-Науковий світогляд-

«Майже кожна важлива систематична помилка, яка вводила людей в оману тисячі років покладалася на практичний досвід. Гороскопи, заклинання, віщуни, магія, чаклунство, лікування знахарством та іншими медичними практиками до появи сучасної медицини міцно устоялися в очах публіки за минулі століття завдяки їх передбачуваним практичним успіхам. Науковий метод був винайдений саме з метою висвітлення природи речей при більш точних контрольованих умовах та при більш суворих критеріях, які присутні в ситуаціях створених практичними проблемами (27)»

- Майкл Полань’ї

Загалом кажучи, еволюція людського розуміння може бути розглянута як рух від поверхових спостережень, сприйнятих нашими п’ятьма обмеженими фізичними органами чуття, які «інтуїтивно» фільтруються нашими освітніми рамками та ціннісними характеристиками певного періоду часу до технік об’єктивного вимірювання та методів аналізу, які саморозвиваються та працюють над отриманням (або розрахунком) результатів через випробування та перевірку доказів, шукаючи підтвердження через еталон наукового причинно-наслідкового зв’язку – причинності, яка, як виявляється, містить в собі фізичні характеристики того, що ми називаємо самою «природою». «Закони природи» нашого світу існують незалежно від того визнаємо ми їх чи ні. Ці природні закони нашого всесвіту існували задовго до того як людство еволюціонувало до розумової здатності їх розпізнавання і хоча ми можемо дискутувати щодо того наскільки точною є насправді наша інтерпретація цих законів на даній стадії нашої інтелектуальної еволюції, існує достатньо підкріплюючих доказів, які показують, що ми, насправді, пов’язані статичними силами, які мають притаманну їм вимірну, визначену логіку.

Величезні досягнення та інтелектуальна цілісність помічена в математиці, фізиці, біології та інших наукових дисциплінах доводить, що ми, як вид поступово усвідомлюємо процеси природи, а наші ростучі винахідливі здібності щодо перевершення, підкреслення або придушення таких природних процесів підтверджують наш прогрес у їх розумінні. Світ навколо нас сьогодні переповнений матеріальними технологіями та винаходами, які змінюють світ. Це є заповітом доцільності наукового процесу та його можливостей.

На відміну від історичних традицій, де існують певні застої у віруваннях людей, що є все ще загальноприйнятим в типових релігійних догмах сьогодні, таке визнання «законів природи» включає характерні риси, які глибоко протиречать прийнятій стабільності вірувань, які багато хто вважає священними.

Як буде пізніше розказано в цьому есе в контексті «появи», фактом є те, що просто не може існувати єдиних чи статичних інтелектуальних висновків зважаючи на наше сприйняття та знання, за виключенням, як це не парадоксально звучить, самого основного еталону мінливості такої різноманітності та її адаптації.

Це частина того, що можна назвати науковим світоглядом. Одна справа коли ми застосовуємо техніку наукового аналізу у окремих ізольованих випадках. Як наприклад у випадку з логікою, яку ми можемо застосовувати для оцінки і випробування структурної цілісності будинку при його будівництві. Інша справа коли універсальна доцільність таких причинно-наслідкових методів аналізу фізичного походження застосовується до всіх аспектів нашого життя. Альберт Ейнштейн одного разу сказав: «чим далі просувається духовна еволюція людського виду, тим більш певним мені здається, що дорога справжньої релігійності лежить не через страх життя чи страх смерті та сліпу віру, але через прагнення раціональних знань» (28).

27 Джерело: Personal Knowledge: Towards a Post-Critical Philosophy, Michael

Polanyi, University of Chicago Press, p.183

28 Джерело: Цитата з All the Questions You Ever Wanted to Ask American

Atheists, by Madalyn Murray O'Hair, Amer Atheist Press, 1986

В той час як циніки науки часто працюють над зведенням її доцільності до ще однієї форми «релігійної віри», принижують її точність «холодністю» або «бездуховністю», або навіть показують наслідки застосованих технологій з гіршої сторони, як наприклад створення атомної бомби (яка, насправді, є показником спотворення людських цінностей, а не інженерії), ніхто не ігнорує неймовірну силу, яку дає людській расі цей підхід до розуміння та приборкання реальності. Жодна інша «ідеологія» не могла настільки наблизитися до зіставлення тих прогнозних та утилітарних вигод, які надає цей метод.

