|
Державний вищий навчальний заклад
«Прикарпатський національний університет ім.Василя Стефаника»
Кафедра хорового диригуванння ім. В. Їжака
КУРСОВА РОБОТА
З хорового диригування
На тему «Аналіз хорового твору»
Укр.Нар. пісня в обробці М.Д. Леонтовича
«Пряля»
Студенка ІІІ курсу, група ММ2 напряму підготовки
Музичне мистецтво (Заочна форма)
Куруц В. М.
Клас професора кандидата Пед. Наук
Заслужений працівник культури України
Карась Г.В.
М. Івано-Франківськ
2014
Історіко – стилістичний та літературно – художній аналіз.
Микола Дмитрович Леонтович – композитор педагог, музично громадський діяч. Народився 13 грудня 1877 р. в с.Монастирьок Брацлавського повіту на Поділлі, в сім’ї священика.
В своїй творчості обмежився хоровою мініатюрою, але це не є свідченням жанрової одноманітності його творчості.
Творча спадщина Леонтовича – надзвичайно яскраве і самобутнє явище в українській музичній культурі, вся його творчисть побудована на народних піснях.
Леонтович глибоко відчув ідейно – образні багатства народної пісенної культури і так тонко, і неповторно відтворив обмежені, на перший погляд щодо виражальних засобів, хорові мініатюр.
Особливістю творчого методу Леонтовича є те, що основним своїм завданням, він ставив розкриття в музиці внутрішнього змісту поетичного тексту пісні, динаміки її розвитку, сюжету, образів.
Леонтович опрацював близько 200 українських народних пісень. Наприклад “ Щедрик”, “ Дударик”, “ За городом качки пливуть” – музична сатира про вбогих та багатих дівок; “ Мала мати одну дочку”, “ Піють півні”,
“ Пряля “ - про жіночу долю.
Поряд з обробками українських пісень, Леонтович писав авторські твори: “ Льодолом”, “ Літні тони”, “ Моя пісня”, “ Літургія”, а також він написав оперу “На русалчин Великдень”, яка на жаль, не була ним закінченою. А завершив її Мирослав Скорик в 1977році до сторічного ювілею з дня народження композитора.
М.Д. Леонтович зробив великий внесок в українську музичну культуру. Він був художником – новатором, який творчо використовував усе краще, що було в українській музиці до нього, і накреслив нові шляхи її розвитку.
Його батьки були дуже музикальними і зуміли прищепити своєму синові любов до народної пісні.
За сімейними традиціями Леонтович вступив до Кам’янець – Подільської духовної семінарії. Після передчасної смерті керівника хору, Леонтовича обирають керівником семінарського хору.
Хористи глибоко поважали Миколу Дмитровича за його талант і вміння керувати і згуртувати хор, щоб він звучав “ як добре настроєний інструмент”.Закінчивши семінарію, Леонтович працює в Чуківській двокласній школі вчителем співу і арифметики.
Свої творчі спроби він об’єднав у “ Першій збірці пісень Поділля”. Так як композитор був дуже вимогливим до себе, він вважав, що ця збірка ще не є досконалою, і тому вона не була надрукована . “ Друга збірка пісень з Поділля “ була надрукована в 1903 році.
В 1902р. Леонтович переїхав до Вінниці. Тут він влаштувався викладачем “ Церковної учительської школи”. З осені 1904р. Леонтович працює викладачем у залізничній школі на Донбасі.
Дуже плідний був період з 1905- 1917рр. На цей час припадає остаточне формування принципів Леонтовича, його манери письма.
У 1919р. Леонтович переїхав до Тульщини, де почав писати оперу “ На русалчин Великдень”.
Життя композитора обірвалося трагічно в ніч на 23 січня, в 1921році він загинув від кулі бандита в хаті свого батька в с. Марківці.
Співвідношення між літературним першоджерелом і використаним композитором текстом
Відповідність між поетичною основою та музичним текстом – одне з основних питань в хоровій музиці. Це залежить від різних факторів, особливостей того чи іншого стилю.
Активне ставлення М. Леонтовича до народно-пісеного тексту дістало максимальне відображення в його творчості поетичних ідей та фольклорних тем. Перехід від одного проведення теми до наступного в куплетно-варіаційній формі обов'язково збігається у М.Леонтовича з показом дійових осіб, людей та ставлення до них героїв пісні.
Те,що народна пісня була для М.Леонтовича не пам'яткою мистецтва усній традиції, а засобом вираження його думок і почуттів, його ставлення до сучасної йому дійсності,найповніше виявляється підході композитора до народно – поетичних прообразів. Він не завжди дотримується „букви" етнографічного джерела своєї фольклорної теми,а підходив до нього творчо,розглядаючи його як вихідний матеріал,що потребує втручання художника, приведення у відповідність з наміченим загальним задумом, привнесення необхідних змін, скорочень,перестановок, введення власних віршів.
