Все є технічним

Структура нової соціальної системи базується безпосередньо на науковому світогляді задля розуміння та максимізації стійкості й процвітання, і насправді не може бути технічно спростована іншими підходами, незалежно від того наскільки сміливою може здаватися така заява. Чому? Тому що в жодному з них уніфікована логіка природних законів властива наукового методу не приймається у якості первинного механізму фізичної причинності та взаємозв’язків.

Наприклад, може існувати величезна варіація зовнішнього вигляду (оздоблення) літака при розробці його дизайну, але механіка, яка дає йому можливість літати пов’язана з фізичними законами, а відтак загальна фізична розробка літака повинна узгоджуватися з цими законами для того, щоб нормально функціонувати.

При конструюванні такої машини для виконання певної роботи з метою досягнення оптимізованої продуктивності, безпеки та ефективності, чиясь особиста думка не має значення, так само як і велика кількість орнаментів якими ми можемо обкладати наші будинки. Фізична структура таких будинків повинна прив’язуватися до жорстких законів фізики та природної динаміки середовища нашого проживання задля безпеки і надійності, а відтак вона може мати досить мало відповідних варіацій у технічному сенсі.

З організацією людського суспільства все те ж саме, якщо кінцевим наміром при цьому є цілісність та оптимізація. Думати про функціональну природу робочого суспільства це теж саме що думати про механічну схему, якщо Вам так буде завгодно. Так само як ми розробляємо літак, щоб він працював найкращим чином наскільки це можливо технічно, такий самий підхід у нас повинен бути до соціальної системи, яка є однаковою мірою технічною в необхідності своєї функціональності. Нажаль, цій загальній перспективі ніколи в історії не давали реального шансу і сьогодні наш світ все ще працює недоречним чином, де головними стимулами в більшій мірі являються окремі негайні недалекоглядні персональні вигоди та характерні переваги аніж відповідні, стратегічні індустріальні методи виробництва, екологічна упорядкованість, соціальна стабільність, міркування про здоров’я суспільства та стійкість поколінь.

Все це згадується тут, знову ж таки тому, що аргумент «людської природи», який застосовується проти такого підходу є насправді єдиним очевидно технічним аргументом, який можливо може захищати стару систему, яку ми сьогодні маємо; це насправді єдиний аргумент, який залишається для тих людей, які хочуть зберегти цю систему та які розуміють, що більше нічого з того, що вони приводять у якості аргументів не є життєздатним враховуючи ірраціональність властиву всім іншим претензіям, які

94 Джерело: 1.02 billion starving people worldwide, U.N. Says (http://www.news-medical.net/news/20090623/102-billion-starving-people-worldwide-UN-says.aspx)

висуваються проти соціальної моделі основаної на законах природи.

Нелогічний зв'язок?

Підсумувавши все це, такий виклик може розглядатися в одному питанні:

“Чи здатен людський вид адаптуватися та процвітати в технічно організованій системі, де наші цінності та практики упорядковані з відомими нам з практики законами природи чи ми все ж таки обмежені нашими генами, біологією та еволюційною психологією, щоб діяти лише тим шляхом який ми знаємо сьогодні?”

В той час як багато хто сьогодні обговорює особливості природи та виховання – від біхевіоризму з «чистого аркушу» (95) до генетичного детермінізму (96), - стає зрозумілим, як мінімум, що наша біологія, наша психологія та наші соціологічні умови невблаганно пов’язані з навколишнім середовищем у якому ми проживаємо, як з точки зору еволюційної адаптації поколінь (біологічної еволюції), так і з точки зору короткострокових упереджень та цінностей, які ми абсорбуємо із середовища нашого проживання (культурної еволюції).

Отже, перед тим як ми зануримося в деталі цього питання, варто зазначити, що саме наше становлення як людських істот в довгостроковій та короткостроковій перспективах базується на процесі адаптації до існуючих умов, включаючи також і самі гени (97).

Це не зменшує актуальності самої генетики для кожного окремого випадку, але висвітлює процес, частиною якого ми являємося, тому що генетично-середовищний зв'язок може розглядатися лише як постійна взаємодія, з наслідками, які в більшій мірі є результатами умов середовища проживання в довгостроковій чи короткостроковій перспективі. Якби це було не так, то немає сумнівів, що людський вид давно б вимер через неспроможність до адаптації.

