Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОР...rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.14 Mб
Скачать

Частка витрат на продукти харчування в сімейних бюджетах (у середньому за місяць в розрахунку на одне домогосподарство)

Статті витрат

2000 р.

2005 р.

2007 р.

місто

село

місто

село

місто

село

Всього сукупних витрат, грн

547,3

528,1

1289,8

1098,2

1741,0

1441,1

Витрати на продукти харчування, грн

339,3

377,6

731,3

682,0

903,6

835,8

Частка витрат на харчування, %

62,0

71,5

56,7

62,1

51,9

58,0

Соціальна інфраструктура також суттєво впливає на економічну ефективність виробництва, адже освіта, медичне забезпечення, поліпшення умов життя й відпочинку працівників, інші види послуг підвищують продуктивність праці. Цьому важливому напряму підвищення ефективності виробництва не надається достатньої уваги в сучасних економічних умовах нашої країни. Соціальна інфраструктура, що склалася в даний час на селі, підтверджує наявність глибокої кризи в цій сфері (табл. 4).

Дослідження стану фінансування розвитку соціальної інфраструктури села засвідчує, що воно здійснюється з державного бюджету за залишковим принципом. Спроби перекласти тягар відродження села на місцеві бюджети марні, оскільки вони часто не мають коштів навіть на поточні витрати, не кажучи вже про вкладання коштів на перспективу. Через економічну кризу в країні, збитковість сільськогосподарських підприємств, зубожіння сільського населення та мізерність бюджетного фінансування закриваються школи, лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти, що ускладнює доступ дедалі більшої маси селян до життєво необхідних послуг. За таких умов реформування аграрної галузі виробництва має обов'язково супроводжуватися заходами щодо запобігання подальшої деградації сільської соціальної інфраструктури.

Таблиця 4

Кількість об'єктів соціальної інфраструктури в сільській місцевості

Об'єкти соціальної інфраструктури

1991 р.

1996 р.

2001 р.

2006 р.

Дошкільні навчальні заклади, тис. од.

Загальноосвітні навчальні заклади, од.

Лікарняні заклади, тис. од.

Амбулаторно-клінічні заклади, тис. од.

Фельдшерсько-акушерські пункти, тис. од.

Аптеки, од

Будинки побуту, од.

Лазні, од.

Заклади культури клубного типу, тис. од.

Культові споруди, тис. од.

Бібліотеки, тис. од.

Кінозали, тис. од.

Стадіони, од

Спортивні поля і майданчики, тис. од

Спортивні зали, тис. од.

12,6

15096

1,5

1,6

16,4

1500

21,0

5,9

18,7

22,2

517

23,3

8,1

10,9

15243

1,4

1,8

16,4

2890

978

5441

19,8

8,8

18,0

13,6

300

24,7

7,8

8,9

14916

1,0

2,4

16,1

3216

531

854

17,7

11,3

15,7

5,9

297

19,2

7,7

8,4

14297

0,7

3,1

15,5

1598

309

395

16,8

13,5

15,1

2,5

293

21,3

7,8

У третьому розділі “Методичні та практичні аспекти оцінювання рівня розвитку сільських територій України” обґрунтовано методичні підходи до оцінювання сільських територій, здійснено ранжирування регіонів України за рівнем розвитку сільської соціальної інфраструктури та ранжирування адміністративних районів за інтегральним показником розвитку сільських територій і на цій основі визначено депресивні райони України.

Система показників рівня розвитку сільських територій налічує десятки одиниць, що робить її використання в аналітичних цілях дуже складним. Для цього в дисертації розроблено інтегральний показник, що характеризує рівень розвитку сільських територій. Для розрахунку інтегральних показників розвитку сільських територій адміністративних районів обґрунтовано шість основних критеріїв, які характеризують економічний потенціал, рівень розвитку соціальної сфери та екологічну безпеку:

  • обсяг виробництва всіх видів продукції та наданих послуг на одну особу;

  • природний приріст населення;

  • щільність сільського населення;

  • рівень середньої заробітної плати;

  • частка зайнятих у несільськогосподарській сфері;

  • рівень здоров'я (незахворюваності).

Для оцінювання розвитку сільських територій пропонується економіко-математична модель, реалізація якої здійснюється за алгоритмом:

1. Розрахунок узагальненого показника розвитку i-ої сільської території:

, (1)

де Іі – узагальнений показник розвитку i-ої сільської території;

fij – фактичний обсяг j-го часткового показника (критерію) по і-ій сільській території;

maxіfj – максимальний обсяг j-го часткового показника по всіх і-их сільських територіях;

m – кількість критеріїв оцінювання сільських територій.

Серед показників кожного j-го стовпчика fίj за одиницю приймаються найбільші за величиною maxifj і визначаються коефіцієнти kίj, що є відношеннями всіх показників кожного j-го стовпчика fίj до найбільшого за величиною, тобто до maxifj. При цьому обчислюються суми коефіцієнтів kίj:

Iί = ∑kίj, (2)

де kίj = fίj /maxifj; якщо maxifj = 1, то kίj ≤ 1), очевидно, що найкращими сільськими територіями будуть території з найбільшим значенням Iί.

2. Обчислення суми відхилень показників кожного j-го стовпчика від найбільших за величиною здійснюється за формулою:

Iί = ∑δίj, де δίj = 1 – kίj, (3)

при цьому в найкращих за рівне розвитку сільських територій значення Iί буде найменшим.

3. Розрахунок стандартного відхилення показників кожного j-го стовпчика від найбільших за величиною здійснюється за формулою:

, (4)

найменше значення δίj матимуть найкращі за рівнем розвитку сільські території.

Рейтинг сільських районів за рівнем розвитку сільських територій є основою для визначення депресивних районів. Оскільки бути найгіршим одночасно за п'ятьма критеріями, що визначені в Законі України “Про стимулювання розвитку регіонів”, (як правило) не зможе жоден район, то визначати депресивні райони можна за сукупністю критеріїв із допомогою інтегральних показників. З цією метою необхідно на рівні Кабінету Міністрів України затвердити новий Порядок визначення депресивних районів або внести зміни до чинного Порядку, за яким депресивними визнаватимуться 10 чи 20 районів (але не 1), що за інтегральними показниками розвитку сільських територій (в середньому за три останні роки) посядуть у рейтингу найнижчі позиції.

За допомогою обґрунтованого інтегрального показника в дисертаційній роботі здійснено ранжирування регіонів України за рівнем розвитку соціальної інфраструктури села, а також ранжирування всіх 490 адміністративних районів України за рівнем розвитку сільських територій, і на основі одержаних результатів визначено депресивні райони. Запропоновано внести зміни в Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” в частині визначення депресивних сільських районів.

Розроблено методику розподілу коштів державного бюджету, що виділяються на фінансове вирівнювання депресивних сільських територій. Розраховані коефіцієнти середніх відхилень чи обернених середніх відношень (від найкращого за рівнем розвитку сільських територій району) можуть бути засобом розподілу коштів державного бюджету, що спрямовуються в депресивні райони як фінансова допомога. Розроблений алгоритм визначення суми державної допомоги передбачає: 1) знаходження суми цих коефіцієнтів; 2) ділення на неї суми бюджетних коштів, запланованих на ці цілі (з метою розрахунку вартості одного бала); 3) множення на одержане число середніх коефіцієнтів відхилення (або оберненого відношення) кожного депресивного району. У результаті буде отримано суму державної допомоги для кожного з них (гр. 4 і 7 табл. 5).

Таблиця 5