В обробках ліричних і лірико-побутових пісень переважають поліфонічні засоби: імітація, прийоми підголоскової чи контрасної поліфонії, спеціальні колористичні прийоми, такі як: „педальні звучання", спів без слів, а також незначні зміни мелодії в кульмінаціях сприяють поглибленню основного настрою („Зеленая та ліщинонька","Котилася зірка").
Аналіз вказує, що двоскладова метрична строфа вірша з наголосом на першій долі накладається на музичний розмір , що веде до неспівпадання сильних долей словесного і музичного тексту. Але ця особливість закладена у самій народній темі щедрівки і аж ніяк е позначається на її художньому апекті.
Важкій жіночій долі присвячено хор "Пряла'. Молода жінка відчуває неприязнь і навіть ворожість свекора. І свекруха, і свекор – злі люди, які постійно докоряють їй, не бачачи, як вона тяжко працює. Тільки чоловік жаліє її, зігріває теплим словом (Ой спи мила хороша, пішла заміж молодая, не виспалася').
Тема: Зображення важкої жіночої долі в час кріпосницького невільництва.
Ідея: Виховання в людини здатності протистояти важким моментом долі, і коли навіть втрачається надія, все одно вірити в кращу долю.
Образи: Змальовано образливої свекрухи, що "як змія гуде' і лихого свекора, також образ молодої жіночки – прялі, яка тяжко працює і образ її чоловіка.
II. Музично-теоритичний аналіз
Музика для хору – це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів – це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.
Аналіз “Щедрика” М. Леонтовича являє виключний інтерес, бо навіть для недосвідченої людини впадає в око та особливість, що пісню побудовано на матеріалі надзвичайно простої, здавалося б на перший погляд бідної і примітивної людини.
ФОРМА ТВОРУ.
Твір “Пряля” – це обробка української народної пісні М.Д.Леонтовича, для мішаного хору.
Жанр твору: лірична пісня.
Форма твору: куплетно-варіаційна (6 купл.)
Характеристика мелодії.
Мелодію витримано в мінорних журливих тонах. Її обсяг – мінорний пентахорд – і часте повторення в цих рамках ніби передає монотонність праці мелодії прялі. У ступі втілено основний настрій пісні. Двічі повторена фраза передає неспокій, перевтому. Особливо виразною є партія альта, що рухається по звуках верхнього тетрахорду мел.мн.
Наступна побудова починається з двоголосся, яке звучить м'яко й задушевно (сопрано і альти в терцію, сопрано і тенор в дециму). Через два такти відновлюється чотириголосся й завершується розгорнутим кадансом. У другій строфі розкриваються образ свекора і свекрухи. Початок звучить грізно, мелодію народної пісні проведено в басах, в результаті чого вона набуває жорстоких, грубих рис.
У третій – знов мелодію доручено сопрано. Фактура полегшується, баси відсутні, а тенори використано як світлу і м'яку барву.
Чотири вступні такти, в яких приглушене звучання, створює фон, на якому звучання ллється розповіддю про муки і страждання молодої жінки. Картина змінюється в м’якому звучанні першого куплета.
Різко контрастує другий, в якому змальовано образ лихої свекрухи і свекра. Спочатку мелодію співає весь хор в унісон, потім її підхоплюють баси, а решта голосів, розходячись своїми гармоніями, створюють велике драматичне напруження.
Третя і п’ята строфи подані на музиці першого куплету. Шоста строфа оформлена музикою різко відмінною від попередньої : ”А мій милий йде,
як голуб гуде”.
Мелодія, яку ведуть сопрано й альти, виразна, підкреслена середністю підголосся тенорів, змальовує образ чуйного милого, якому жаль своєї молодої дружини.
“ Пряля”- один з типових зразків куплетно – варіаційної форми в творчості Леонтовича.
Куплет написаний у формі розширеного періоду. Тут розширення є зовнішнє – це період з доповненням до нього. Це доповнення можна сприймати як третину речення в рамках періоду, але це є висновок. Мелодія залишається без змін, варіюванню підлягає хорова фактура.
Куплетно-варіаційна форма містить у собі три періоди – куплети.
Перший куплет носить розповідний характер,його форма надзвичайно пов'язана з викладом музичного матеріалу. Період поділяється на два речення, чотири фрази.
Другий куплет має також будову квадратного періода: вісім тактів, два речення, чотири фрази.
Всі куплети мають ідентичну будову з попередніми куплетами.