
- •Курсова робота
- •Застосування математики лінійних функціональних інтервалів для розв’язування систем алгебраїчних і трансцендентних рівнянь
- •Інтервальний метод Ньютона
- •Поняття лінійного функціонального інтервалу
- •Арифметичні операції над лінійними функціональними інтервалами
- •Метрика простору (лін. Функц.)інтервалу. Ширина лінійного функціонального інтервалу.
- •Одновимірний випадок розв’язування нелінійних рівнянь
- •Математика лінійних функціональних інтервалів в багатовимірних просторах
- •Програмна реалізація та числові експерименти
- •2.1 Постановка задачі
- •2.2 Проектування і реалізація
- •Інтерфейс, робота програми та результат
Арифметичні операції над лінійними функціональними інтервалами
Формули операцій додавання і віднімання елементарних лінійних інтервальних обмежників {X, k(1)x + m(1), (1)x + (1)} і {X, k(2)x + m(2), (2)x + (2)} :
{X, k(1)x + m(1), (1)x + (1)} + {X, k(2)x + m(2), (2)x + (2)}=
{X, (k(1)+ k(2))x+( m(1)+ m(2)),( (1)+ (2))x+( (1)+ (2))};
{X, k(1)x + m(1), (1)x + (1)} - {X, k(2)x + m(2), (2)x + (2)}=
{X, (k(1)- k(2))x+( m(1)- m(2)),( (1)- (2))x+( (1)- (2))}.
Зокрема, якщо лінійний інтервальний обмежник L1(X) сталий, тобто L1(X) ≡ {X, c, c} = [c,c], де c – константа, то
[c,c]+[ k(2)x + m(2), (2)x + (2)]=[ k(2)x+(c+ m(2)), (2)x+(c+ (2))];
[c,c]- ]+[ k(2)x + m(2), (2)x + (2)]=[- k(2)x+(c- m(2)),- (2)x+(c- (2))];
Якщо ж L2(X) ≡ {X, c, c}, то
[k(2)x + m(2), (2)x + (2)]-[c,c]= [ k(2)x+( m(2)-c), (2)x+( (2)-c)];
Проміжні результати множення лінійних обмежників L1(X) = {X, k(1)x + m(1), (1)x + (1)} і L2(X) = {X, k(2)x + m(2), (2)x + (2)}
Проміжні результати ділення лінійних
обмежників L1(X)
= {X, k(1)x
+ m(1),
(1)x
+
(1)}
і L2(X)
= {X, k(2)x
+ m(2),
(2)x
+
(2)},
якщо
L2(X)
Метрика простору (лін. Функц.)інтервалу. Ширина лінійного функціонального інтервалу.
Якщо у просторі LI(X) ввести метрику, то цим ми зробимо його топологічним простором.
Зауваження 1. Нехай
1
, M1— множини точок
кінців інтервалів інтервалу X, на
яких графіки нижньої та верхньої
обмежуючих функцій l1(x),
1(x),
відповідно, лінійного обмежника L1(X)
кожен є відрізком лише однієї якоїсь
прямої лінії, а
,
— множини точок кінців інтервалів
інтервалу X такої ж природи лише для
нижньої та верхньої обмежуючих функцій
l2(x),
2(x),
відпові- дно, лінійного обмежника L2(X).
Утворимо множину точок
M= M1
1
M2
2
та множини , M точок граничного лінійного обмежника L(X).
Означення. Шириною лінійного функціонального інтервалу обмежника L(X) = {X , (x), (x)} називається число
,
Де множина точок M визначається аналогічно як у зауваженні 1.
Очевидно, що якщо L1(X),
L2(X)
LI(X),
то
(L1(X)
L2(X))
⇔
).
Одновимірний випадок розв’язування нелінійних рівнянь
Нехай потрібно знайти всі дійсні корені рівняння
(1)
в інтервалі
,
де
.
Функція
на цьому інтервалі може бути і розривною,
і/або недиференційованою. Побудуємо
для неї на інтервалі
лінійний інтервальний обмежник
=
.
Його обмежуючі функції
кусково – лінійні. Тому на кожному з
інтервалів
,
де
,
лінійний обмежник
буде деяким елементарним лінійним
обмежником
,
(
),
тобто
=
(2)
Тому, аналізуючи обмежуючі функції цих елементарних лінійних обмежників, легко виділити інтервали інтервалу , які, і лише вони, містять всі дійсні корені рівняння (46) з інтервалу . Для цього обчислимо значення всіх обмежуючих функцій цих елементарних лінійних обмежників на кінцях всіх інтервалів . Зауважимо, що запропонований алгоритм побудови лінійних інтервальних обмежників автоматично синтезує всі ці значення вже в процесі їх побудови.