Більше того, в той час коли стає зрозумілим, що ми люди, як виявляється, зберігаємо «зашиті», передбачувані реакції задля елементарного, персонального виживання (98), ми також довели свою здатність розвивати нашу поведінку через

95 Поняття «чистого аркуша» було популяризоване Томасом Гоббсом, але воно може також пов’язуватися з роботами Аристотеля. Ця ідея полягає, якщо коротко, в тому, що індивіди народжується без вбудованої ментальної орієнтації, а все інше пізнається. Хоча сьогодні вона в більшості розвінчана як тип мислення завдяки вже доведеному «запрограмованому навчанню» та властивій людині «еволюційній психології», ідея все що продовжує в загальному існувати.

96 Стосовно точки зору, що людина більшою мірою керується генами та біологією ніж умовами навколишнього середовища в плані людської поведінки залишаються гострі дебати, не згадуючи вже часту інтуїтивну реакцію багатьох людей щодо певних зразків людської поведінки. Фраза «це всього лише людська природа» занадто часто використовується неспеціалістами. Такі автори як Стівен Пінкер відомі за відстоювання домінування еволюційної психології над умовами проживання.

97 «Адаптація» в біології це риса із загальнопоширеною функціональною роллю в життєвій історії організму, яка підтримується та еволюціонує за допомогою «природного відбору». Якщо коротко, то це відбувається через існуючий тиск на організм в середовищі його проживання. Також, «епігенетика» є досить новим знанням та дослідженням спадкових змін в експресії генів або клітинних фенотипах, що зумовлені іншими механізмами, ніж зміна послідовності нуклеотидів ДНК. Якщо коротко, то це короткотерміновий «прояв» адаптації на який вплинуло саме навколишнє середовище. Це простіше зрозуміти на прикладі культури. Наприклад, мова, якою Ви говорите є адаптацією до існуючої культурної групи, так само як і релігія якої Вас навчили, а відтак, багато з тих цінностей, які Ви маєте є прямим результатом культурних умов в яких Ви перебуваєте.

98 Тут можна застосовувати поняття «інстинктивної реакції». Тим не менше, різниця між тим що є інстинктивним, а що ні, стала дуже розмитою в ході останніх досліджень людської поведінки. Однак, у фундаментальному сенсі зрозумілим є те, що в загальному існують цілком специфічні моделі, які стосуються людського виду, особливо в контексті виживання та впливу стресу. При стиканні з невідкладною небезпекою, майже універсально відбуваються досить спільні біологічні та ендокринологічні реакції і це часто породжує схильності до відповідної поведінки, які є також чітко передбачуваними серед всього виду в цілому.

мислення, обізнаність та освіту (99), які дозволяють нам, як факт, контролювати та долати ці імпульсивні, примітивні реакції, якщо для цього підтримуються та посилюються відповідні умови. Це надзвичайно важлива особливість і це те, що в багатьох аспектах відрізняє різновид людського виду від його менш розвинутої сім’ї приматів (100).

При швидкому огляді різноманітності людської поведінки в історичному плані, ми бачимо з плином часу, що вона контрастує зі структурними змінами нашого мозку та ДНК (101) які відбувалися відносно повільно впродовж минулих пару тисяч років, що вказує на те, що наша адаптивна здатність (через мислення та освіту) є величезною на культурному рівні. Виявляється, що ми можемо приймати багато різних типів поведінки, а незмінна «людська природа» як безальтернативний, універсальний набір поведінкових рис та реакцій, які без винятку поділяють всі люди не може сприйматися як дійсність. Скоріше, як виявляється, існує спектр можливих типів поведінки та передбачуваних реакцій, які всі в більшій чи меншій мірі залежать від типу розвитку, освіти, стимулів та умов, яких ми зазнаємо.

Соціальний імператив в цьому відношенні не може акцентуватися досить сильно, тому що вплив навколишнього середовища є також важливим фактором, який плекає не тільки наші преференції в процесі прийняття рішень як у довгостроковій так і в короткостроковій перспективі. Загальна взаємодія навколишнього середовища з нашою біологією в загальному також має потужні ефекти на наше особисте здоров’я, а відтак і на загальне здоров’я суспільства в багатьох особливих випадках.

