2. Нове покоління стратегій національної безпеки

Нове покоління стратегій національної безпеки з’явилося нещодавно і воно докорінно відрізняється від попередніх варіантів не тільки своїм змістом, спрямованістю, цілями, але й процедурами їх прийняття. Саме організація процесу підготовки, корегування, уточнення і прийняття стратегій національної безпеки в провідних європейських країнах зазнала якісних змін. Значну роль на підготовчому етапі відіграють авторитетні незалежні мозкові центри (так звані “think tank”). Зокрема, американська корпорація RAND, Гаазський центр стратегічних досліджень, британський аналітичний центр DEMOS та ін. На запрошення відповідних урядових структур на початковому етапі вони здійснюють аналіз ситуації, що склалася в секторі безпеки, надають попередні рекомендації. Після цього створюються спеціальні робочі групи з розробки першого варіанту документа. Зокрема, у Франції президент Н. Саркозі у серпні 2007 р. при підготовці Білої книги з оборони і національної безпеки створив комісію, якій були надані усі необхідні повноваження і усунуті усі, навіть гіпотетичні, обмеження. До її складу увійшли представники відповідних державних органів (як правило, відносно молоді інтелектуали середньої ланки), збройних сил, парламенту, висококваліфіковані фахівці академічних установ, стратегічних мозкових центрів, а також незалежні експерти. До розробки проекту документа були залучені 52 особи з 14 країн, які брали участь у відкритих і закритих обговореннях. Члени комісії здійснили понад 20 зустрічей в органах оборони і національної безпеки з глибоким «зануренням» у специфічні зони відповідальності і тематику кожного з них. На заключному етапі підготовки документа до дебатів приєдналися фахівці ЄС і НАТО.

В результаті, процес підготовки Білої книги, який тривав більше року, став безпрецедентно відкритим і всебічно комплексним, що дозволив Франції переглянути свої стратегічні цілі в галузі оборони і національної безпеки на перспективу у 15 років. За час роботи на вебсайт комісії надійшло понад 250 тис. пропозицій, рекомендацій, побажань тощо від пересічних громадян Франції, що свідчило про значний суспільний інтерес до проблем безпеки.

Схожий алгоритм дій був запропонований під час підготовки нової стратегічної концепції НАТО, яка остаточно була прийнята на саміті у Лісабоні 19 листопада 2010 р. Старт процесу відбувся влітку 2009 р., після завершення саміту Альянсу у Страсбурзі/Кельні. Спочатку було сформовано декілька «тематичних» робочих груп, які на початку 2010 р. передали свої напрацювання так званій «групі мудреців» на чолі з колишнім держсекретарем США М. Олбрайт. 17 травня 2010 р. у Брюсселі була оприлюднена огляд-доповідь, яка після конструктивної критики з боку країн-членів Альянсу стала основою для прийняття третьої в історії НАТО стратегічної концепції.

Розвинуті європейські країни усвідомлюють: у секторі безпеки неможливо і контрпродуктивно покладатися на окремі міністерства і агенції, формулювати і реалізовувати окремі стратегії національної безпеки, а необхідно застосовувати більш інтегративні підходи. Повчальний приклад демонструють, зокрема, Нідерланди. Тут з 2004 до 2006 р. кожне міністерство і відомство, без будь-яких табу і обмежень, розробляло свою низку небезпек, виходячи з власного бачення порушеної проблеми. При цьому поставало важливе завдання подолати суб’єктивність кожної державної структури, вибудувати пріоритети і визнати за яких умов і саме які інтереси стають домінуючими. При цьому мозковий центр (Гаазський центр стратегічних досліджень) виступав координатором усього цього процесу і за два роки проаналізував 25 стратегій.

Пріоритет надавався тим, які відповідали наступним критеріям: - передбачення (довгостроковий розвиток, який потенційно впливатиме на національну безпеку з аналізу багатьох прогностичних проектів та аналізу тенденцій); - системна оцінка національних ризиків (можливість та наслідки кожного з них); - планування, що ґрунтується на можливостях (які завдання/можливості необхідно виконати/задіяти для запобігання (попередження) і протистояння загрозам).

Доцільно також підкреслити, що Нідерланди і Велика Британія щорічно готують матрицю оцінки національних ризиків. Це враховується при прийнятті бюджету на наступний рік, а також стає предметом дискусії у парламенті й суспільстві. Організація з економічного співробітництва і розвитку (Organisation of Economic Cooperation and Development) вважає, що саме ці країни мають найкращу практику оцінки ризиків та розвитку інноваційних інструментів, що дозволяє політикам порівнювати багатоаспектні ризики і приймати виважені рішення.

Щороку до списку національних ризиків у провідних країнах світу додаються нові. Зокрема, у 2007 р. новими темами для країн Європи стали зміна клімату, енергетична безпека, поляризація і радикалізація суспільств (наступ правих сил). Водночас можливість здійснення терористичних актів для суспільної європейської думки вперше після 2001 р. поступилася першим місцем як наймовірніша сучасна загроза. У 2008 та 2009 рр. значна увага майже усіх європейських країн була прикута до питань надійності постачання газу, екстремальних погодних умов, зрощування деяких злочинних елементів з легальним бізнесом.

Немає жодних сумнівів, що у зв’язку з подіями на Близькому Сході та катастрофічними наслідками землетрусу і цунамі в Японії 11 березня 2011 р., на порядок денний вийдуть питання енергетичної безпеки, захисту об’єктів ядерної енергетики, підвищення надійності функціонування головних центрів життєзабезпечення тощо.