101.Загальна характеристика англо-американської правової сім’ї.

Англосаксонська правова сім’я сформувалась на підставі англійського права, зокрема загального права Англії. У зв’язку з цим її іноді називають сім’єю загального права. Сьогодні англосаксонська правова сім’я включає правові системи майже всіх англомовних країн. Загальне право Англії значною мірою здійснило вплив на становлення та розеток правових систем країн, які політично були пов’язані з Англією. Це – США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та деякі інші.

У сучасний період англійське загальне право не можна вважати правом Великої Британії в цілому, оскільки воно застосовується лише на території Англії та Уельсу.

Розглядаючи історичний аспект розвитку англійського права, необхідно відзначити, що воно розвивалось автономно і зв’язки з континентальною Європою здійснили на нього незначний вплив. Рецепція римського права, яка відбувалася в Європі, оминула англійське право.

Англійське право структурно поділяється на загальне право та право справедливості. Загальне право створювалось королівськими судами, і поступово сформувалася однаковість підходів до вирішення аналогічних справ для всієї країни. При розгляді справ намагалися вирішувати їх відповідно до раніше прийнятих судових рішень. Загальне право формувалося як неписане право, що опирається на думки суддів під час вирішення справ.

Право справедливості – це сукупність норм, які створювались судом лорда-канцлера для того, щоб доповнювати, а інколи і змінювати систему загального права, якщо вона втрачала актуальність.

Поряд з англійським правом в англосаксонській правовій сім’ї особливе місце займає американське право, тобто правова система США. Основних своїх рис ця правова система почала набувати ще у ХУІІ-ХУІІІ століттях в умовах колоніалізму і зберегла значну кількість своїх первісних особливостей аж до теперішнього часу.

Право США відрізняється від англійського права, відображаючи різницю в історії формування, географічному положенні, цивілізації, способі життя цих країн. Після здобуття США незалежності виникло питання про національне право цієї держави. Після того, як було прийнято Декларацію про незалежність та Конституцію США, постало питання про кодифікацію. Ряд штатів прийняли Кримінальний, Кримінально-процесуальний та Цивільно-процесуальний кодекси. Проте вплив англійського права на формування правової системи США був настільки значним, що право континентальної Європи не здобуло суттєвого поширення на території цієї держави (крім штату Луїзіана). Загальне англійське право залишилося незмінним тільки до проголошення незалежності, після чого правові системи Англії і США розвивалися самостійно.

У зв’язку зі збільшенням кількості законів в США здійснюється робота щодо їх систематизації. Існують збірники законодавчих актів, які містять федеральні закони чи закони штатів.

Англосаксонська правова сім’я має такі загальні ознаки:

1) основним джерелом права є правовий прецедент (судове рішення, яке є зразком для аналогічних справ, що розглядаються іншими судами), який має казуальний (індивідуалізований) характер. Отже, норма права переважно є «моделлю» конкретного рішення, а не результатом законодавчого абстрагування від окремих випадків. У зв’язку з цим міжнародне право застосовується до англосаксонських правових систем зі значними проблемами, оскільки міжнародне право побудоване подібно до права, яке використовується у правових системах, що входять до романо-германської правової сім’ї, де основним джерелом права є нормативно-правовий акт;

2) основним суб’єктом правотворчості є судова влада;

3) другорядне значення законів і підзаконних нормативних актів зумовлене тим, що вони визнаються джерелом права, як правило, після апробації їх судовою практикою;

4) процесуальне право домінує над матеріальним. Процесуальні норми, форми судового провадження, джерела доказів складають одночасно і механізм правоутворення, і механізм правореалізації;

5) як правило, немає писаних конституцій, кодифікованих галузей права, розподілу права на публічне та приватне;

6) суб’єктивне право домінує над об’єктивним, оскільки регламентація суспільних відносин здійснюється від приватного до загального;

7) право має переважно охоронний характер, держава починає втручатися, коли між громадянами чи іншими суб’єктами виникає правовий конфлікт;