Тема 12. Жіноча злочинність та злочинність неповнолітніх.

План

1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки.

2. Кримінологічна характеристика жінки-злочинця.

3. Причини і умови вчинення злочинів жінками.

4. Кримінологічні проблеми проституції.

5. Попередження жіночої злочинності й проституції.

6. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

7. Кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх злочинців.

8. Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми.

9. Попередження злочинності неповнолітніх.

1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки.

Хоча жіноча злочинність в жодному суспільстві не має до­мінуючого характеру, її дослідження є важливою криміноло­гічною проблемою. І насамперед тому, що рівень і структура цього виду злочинності значною мірою є показниками мораль­ного здоров’я суспільства, індикаторами його духовності, став­лення до основних людських цінностей.

Проблема жіночої злочинності в кримінології не вважалась першорядною, оскільки серед злочинців особи жіночої статі не перевищують 18 відсотків. Тому і кримінологічних досліджень з цієї теми дуже мало. Останніми роками, однак, спостерігається помітна криміналізація цієї кращої половини населення України. Якщо у 1992 — першому році державної незалежності — було притягнуто до кримінальної відповідальності 29 тис. жінок, то у 1996 р. — понад 59 тис., тобто вдвічі більше. Відповідно зросла і питома вага жіночої злочинності: з 14,1% до 17,5%,. Частка жіночої злочинності серед злочинності загальної по­ступово збільшувалась, але потім повернулась до показників 90-х років (1990 р. — 14,5 %, 1996 р. — 17,5 %, 2001 р. — 13,5 %). У США частка жіночої злочинності становить близько 17 % , у Німеччині й Нідерландах — близько 25 %.

Кризові явища в економіці і духовному житті суспільства позначилися насамперед на жінках. Кажуть, «безробіття має жіноче обличчя». І це правда. Криміналізація і деморалізація суспільства тісно пов'язані з поширенням проституції та торгівлею жінками. З'явилось і відповідне слово «сексбізнес», що відображає міжнародне кримінальне явище.

Злиденне існування, розпач та відчуття безвихідності підштовхують одних до вуличної торгівлі, інших — до комерційного «туризму» («човництва»), а найменш стійких — до прос­титуції та злочинів. А ці два заняття часто виконуються сумісно.

Офіційна статистика МВС, на жаль, не містить даних про структуру жіночої злочинності. Але деяке уявлення про те, які саме злочини та у якому співвідношенні визначають жіночу злочинність, дало вивчення засуджених у жіночих колоніях Харківської та Чернігівської обла­стей, а також статистики місць позбавлення волі.

У 1998 р. у дев'яти колоніях України відбували покарання 10268 жінок. Серед вчинених ними злочинів крадіжки складали біля 32 відсотків, умисні вбивства та тяжкі тілесні ушкод­ження — 23%, злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин — 16%, грабежі і розбої — 11%, економічні злочини (розкрадання, хабарництво тощо) — 15%. Звертає увагу агресивність жіночої частини злочинного середовища: 35 відсотків засуджених жінок покарані за агресивні (насильницькі) злочини.

Звичайно, пенітенціарна статистика недосить адекватно відображає кримінологію жіночої злочинності, оскільки вона не містить даних щодо осіб, засуджених до інших видів покарання, — виправних робіт, штрафу, умовного покарання тощо. А саме вони найчастіше використо­вуються судами щодо жінок, які вчинили корисливі економічні злочини.

За такі злочини суди рідко призначають покарання у вигляді позбавлення волі щодо підсудних жінок. Враховується сімейне становище, діти, залежність від співучасників та інші обставини. Тому в колоніях виявилось порівняно небагато жінок, які вчинили посадові та інші економічні злочини.

Злочинність жінок тісно пов’язана із загальною злочинніс­тю, особливо неповнолітніх. Разом з тим вона має певні особ­ливості, які визначаються соціально-психологічним і біологіч­ним статусом жінки.

