права являє собою систему суттєвих рис, притаманних тим явищам соціальної дійсності, що виражають їх сутність та історичне призначення.

Історії відомі рабовласницький , феодальний , буржуазний і перехідний від буржуазного до соціально-демократичного (раніше останній називали соціалістичним ) типи держави і права. До основних причин зміни типів держави і права належать зміна виробничих відносин внаслідок розвитку продуктивних сил , зміна соціально-класової структури суспільства . встановлення нового співвідношення соціальних сил, зміна панівної групи суспільства . зміна соціальної суті держави і права внаслідок переходу державної влади до представників іншого класу чи групи .

Однак характеризуючи зміну одного типу держави і права іншим , треба враховувати і їхню відносну самостійність , а саме :

відносну відокремленість від суспільства .

наявність внутрішньої будови.

залежність від зовнішньополітичних умов і необхідність виконувати загальносоціальні функції .

Останній фактор зумовлює існування держав перехідного періоду, а також можливість не лише поступової зміни одного історичного типу іншим, а й революційного переходу.

Однак останнім часом у літературі формаційний підхід до типології держав піддається критиці. Натомість визначаються інші критерії типології держави і права. Так, з точки зору ставлення до поступового розвитку держави класифікують на прогресивні , консервативні та реакційні . За способом здійснення владних повноважень – демократичні та антидемократичні (авторитарні). Залежно від змісту зовнішньої політики розрізняють миролюбні та агресивні держави. За відношенням до права держави поділяють на правові і неправові.

104.Позитивістський тип праворозуміння.

Вихідна форма буття права – норма права. Право тлумачиться як владне творіння держави, як система норм, викладених у законах та інших нормативних актах, що виражають державну волю (“позитивне право”) і відірвані від реальних суспільних відносин. Закон і право ототожнюються; вважається, що владна примусовість є визначальною ознакою такого права; зв’язок між правом і мораллю заперечується. Утверджується, що держава творить справедливі норми права (навіть якщо в них закріплене свавілля), тому оцінювання їх (справедливі чи несправедливі) виключається. Права людини розглядаються як дарування держави, тобто людина ставиться у пряму залежність від держави та її органів.

І хоч прихильники цієї концепції здійснили чималий внесок у розробку структури норми права, нормотворчу техніку, юридичну термінологію, їх підхід до співвідношення права і держави був хибним, пропагував виключну залежність людини та її прав від держави, по суті, узаконював можливе і наявне свавілля державної влади щодо людини. Ця концепція є антиподом до принципу верховенства права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]