Алгоритм
Нехай
,
,
(
),
(3)
,
(4)
.
(5)
Тоді:
1. якщо
і
,
або
і
,
то на проміжку
немає коренів рівняння (1);
2. якщо
,
і
,
то у проміжку
лише на проміжку
є корені рівняння (1), де числа
,
визначаємо за формулами (4), (5), відповідно;
3. якщо
,
,
,
,
то у проміжку
лише на проміжку
можуть бути корені рівняння (1), де число
визначаємо за формулою (4);
4. якщо
,
,
,
,
то у проміжку
лише на проміжку
можуть бути корені рівняння (1), де число
визначаємо за формулою (4);
5. якщо , , , ,, то у проміжку лише на проміжку можуть бути корені рівняння (1), де число визначаємо за формулою (5);
6. якщо
,
,
,
,,
то у проміжку
лише на проміжку
можуть бути корені рівняння (1), де число
визначаємо за формулою (5);
7. якщо
,
,
,
,
то на всьому проміжку
можуть бути корені рівняння (1);
8. якщо
,
,
,
,
то на всьому проміжку
можуть бути корені рівняння (1);
9. якщо
і
=
=0,
то на всьому проміжку
можуть бути корені рівняння (1), причому
- корінь цього рівняння;
10 якщо
і
=
=0,
то на всьому проміжку
можуть бути корені рівняння (1), причому
- корінь цього рівняння;
11. якщо
і
=
=0,
то на проміжку
лише число
є коренем рівняння (1);
12. якщо
і
=
=0,
то на проміжку
лише число
є коренем рівняння (1);
13. якщо
,
то всі точки проміжку
є коренями рівняння (1).
Зауваження 1. Якщо в інтервалах
і
можуть бути корені рівняння (46), то в
інтервалі
обов’язково є хоча б один його корінь.
Після локалізації інтервалів, де є, або можуть бути корені рівняння (46), далі пошук коренів цього рівняння продовжуємо за описаним вище алгоритмом окремо в кожному з цих інтервалів.
Приклад 1. Нехай потрібно знайти в
інтервалі
всі дійсні корені рівняння
.
Послідовно знаходимо лінійні інтервальні
обмежники всіх елементарних функцій
цього рівняння. Нехай
– множина точок
інтервалу
розбиття лінійного інтервального
обмежника
відповідної функції
на елементарні лінійні інтервальні
обмежники;
,
,
,
- множини кутових коефіцієнтів
та зміщень
верхніх та нижніх її лінійних елементарних
обмежуючих функцій, відповідно; на
інтервалах
,
а
,
- множини верхніх та нижніх значень,
відповідно, у точках
її елементарних лінійних обмежуючих
функцій. Тоді:
для функції
:
= {-2, -0.5, 1, 2.5, 4, 4.5, 5, 5.5, 6},
=
{-10.5, -7.5, -4.5, -1.5, 0.5, 1.5, 2.5, 3.5},
= {-12., -6., -6., 0., 0., 2., 2., 4.},
= {6., 7.5, 4.5, -3., -11., -15.5, -20.5, -26.},
= {3., 6., 6., -9., -9., -18., -18., -29.},
= {27., 11.25, 0., -6.75, -9., -8.75, -8., -6.75, -5.},
= {27., 9., 0., -9., -9., -9., -8., -7., -5.};
для функції
:
= {-2, -1.81153, -1.375, -1.11811, -0.75, 0.303752, 2.625, 4.01928, 6},
= {4., 1.14286, 1.14286, 0.666667, 0.666667, 0.205128, 0.205128, 0.121212},
= {2.98102, 1.58279, 1.00206, 0.764924, 0.504956, 0.278538, 0.18041, 0.138612},
= {8.30685, 3.13104, 3.13104, 2.59861, 2.59861, 2.73881, 2.73881, 3.07609},
= {6.26889, 3.73595, 2.93745, 2.6723, 2.47733, 2.5461, 2.80369, 2.97169},
= {0.306853, 1.06072, 1.55962, 1.85321, 2.09861, 2.80111, 3.27727, 3.56327, 3.80336},
= {0.306853, 0.868677, 1.55962, 1.81704, 2.09861, 2.63071, 3.27727, 3.52881, 3.80336};
для функції
:
= {-2, -0.80167, -0.25, 0.94833, 1.5, 2.05167, 3.25, 3.80167, 5},
= {0.027811, 0.0856473, 0.314646, 0.968989, -0.968989, -0.314646, -0.0856473, - 0.027811},
= {0.0108304, 0.122532, 0.122532, 1.38629, -1.38629, -0.122532, -0.122532, -0.0108304},
= {-0.936565, -0.8902, -0.83295, -1.45348, 1.45348, 0.110986, -0.633258, -0.853132},
= {-0.970527, -0.880979, -0.880979, -2.07944, 2.07944, -0.513382, -0.513382, -0.938035},
= {-0.992188, -0.958861, -0.911612, -0.534563, 0., 0., -0.534563, -0.911612, -0.958861, -0.992188},
= {-0.992188, -0.979209, -0.911612, -0.764778, 0., 0., -0.764778, -0.911612, -0.979209, -0.992188}.