Від злочинності чоловіків, яка домінує практично в усіх по­казниках загальної злочинності, жіноча злочинність відрізня­ється кількісними показниками, особливостями структури і характеру злочинів, роллю жінок у злочинах, вчинених разом з чоловіками, способами і знаряддями вчинення злочинів.

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої й за якісними показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноче злочинне «прикладання зусиль» є виразнішим. По-перше, це сфера побуту, де жінок здебільшого штовхають до злочину не­гативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських від­носин. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють насильницькі злочини: вбивства, у тому числі й власної новонародженої дити­ни, заподіяння тілесних ушкоджень, хуліганство тощо.

По-друге, це сфера, де жінка працює, виконує професійні функції, пов’язані з можливістю вільного доступу до матеріаль­них цінностей. Здебільшого це галузі торгівлі, громадського харчування, сільського господарства, легкої та харчової про­мисловості. Тут жінки найчастіше скоюють такі корисливі зло­чини, як викрадення майна шляхом крадіжок, привласнення, розтрати, або зловживання службовим становищем, обман по­купців і замовників.

Поширення останнім часом впливу жінок у господарській діяльності призвело до збільшення кількості службових злочи­нів, насамперед зловживання владою або службовим станови­щем, службова недбалість, одержання хабара.

Згідно зі статистичними даними, кількість злочинів, які вчиняють жінки у названих сферах, приблизно однакова. Жін­ки скоюють також чимало крадіжок особистого майна. Харак­терним злочином серед жінок є шахрайство. Щодо корисливо-насильницьких злочинів (вбивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони не характерні для жінок, особливо в суто жіночому «виконанні», але останнім часом їх кількість збільшується, причому спостерігаються випадки вчи­нення таких злочинів з особливою жорстокістю.

Останнім часом у зв’язку із значним поширенням жіночої проституції на тлі загального зниження моральності збільши­лась також кількість жінок, які притягуються до відповідальності за зараження іншої особи ВІЛ-інфекцією, венеричними хворобами, а також вбивство власної новонародженої дитини.

Переважна більшість жінок-злочинців мешкають у містах. У сільській місцевості жінки найчастіше вчиняють крадіжки й наносять тілесні ушкодження. Жінки, які входять у змішану злочинну групу, здебільшого займають у ній другорядне стано­вище. Вони виконують ролі, пов’язані з переховуванням злочин­ців, знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, відіграють роль навідниць, відвертальниць уваги потерпілих тощо. Однак кількість жінок у змішаних гру­пах має тенденцію до збільшення, причому злочинна роль жі­нок подекуди стає вагомішою, а в окремих випадках вирішаль­ною (скажімо, жінка-керівник злочинної групи або організатор зґвалтування, розбійного нападу).

Показник жіночого рецидиву не менш вагомий, ніж чоловічо­го. Ресоціалізація жінок-рецидивісток важча, ніж чоловіків. Чо­ловіки вдвічі частіше кидають засуджених до позбавлення волі жінок, ніж навпаки. Причому таке явище спостерігається навіть тоді, коли чоловіки користувалися злочинною здобиччю жінок.

Багато жінок-повій одночасно є злодійками, продавцями наркотиків, заманювачками чоловіків у місця, де їх грабують спільники. Зауважимо, що суди, вирішуючи долю жінок-злодійок, загалом ставляться до них м’якше, ніж до чоловіків, і тому у більшості справ про нетяжкі злочини жінок звільняють від кримінальної відповідальності й покарання. Особливо це стосується вагітних жінок і таких, хто має малолітніх дітей.

Отже, до особливостей жіночої злочинності належать:

- відносно невелика її питома вага в загальній злочинності;

- вужча «ділянка роботи» порівняно з чоловічою злочинністю;

- менша суспільна небезпека; проте ця тенденція змінюєть­ся, оскільки збільшується кількість тяжких злочинів, які вчиняють жінки, і підвищується їх кримінальна роль у змішаній злочинності;

- як і злочинність загалом, злочинність серед жінок «мо­лодшає», тобто збільшується відсоток злочинів, скоєних неповнолітніми або молоддю жіночої статі.