3. За строками виконання.

Постійні - здійснюються протягом усього часу існування даної держави (оборона країни, охорона правопорядку);

Тимчасові - здійснюються протягом певного проміжку в часі, наприклад, під час стихійного лиха, війни.

24.Форми та методи здійснення функцій держави.

Методи і прийоми впливу держави на суспільні відносини, методи здійснення державних функцій залежать від компетенції та форм діяльності відповідних державних структур, які на практиці здійснюють виконання функцій держави в межах своєї компетенції.

Змістом тієї або іншої функції держави виступає сам процес впливу держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні суспільні відносини.

Основними формами здійснення функцій держави є

правові та фактичні (організаційні) форми.

Головними правовими формами здійснення функцій держави є:

1. правотворча діяльність;

2. правозастосовча діяльність;

3. правоохоронна діяльність (спрямована на захист закріплених у правових нормах суспільних відносин);

4. контрольно-наглядова діяльність — нагляд за додержанням норм права всіма суб’єктами суспільного життя;

5. інтерпретаційно-правова;

6. засновницька діяльність — створення, формування, перебудова органів держави.

Фактичні (організаційні форми): організаційно-господарська діяльність і організаційно-регламентаційна.

Для здійснення функцій, що розглядаються, використовуються і вказані методи:

а) законності — організація суспільних відносин шляхом видання і неухильного здійснення правових законів, інших правових актів.

б) інформаційного впливу на суспільство;

в) переконання — шляхом правового виховання населення, проведення профілактичних заходів;

г) заохочення — шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг і нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень, беруть активну участь у боротьбі з ними;

д) примус — шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховування та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб'єктам.

Таким чином, для глибокого і всебічного аналізу будь-якої функції держави слід розглядати зміст, форму і методи здійснення відповідного напрямку державної діяльності.

25.Характеристика держави за формою державного правління.

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави.

Залежно від правового статусу глави держави й порядку формування цього вищого органу державної влади розрізняються дві основних форми державного правління – монархія і республіка

Монархія (грец. monarchia – єдиновладдя, від monos – один, єдиний і arche – влада) – форма правління, за якої верховна державна влада юридична належить одній особі – монарху (королю, імператору тощо) і передається в порядку престолонаслідування.

Влада монарха не є похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців. Монарх формально виступає джерелом державної влади, усіх державно-владних повноважень. Одна з основних причин збереження монархії та, що в багатьох країнах інститут монархії, особа монарха є символом єдності і верховним арбітром нації, запорукою непорушності політичної системи, оскільки влада монарха не залежить від гри політичних сил. За відсутності в парламенті чітко визначеної більшості монарх може відіграти вирішальну роль у її утворенні та формуванні уряду.

У сучасному світі зберігаються два історичних типи монархії – абсолютна і конституційна із різновидами – дуалістична та парламентарна.

Республіка (лат. respublica, від res – справа, publicus – суспільний) – форма державного правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою (парламентом).

Існують три основних різновиди республіканської форми правління:

– президентська республіка;

– парламентська республіка;

– республіка змішаного типу.