Далі виконуємо операції згідно аналітичного запису лівої частини даного рівняння за описаною вище методикою над так утвореними лінійними інтервальними обмежниками. В результаті отримаємо лінійний інтервальний обмежник лівої частини даного рівняння. Множини , , , , , , його такі:
= {-2, -1.90577, -1.81153, -1.59327, -1.375, -1.35785, -1.3407,
-1.24655, -1.22941, -1.11811, -0.934054, -0.80167, -0.75, -0.625,
-0.5, -0.25, -0.0981238, 0.303752, 0.651876, 0.94833, 1, 1.5, 1.75,
2.11731, 2.5, 2.5625, 2.625, 3.3125, 3.75, 4, 4.00964, 4.01928,
4.25964, 4.36731, 4.5, 4.75, 5, 5.25, 5.5, 5.75, 6},
= {105.056, 89.2249, 17.7361, 7.25929, 7.25929, 7.25929, 7.25929,
1.09386, 1.09386, -7.35382, -12.5073, -11.929, -11.929, -15.429,
-8.63312, -6.34314, -14.3807, -16.7907, -18.933, -12.3896, -3.021,
-22.0262, -25.7865, -18.8033, -9.07591, -9.18036, -8.49959, -9.24378,
-7.32337, -0.271835, -0.270096 ,0.123206, 0.156523, 0.465142,
4.12922, 4.23318, 8.03654, 8.20981, 12.1518, 12.3944},
= {73.5426, 66.8007, 24.6942, 16.4029, 0.726929, 0.314512, -1.23002,
-1.23002, -3.90668, -10.8276, -14.2065, -13.0895, -18.656, -20.1709,
-8.79676, -8.79676, -11.2319, -13.9771, -15.1407, -2.50312, -4.72374,
-32.4496, -34.2958, -21.0455, -2.45882, -2.45882, -2.45882,
-2.45882, -2.45882, -2.45882, -2.45882, -1.70357, -1.70357, -1.11799,
6.1251, 6.36752, 6.36752, 6.60995, 14.0955, 14.5803},
= {243.475, 213.305, 83.8004, 67.1081, 67.1081, 67.1081, 67.1081,
59.4226, 59.4226, 49.9772, 45.1635, 45.6272, 45.6272, 43.4397,
46.8376, 47.4101, 46.6214, 47.3535, 48.75, 42.5447, 33.1761, 61.6839,
68.2644, 53.4787, 29.1603, 29.4279, 27.6409, 30.1061, 22.9045,
-5.30161, -5.30859, -6.88938, -7.0313, -8.37913, -24.8675, -25.3613,
-44.3781, -45.2877, -66.9686, -68.3634},
= {180.448, 167.6, 91.3225, 78.1123, 56.5579, 55.9978, 53.9271,
53.9271, 50.6364, 42.898, 39.742, 40.6374, 36.4626, 35.5158, 41.2028,
41.2028, 40.9639, 41.7978, 42.5563, 30.5716, 32.7923, 74.3811,
77.6119, 49.5569, 3.09017, 3.09017, 3.09017, 3.09017, 3.09017,
3.09017, 3.09017, 0.0546329, 0.0546329, -2.5028, -35.0967, -36.2482,
-36.2482, -37.5209, -78.6912, -81.4791},
= {33.3632, 43.263, 51.6709, 55.5421, 57.1266, 57.2511, 57.3756,
58.059, 58.0778, 58.1995, 56.846, 55.1903, 54.5739, 53.0828, 51.1542,
48.9959, 48.0325, 42.2533, 36.408, 30.7952, 30.1551, 28.6446, 23.138,
19.4168, 6.47053, 5.90328, 5.32951, -0.513959, -0.750527, -6.38895,
-6.39157, -6.39418, -6.36456, -6.09357, -6.28599, -5.25369, -4.19539,
-2.18625, -0.133803, 2.90414, 6.171},
= {33.3632, 40.2933, 46.5882, 51.9781, 55.5583, 55.5708, 55.5762,
55.4604, 55.4393, 55.0045, 530116, 51.1309, 50.4546, 48.1226,
45.6012, 43.402, 42.066, 37.5522, 32.6864, 28.1979, 28.0685, 25.7067,
17.5943, 13.5547, -2.97428, -3.21054, -3.36422, -5.05466, -5.1301,
-6.4392, -6.76879, -6.48231, -7.20196, -7.00719, -7.53373, -6.00246,
-4.41058, -2.8187, -1.16621, 2.35765, 6.04694}.