Тим не менше, це не означає, що сьогодні в світі все ще не поширене активне культурне заперечення її актуальності. Наприклад, коли мова йде про теїстичні вірування, часто з’являються породжуючі розбрат тенденції, які намагаються піднести людину над такого роду «простою механікою» фізичної реальності. Тут маються на увазі припущення, що ми, люди є «особливими» з якихось причин і що можливо є якісь сили, як ,наприклад, втручання «Бога», які здатні відхилити закони природи, роблячи їх менш важливими чим, скажімо, покірність волі Бога і т.д. Нажаль, в культурі все ще має місце величезна людська зарозумілість, яка без будь-яких доказів, що підлягають перевірці вважає нібито людина існує окремо від інших явищ і, що вважати себе поєднаними або навіть продуктом природних, наукових сил є приниженням людського життя.

В той же час, існує також тенденція щодо того, що називається «метамагічним» (29) мисленням, яке може розглядатися як один із шизофренічних видів розладу особистості, коли фантазії та легкі галюцинації допомагають посилити хибні припущення щодо причинно-наслідкових зв’язків цього світу, при цьому ніколи не застосовуючи всю строгість наукового методу. Наука потребує перевірки та повторного відтворення результатів для того, щоб вважати їх правдивими, а багато вірувань здавалося б «нормальних» людей сьогодні існують поза цією вимогою. Осторонь від традиційних релігій, з цим типом забобонного мислення часто також пов’язується культурна концепція «Нью-ейдж» (30).

Оскільки вкрай важливим є те, щоб ми, як суспільство, були обізнаними щодо мінливості наших висновків в загальному, ми відтак повинні зберігати креативний, вразливий стан розуму щодо всіх постулатів. Прийняття таких постулатів може бути допустимим лише через вимірну логічність, а не через прийняття бажаного за дійсне або езотеричну чарівність.

Такі непідтверджені ідеї та припущення створюють систему відліку, яка часто забезпечується «вірою» (31), а не глуздом. Відтак дуже важко сперечатися з ким-небудь про заслуги віри, оскільки правилам віри властиво заперечувати саму значимість аргументу. Все це є частиною того скрутного становища, в якому людське суспільство сьогодні існує: чи будемо ми просто вірити в те, чому нас традиційно вчить наша культура чи ми будемо випробовувати та перевіряти ці вірування на фізичну реальність навколо нас, щоб зрозуміти чи є вони дійсно правильними?

Наука безсумнівно зацікавлена в останньому. Вона нічого не вважає священним та завжди готова виправити попередні хибні висновки коли з’являється нова інформація. Для того, щоб прийняти такий відносно мінливий, але в той же час вкрай життєздатний та продуктивний підхід для чийогось повсякденного світогляду потрібна зовсім інша сприйнятливість, - така, яка містить в собі уразливість, а не впевненість.

29 Професор біології поведінки людини Стенфордського університету Роберт Сапольски ймовірно є найбільш відомим за своє використання терміну «метамагічний». Рекомендуємо Вам його роботи: http://benatlas.com/2009/12/robert-sapolsky-on-

metamagical-schizotypal-thinking/

30 Термін «Нью-ейдж» зазвичай означає «широкий рух, охарактеризований альтернативними підходами до Західної культури, з властивим йому інтересом до духовності, містицизму…»

31 Карл Саган був відомим встановлення визначення віри як «довіру без доказів».

За словами професора Френка Л. Г. Вульфса (відділ фізики та астрономії університету Рочестера, Нью-Йорк): «В наукових колах кажуть, що теорії ніколи не можуть бути доведені. Вони можуть бути лише спростовані. Зажди існує ймовірність, що нове спостереження чи новий експеримент буде конфліктувати зі старою теорією» (32).

Поява

Отже, в самому серці наукового методу лежить скептицизм та уразливість.

Наука цікава своїм найтіснішим наближенням до правди, яку вона може знайти. Оскільки немає нічого, щоб б наука визнавала однозначно, це означає, що фактично все, що ми знаємо буде з часом переглянуто коли з’явиться нова інформація.

Більше того, те, що може здаватися надуманим, неможливим або навіть «забобонним» в свій кульмінаційний момент може виявитися корисним, життєдайним розумінням в майбутньому, після затвердження своєї достовірності. Його впровадження встановлює появу думки, або навіть появу «істини», якщо Вам так буде завгодно. Поверховий аналіз історії показує спектр поведінки та практик, які постійно змінюються та які основані на знаннях, що постійно оновлюються. Смирне визнання цього явища є критичним для прогресу людства.