Природнича / ресурсо-орієнтована економіка

NATURAL LAW / RESOURCE-BASED ECONOMY

ЗМІСТ

1. Що таке природнича / ресурсо-орієнтована економіка?

2. Принципи та механізм функціонування природничої / ресурсо-орієнтваної економіки

3. Відмінність природничої ресурсо-орієнтованої економіки від інших видів економічних систем

4. Проблематика сучасної соціально-економічної системи

5. Соціально-економічні умови природничої / ресурсо-орієнтованої економіки

6. Стратегія переходу до природничої / ресурсо-орієнтованої економіки

7. Відповіді на питання, які стосуються природничої / ресурсо-орієнтованої економки

8. Історія впровадження природничої ресурсо-орієнтованої економіки

9. Терміни та визначення

Розділ 3. Відмінність природничої / ресурсо-орієнтованої економіки від інших видів економічних систем

В ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ ПРИРОДНИЧОЮ / РЕСУРСО-ОРІЄНТОВАНОЮ, РИНКОВОЮ ТА ПЛАНОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ?

Щоб зрозуміти чим відрізняється природнича ресурсо-орієнтована економіка від планової та ринкової економіки, ми розглянемо ту частину механізму функціонування економічних систем, яка відповідає за планування.

Аналіз цих систем буде починатися з ринкової економіки, оскільки в сучасному світі ця економічна система є найбільш поширеною.

Варто одразу зазначити, що хоча ринкову економіку часто протиставляють плановій, в ній також присутнє планування. Жоден вид економічних систем не обходиться без функції планування, оскільки в іншому випадку Вам би просто довелося вести економічну діяльність в сліпу. Питання полягає лише в тому наскільки таке планування є ефективним у даній економічній системі?

В ринковій економіці функція планування застосовується при розрахунках об’ємів виробництва, об’ємах закупівель, визначення попиту на ринку та інше.

Уявімо, що Ви вирішили виробляти якийсь товар. Нехай це будуть, наприклад, чашки. На чому буде будуватися Ваш план виробництва? Щоб визначити об’єм виробництва, Вам потрібно якось визначити кількість чашок, які у Вас у подальшому будуть купувати. Для цього потрібно визначити наявний попит, який без попереднього замовлення визначити практично неможливо. В кращому випадку Ви зможете підрахувати його дуже приблизно методом вибіркового опитування. При чому попит на Ваш товар в ринковій економіці буде постійно змінюватися, оскільки він залежить від:

1) Платоспроможності населення. Якщо Ваші чашки будуть якісні та дорогі, то прошарок населення з низьким рівнем доходів відмовиться від Вашого товару і навпаки;

2) Ціни на Ваш товар. В крамниці через вулицю продавець може продавати подібний товар за нижчими цінами. Ціни постійно змінюються. Завжди існують різні знижки, схеми оплати, акції і таке інше. В результаті успіху конкурентів Ваш товар залишиться нереалізованим;

3) Індивідуальних вподобань споживачів. Комусь можуть подобатися червоні чашки, а комусь сині. В результаті попит може також зміниться;

4) Курсу національної валюти. Це стосується вартості імпортних матеріалів та експортних продаж;

5) Вашого вміння продавати;

6) Інших факторів.

Тому, в ринковій економіці планування економічної діяльності на практиці здійснюється в основному не на основі реального попиту, а на основі попередніх об’ємів продажу. Ключовим фактором у такому плануванні є не реальний рівень попиту, а можливий рівень збуту. Якщо компанія в цьому місяці змогла продати десять чашок, то в майбутньому вона буде виготовляти або завозити собі на склад не менше десяти штук. Щоб розвиватися та отримувати більше прибутку в ринковій економіці, Ви повинні збільшувати свої об’єми продажів. В результаті цього починається зворотний процес. Попит у цьому випадку не вивчається, а створюється. В наш час на рекламу та збут витрачається більше грошей ніж на саме виробництво. Вивчення попиту не є фундаментальною та початковою точкою у плануванні. Попит створюється рекламою та торгівельними організаціями. Простіше кажучи, товар намагаються впарювати споживачам всіма можливими методами. В результаті цього виникла культура споживання, яка нав’язує суспільству необхідність у споживанні й володінні товарами. Вартість людини в такій культурі вимірюється матеріальним статусом та грошовими можливостями. Така культура споживання також приводить до надмірного вичерпування ресурсів.

