84.Поняття, функції та принципи правопорядку

Правопорядок — це правовий стан суспільних відносин, що забезпечує їх стабільність, упорядкованість та охорону шляхом фактичної реалізації правових норм і вимог законності.

Природа правопорядку та його сутнісна характеристика пов'язується із визначення основних ознак цієї категорії:

1) Це результат свідомої, раціональної, вольової діяльності як окремих соціальних суб'єктів, так і держави.

2) Засіб забезпечення і результат правової самоорганізації суспільства.

3) Правопорядок підтримується і забезпечується державою.

4) Він існує у режимі законності.

5) Підставою правопорядку є правові норми, вміщені у правові тексти.

6) Змістом правопорядку є правомірна поведінка суб'єктів, що використовують надані права та виконують покладені обов'язки.

7) Є результатом реалізації правових норм.

8) Забезпечує необхідні умови щодо здійснення суб'єктами наданих прав.

9) Засновується на своєчасному та усвідомленому виконанні обов'язків.

10) Пов'язаний з невідворотністю відповідальності за правопорушення.

Вказані ознаки характеризують правопорядок як юридичну категорію. Однак він має і практичне призначення, що визначається у процесі аналізу функцій.

Функції правопорядку — це напрями його впливу на процес формування стабільного упорядкування суспільних відносин правом. У процесі дослідження функцій правопорядку виявляються напрями його взаємодії з оточуючою дійсністю, його місце серед елементів правової системи суспільства, характеризуються внутрішні зв'язки між елементами структури правопорядку.

У сучасній юридичній науці обґрунтовується можливість виокремлення трьох основних функцій правопорядку.

1. Функція взаємодії з оточуючим середовищем має зовнішній характер і характеризує взаємодію правопорядку і соціальної системи, у межах якої він діє. Змістом цієї функції є зміцнення, стабілізація і упорядкування певної соціальної системи. Правопорядок займає певне місце у рамках системи, перебуває під впливом різноманітних факторів системи і сам активно впливає на неї. В результаті реалізації цієї функції забезпечується стабілізація та вдосконалення суспільства як певним чином організованої соціальної системи.

2. Функція зміцнення внутрішніх відносин і зв'язків має внутрішній характер і забезпечує взаємодію цілого та його складових частин. Вона надає можливість визначити рівні упорядкованості, забезпечити їх дієвість, охарактеризувати підпорядкованість цих рівнів та визначити можливості їх взаємодії та взаємодоповнення. З одного боку, вона забезпечує якісне функціонування правопорядку як узгодженої структурованої категорії, а з іншого — характеризує правовий стан системи як результат дії правопорядку.

3. Функція забезпечення вдосконалення правопорядку зумовлюється його функціонуванням у межах соціальної системи, яка схильна до змін та розвитку, а також його динамічним характером, що забезпечує розвиток складаючи правопорядок елементів. Саме ця функція забезпечує збереження самостійності правопорядку та його відновлення у процесі взаємодії із суспільством. Адже результатом такої взаємодії може бути не лише підтримка та вдосконалення правопорядку шляхом створення ефективного законодавства, зміцнення дисципліни та організованості суспільства, а й негативний вплив на правопорядок, що зменшує його потенціал та можливості протистояти свавіллю і беззаконню. Це вимагає зміцнення, відновлення та вдосконалення правопорядку, що і забезпечується аналізованою функцією.

85.Поняття та принципи законності.

Законність — це не тільки метод або режим діяльності державних органів і громадян, а й складне соціальне явище, яке потрібно відрізняти від таких аналогічних соціальних явищ, як право, законодавство, правопорядок.

Законність — один із основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямом формування правової держави, реального здійснення народовладдя.

Законність — це такий режим державного і суспільного життя, за якого забезпечується повне й неухильне дотримання та виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання та виконання всієї системи нормативних актів держави.

До них належать:

1) принцип єдності законності на всій території України. Він визначається єдністю системи права і системи законодавства, а також практики його реалізації всіма суб’єктами суспільних відносин. Законність має бути єдиною в усіх областях України, а також Автономній Республіці Крим;

2) принцип загальності законності. Він полягає в тому, що законів зобов’язані дотримуватись і виконувати всі без винятку державні органи, громадські організації, посадові особи і громадяни. Ніхто не має права порушувати закони, обминати їх чи ставити себе над ВШ законові. Законність повинна бути одна, інакше не може бути ні культурності, ні політичної грамотності;

3) однією з основних вимог законності є дотримання й охорона прав громадян. Усі органи державної влади й органи місцевого самоврядування в Україні здійснюють свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини. Забезпечення цих прав і свобод, охорона життя, честі та гідності людини — обов’язок держави (ст. З Конституції);

4) важливим принципом законності у правовій державі є верховенство права над законами і підзаконними нормативно-правовими актами, над фізичною їа політичною силою держави чи інших суб’єктів громадянського суспільства. У ст. 8 Конституції проголошено, що в Україні діє принцип верховенства права. Це означає, що всі закони й інші нормативно-правові акти повинні бути правовими;

5) принцип єдності законності і доцільності. Цей принцип полягає втому, що рішення вищих і місцевих органів влади повинні прийматися відповідно до правових законів і закономірностей економічного та політичного розвитку суспільства. Доцільність повинна збігатися з вимогами й інтересами всього суспільства;

6) одним із принципів законності є неминучість юридичної відповідальності за вчинені правопорушення. Це означає, що правоохоронні й інші державні органи зобов’язані притягувати до юридичної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень;

7) принципом законності також є право громадян на захист. Цей принцип реалізується через усю систему державних органів. Він означає, що всі громадяни мають право подавати заяви, скарги і пропозиції щодо захисту своїх прав, а також покращення діяльності державного апарату. Захист прав громадян здійснюється, в першу чергу, через систему правосуддя. Суди повинні бути незалежними і підкорятися тільки закону, розглядаючи ті чи інші справи;

8) одним із принципів (вимог) законності є також здійснення державного нагляду і громадського контролю за точним та неухильним дотриманням законів. Цей принцип повинні реалізовувати не тільки контрольно-наглядові, але й правотворчі органи;

9) однією із вимог законності є також єдність розуміння і застосування нормативно-правових актів на всій території всіма посадовими особами та громадянами України.