Логічна пастка «опудало»

Друга аргументаційна помилка, яка широко відома як «опудало», пов’язана з навмисним чи запланованим спотворенням позиції (70).

Коли мова йде про рух «Zeitgeist» це зазвичай пов’язано з приписуванням інтерпретацій, які без легітимних доказів розглядаються у якості таких, що стосуються суті питання.

Наприклад, коли ми говоримо про організацію нової соціальної системи, люди часто проектують їхні поточні цінності та інтереси в нову модель без врахування широких змін контексту, який їй властивий, що скоріше за все негайно робить такі речі недійсними. Загальною демонстрацією «опудала» в цьому контексті було б те, що в суспільстві, де матеріальне виробництво основане на безпосередньому застосуванні технологій, а не на системі обміну, яка потребує оплати людської праці, люди б не мали стимулу щось робити, а відтак модель зазнала б невдачі, оскільки нічого б при цьому не вироблялося.

Такий аргумент не має перевірочної здатності по відношенню до гуманітарних наук і є насправді інтуїтивним припущенням, яке випливає з сучасного культурного клімату, в якому економічна система змушує всіх людей працювати заради виживання (доходів/прибутку). Це відбувається часто незалежно від чиїхось персональних інтересів або соціальної користі, часто породжуючи психологічні спотворення щодо мотивації.

68 Джерело: The Spirit Level, Kate Pickett & Richard Wilkinson, Bloomsbury Press, 2011

69 Ця концепція буде вивчатися більш глибоко в частині III, але варто зазначити, що той тип «доступу», який вможливлює дана соціальна система (ПРОЕ) не виключає правові відносини для охорони користування товарами. Ідея полягає у зменшенні поточної системи власності до рівня «безпечного доступу» де, наприклад, камері отриманій в центрі розподілу надається правовий статус оренди, що не можна плутати з капіталістичним поняттям власності, яка в загальному з нею різниться і яка є джерелом індустріальної неефективності та дисбалансу.

70 Мабуть найкращим описом цього було б якби Ви уявили бійку в якій один із опонентів створює опудало, атакує його, а потім оголошує свою перемогу. В той самий час, реальний опонент стоїть поряд недоторканим.

За словами Маргарет Мід: «Якщо Ви подивитеся ближче Ви побачите, що майже все, що для нас має значення, все, що втілює наші найглибші обов’язки щодо того, як потрібно проживати та піклуватися про людське життя залежить від деякої форми волонтерства» (71)

За дослідженнями інституту Ґеллапа в 1992 році, більш ніж 50% дорослих американців (94 мільйонів американців) добровільно присвячує свій час на соціальні потреби, що в середньому складає 4,2 години на тиждень, а в загальному це 20,5 мільярдів годин на рік (72).

Дослідження також показують, що монотонна, банальна робота піддається більш традиційним винагородам, таким наприклад як гроші, тоді як гроші не мотивують інновації та креативність (73).

В пізніших есе, буде розглянута ідея застосування механізації/автоматизації для звільнення людини від монотонної праці, висловлюючи наскільки застаріла система праці заради доходів і наскільки вона стримує не лише індустріальний потенціал та ефективність, але й також людський потенціал та креативність взагалі.

Іншим загальним, контекстним прикладом «опудала» є заява ніби якщо відбудеться перехід до нової соціальної системи, майно інших людей повинно бути примусово конфісковане «правлячою владою», результатом чого стане насильство. Це, знову ж таки, є неперевіреним проектуванням/побоюванням цінностей, нав’язаних логікою, яка відстоюється рухом «Zeitgeist».

Рух «Zeitgeist» притримується погляду, що матеріалізація нової соціально-економічної моделі відбудеться при досягненні необхідного консенсусу населення. Саме його розуміння разом з «біо-соціальним тиском», яке відбувається при погіршенні сучасної системи, є базою впливу. Логіка не підтримує «диктаторські» нахили, тому що такий підхід, крім того, що він є негуманним, не працює.

Для того, щоб така система працювала, вона повинна бути прийнята без активного державного примусу. Тому, все це залишається питанням дослідження, освіти та широкого персонального схвалення в суспільстві. Як факт, сама специфіка соціальної взаємодії та спосіб життя насправді вимагають схвалення цінностей та механіки системи широкою більшістю.

Подібно до цього, останнім прикладом «опудала» тут, є плутанина щодо того, як взагалі повинен відбуватися перехід до нової системи.

Фактично, багато хто просто схиляється відмовитися від пропозицій руху «Zeitgeist» лише на підставах того, що вони просто не розуміють як все це може відбуватися. Такий аргумент, в принципі, схожий на те, як, наприклад, хвора людина шукає ліки від своєї хвороби але не знає як вона їх може отримати коли вони є доступними або що насправді являється цими ліками. Чи зупинить її пошуки брак знання того, як і де їх знайти? Ні, не зупинить якщо ця людина хоче бути здоровою. Беручи до уваги жахливий стан речей на цій планеті, людство повинно продовжувати пошуки і правильний шлях неминуче з’явиться (74).

В кінці, варто знову наголосити на тому, що битва між логікою та психологією є насправді центральним конфліктом в області соціальних змін. Не існує більш особистого та вразливого контексту ніж спосіб, в який ми організовуємо наше життя в суспільстві і важливою метою руху «Zeitgeist», в багатьох аспектах, є віднайти техніки, які можуть просвітити громадськість про заслуги цього логічного ходу думок, долаючи багаж застарілих психологічних зручностей, які не служать прогресивним, життєдайним ціннісним ролям в сучасному світі.

71 Джерело: “Have you noticed...”, Vital Speeches of the Day, Robert Krikorian, 1985, p.301

72 Джерело: Giving and Volunteering in the United States: Findings from a National Survey, Hodgkinson & Weitzman, 1992, p.2

73 Джерело: Drive: The Surprising Truth About What Motivates Us, Daniel Pink, Riverhead, 2011

74 Більше про тему переходу буде йтися в частині IV.