Було встановлено, що умови навколишнього середовища включаючи такі фактори як харчування (102), емоційна безпека (103), соціальні зв’язки (104), і всі форми стресу взагалі можуть впливати на людину набагато більш різними способами ніж вважалося раніше. Цей процес починається в утробі, триває впродовж чутливого післяпологового

99 Термін «гнучкість поведінки» може застосовуватися тут у якості розширення поняття «нейропластичності», яким позначаються активні зміни в нервових ланцюгах та синапсах. Оскільки мозок раніше розглядався як статичний орган, людська поведінка – вираження діяльності мозку – очевидно також підлягає змінам. Така складна тема як «свободи волі» та процес прийняття рішень відноситься до психологічних наук, оскільки природа розуму людини показує очевидну адаптивність та уразливість до вхідних умов. На відміну від наших предків приматів, наш розвинутий неокортекс як виявляється є центром свідомого мислення і за словами др. Роберт Сапольски, нейробіолога зі Стенфордського університету: «На певному рівні характер нашої природи особливо не стримується нашою природою» (з фільму «Дух часу: Рухаючись вперед» знятого Пітером Джозефом в 2011 р.)

100 Посилання: Evolution of the neocortex: a perspective from developmental biology, Nature Review, 2009 (http://www.nature.com/nrn/journal/v10/n10/abs/nrn2719.html)

101 Рівень мутації ДНК варіюється від виду до виду, що було досить важко відстежити історично. Сьогодні, за допомогою прямого секвенування стало можливим відокремити точні зміни. В дослідження проведеному в 2009 році, два віддалених родича по чоловічій лінії – відокремлених один від одного на тринадцять поколінь, чиї спільні предки жили двісті років назад, в процесі секвенування виявили лише 12 відмінностей серед всіх досліджених літер ДНК. «Дві Y-хромосоми були все ще ідентичними на 10,149,073 із 10,149,085 досліджених літер. Із 12 відмінностей лише чотири були справжніми мутаціями, які зазвичай траплялися через покоління».

(http://www.sciencedaily.com/releases/2009/08/090827123210.htm).

Щодо людського геному, то було підраховано, що геном може зазнавати лише біля 100 змін впродовж десяти тисяч років.

102 Класичним прикладом є «голодна зима» в Нідерландах. Дослідження, в якому вивчалися люди, які страждали від суворого недоїдання та перебували у стані ембріону в часи Другої світової війни показали, що в своєму дорослому віці ці люди страждали від різноманітних метаболічних синдромів і метаболічних проблем через програмування, які відбулося впродовж утробного періоду.

Посилання: Famine and Human development: The Dutch hunger winter of 1944-1945. New York, NY, US: Oxford University Press.

103 Др. Габор Мате в своїй роботі «В королівстві голодних привидів» (англ. «In the Realm of Hungry Ghosts», North Atlantic Books, 2012 рік) представив величезну кількість досліджень, які стосуються того, як «емоційні втрати», що відбуваються в ранньому віці впливають на поведінку в пізнішому житті, особливо що стосується схильності до залежностей.

104 Значимість природи соціальній взаємодії є набагато глибша ніж можна собі уявити. Взаємозв’язок між різними макро-соціальними факторами та проблемами здоров’я суспільства такими як тривалість життя, ментальні розлади, ожиріння, серцеві розлади, насильство та багато інших соціологічних проблем були досить добре підсумовані в книзі «Рівень настрою» (англ.«The Spirit Level», видавництво Penguin Books, березень 2009 р.) написаній Річардом Вілкінсоном та Кейт Пікет.

періоду адаптації (105) та періоду планового навчання в дитячому віці і проходить через все життя на психологічному та фізіологічному рівнях.

Наприклад, в той час коли існують докази того, що депресія як психологічний розлад може мати генетичну схильність, саме навколишнє середовище є тим гачком, який приводить або не приводить її в дію (106). Знову ж таки, це не применшує впливу біології на нашу особистість, але показує критичну важливість розуміння цих реалій і адаптації нашої соціальної системи та факторів, які діють на макрорівні, для підтримки найбільш позитивних результатів, які ми можемо досягти.