Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції (усі категорії господарств)

Види продукції	2000 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2007 р. в % до 2006 р.	2007 р. в % до 2000 р.
Зерно, тис. т Цукрові буряки, тис. т Соняшник, тис. т Картопля, тис. т Овочі, тис. т Плоди і ягоди, тис. т	24459,0 13198,8 3457,4 19838,1 5821,3 1452,6	38015,5 15467,8 4706,1 19462,1 7295,0 1689,9	34258,3 22420,7 5324,3 19467,1 8058,0 1114,3	29287,6 17064,8 4173,7 19102,3 6835,1 1465,7	85,5 76,1 78,4 98,1 84,8 131,5	119,7 129,3 120,7 96,3 117,4 100,9
М'ясо (у забійній вазі), тис. т Молоко, тис. т Яйця, млн шт. Вовна, т	1662,8 12657,9 8808,6 3400,0	1597,0 13714,4 13045,9 3195,0	2550,9 13291,3 14234,6 3276,6	2765,2 12254,6 14021,1 3447,0	108,4 92,2 98,5 105,2	166,3 96,8 159,2 101,4

Господарську діяльність на сільських територіях крім сільськогосподарських підприємств здійснюють також підприємства лісового та рибного господарства, добувної й обробної промисловості, транспортні та будівельні організації, заклади торгівлі, відпочинку та ін. Більшість цих підприємств перебувають у приватній власності.

Сільські території дуже різні за видами господарської діяльності та природними умовами. Зв'язок економіки й екології є обернено пропорційним: інтенсивний розвиток економіки веде до екологічної кризи і, навпаки, криза в економіці зменшує антропогенний вплив на природу. Взаємодію екологічної й економічної сфер сільських територій можна розуміти як відношення між залученням природних ресурсів до виробничої діяльності та забрудненням навколишнього природного середовища. Найбільшими забруднювачами навколишнього середовища в сільській місцевості є підприємства добувної й обробної промисловості. Проте і сільське господарство створює значні екологічні проблеми, основними причинами яких є добрива, пестициди, відходи інтенсивного тваринництва.

Стратегія сталого розвитку сільських територій повинна ґрунтуватись на комплексі взаємно погоджених економічних та екологічних заходів для досягнення головної мети – оптимізації сталого еколого-економічного механізму розвитку відповідних територій. Одним із напрямів вирішення екологічних проблем сільських територій має стати інтеграція екологічної політики у стратегію соціально-економічних реформ шляхом розробки природоохоронних програм як складових частин програм економічного та соціального розвитку сільських територій. Крім економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки, необхідно також використовувати правові, технічні, медичні, гуманітарні заходи державного впливу, що функціонують в межах сільської поселенської мережі.

Сформована сільська поселенська мережа є результатом надзвичайно тривалого цілеспрямованого процесу освоєння території. Основними складовими елементами сільського розселення виступають територія, населення, природно-ресурсне, виробничо-економічне, соціально-культурне середовище проживання селян.

За 1970-2008 рр. чисельність сільських населених пунктів скоротилася з 31410 до 28504, тобто на 9,3%, а середня людність сільських поселень зменшилась за цей час від 683 до 516 осіб, або на 24,5% (табл. 2).

Таблиця 2