Отже, врахувавши зауваження 1, отримуємо два проміжки
[
,
]
= [2.35475, 3.25189], [
,
]
= [5.511, 5.58272],
у яких і лише там у інтервалі містяться корені даного рівняння.
Обчислимо ширину отриманих інтервалів
([
,
])
= 0.89714,
([
,
])
= 0.07172. Отже в результаті всього однієї
ітерації алгоритму відбулася ізоляція
і локалізація коренів даного рівняння
в інтервалі
,
а сумарна ширина інтервалів невизначеності
місця їх знаходження зменшилася більше
ніж у вісім разів: одного кореня – у
дев’ять разів, другого – в сто одинадцять
разів. Далі пошук коренів цього рівняння
(друга ітерація) продовжуємо за описаним
вище алгоритмом окремо в інтервалах .
[2.35475, 3.25189], [5.511, 5.58272].
Рис. 1 Графік функції лівої частини рівняння прикладу 1
Рис.2 Фрагменти графіків функції лівої частини рівняння (середній графік) та обмежуючих функцій лінійного обмежника в околі першого кореня рівняння прикладу 1
Рис.3 Фрагменти графіків функції лівої частини рівняння (середній графік) та обмежуючих функцій лінійного обмежника в околі другого кореня рівняння прикладу 1
Друга ітерація. на інтервалі = [2.35475, 3.25189]:
Отримуємо проміжок [
,
]
= [2.94178, 2.94629], у якому в інтервалі
містяться корені заданого рівняння.
Обчислимо ширину отриманого інтервалу: ([ , ]) = 0.00451. Отже в результаті другої ітерації алгоритму ширина інтервалу невизначеності місця знаходження першого кореня зменшилася майже у 199 разів (у 198,92 разів), що еквівалентне 46 - ому порядку збіжності.
Рис.4 Графік функції лівої частини рівняння прикладу 1 в околі першого кореня
Рис.5 Фрагменти графіків функції лівої частини рівняння прикладу 4 (середній графік) та обмежуючих функцій лінійного обмежника в околі першого кореня
на інтервалі [5.511, 5.58272]:
Отримуємо проміжок [
,
]
= [5.52038, 5.52041], у якому в інтервалі
містяться корені даного рівняння.
Обчислимо ширину отриманого інтервалу: ([ , ]) = 0.00003. Отже в результаті другої ітерації алгоритму ширина інтервалу невизначеності місця знаходження другого кореня даного рівняння зменшилася майже у 2391 раз (у 2390.66666 разів), що еквівалентне четвертому (4 -ому) порядку збіжності.
Далі пошук коренів цього рівняння (третя ітерація) продовжуємо за описаним вище алгоритмом в інтервалах . [2.94178, 2.94629], [5.52038, 5.52041].
Рис.6 Графік функції лівої частини рівняння прикладу 1 в околі другого кореня
Рис.7 Фрагменти графіків функції лівої частини рівняння прикладу 1 (середній графік) та обмежуючих функцій лінійного обмежника в околі другого кореня
Результати проведених обчислень оформимо у вигляді таблиці
Таблиця 1.
Результати розв’язування прикладу 1
Номер ітерації
( |
Інтервал
|
Ширина інтервалу
|
Коефіцієнт зменшення ширини |
Порядок збіжності |
Кількість точок розбиття |
0 |
[-2, 6] |
8 |
- |
- |
- |
1-1 |
[2.35475, 3.25189], |
0.89714 |
9 |
? |
41 |
2-1 |
[2.94178, 2.94629] |
0.00451 |
199 |
46 |
29 |
|
|
|
|
|
|
1-2 |
[5.511, 5.58272]. |
0.07172 |
111 |
? |
41 |
2-2 |
[5.52038, 5.52041], |
0.00003 |
2391 |
4 |
29 |