Ринкова економіка є інструментом для втілення соціальних умов капіталізму, який полягає в приватній власності на засоби виробництва та продукти, які на них виробляються. Відтак капіталізм та ринкова економіка разом утворюють соціально-економічну систему, що посилює стратифікацію і нерівність у суспільстві, марнування природних ресурсів, стимулює економічні і політичні війни та інше. Найбільшого розвитку така система набула в США та Західній Європі. Цій системі, особливо під час Другої світової війни часто протиставляється комуністична система з її плановою економікою, яка була властива СРСР в той час як німецький фашизм базувався на капіталістичній економічній системі.

Планова економіка (її також часто називають командною) мала зовсім інший механізм функціонування. Центром планування в такій системі був уряд. Якщо в ринковій економіці кожен учасник ринку мав можливість планувати свою діяльність самостійно через надання капіталістам право приватної власності на засоби виробництва, то в плановій економіці планування об’ємів виробництва та практично всієї економічної діяльності здійснювалося урядом через його монопольне право володіння засобами виробництва. Насправді ж уряд втручався практично в усі сфери економічного, культурного, а часто навіть особистого життя. Таке монопольне право уряду на володіння засобами та продуктами виробництва в країні називалося комунізмом (хоча за ради справедливості варто визнати, що самі комуністи називали таку систему соціалізмом, тобто перехідним етапом до комунізму) і подавалося під гаслом «всенародного», в той час як по факту все це було виключно у власності та розпорядженні урядовців, тобто невеликої групи людей. Оскільки володіння цими засобами виробництва зосереджувалося в руках уряду, то і планування здійснювалося централізовано відповідними державними органами. Уряд ставив економічні задачі для заводів, фабрик, видобувних об’єктів (шахт, кар’єрів), колгоспів (так званих колективних господарств) тощо. Планування здійснювалося не з реальних потреб суспільства, а з певної норми споживання. Причому у випадку виробництва реальні результати часто відрізнялися від офіційних. Наприклад, показники зниження врожайності приховувалися через страх покарань, а надмірні залишки врожаю таємно приватизовувалися по місцю.

Цілком логічним результатом в таких соціально-економічних умовах став тоталітаризм та диктатора правлячої партії. Бюрократична економічна система тих часів потребувала не менше обслуговування ніж грошова система при капіталізмі. Прийняття економічних рішень було занадто неефективним та затягувалося на досить тривалі терміни. Це часом доходило до абсурду. В часи голоду коли мільйони населення страждали від нестатку продуктів харчування, зерно тоннами гнило на державних складах. В той час як ринкова економіка характеризується відсутністю можливості для підприємців достовірно оцінити загальну економічну ситуацію (фактичний рівень попиту, кількість товару на ринку, об’єми виробництва, діяльність інших суб’єктів економіки та їхні економічні плани тощо), планова економіка характеризувалася не відсутністю самої системи оцінки економічної ситуації, а відсутністю доступу до неї для підприємців. Тобто уряд мав всю інформацію про стан економічної діяльності, але доступ до такої інформації для підприємців був закритий. Вони отримували лише задачі та норми на виробництво. Відтак ні про яку свободу економічної діяльності і мови не могло бути. Не дивлячись на те, що комуністи заявляли про скасування стратифікації та класовості суспільства, по факту ж в умовах СРСР утворилося два класи: правлячий клас (КПРС) та народ. Посилення диктатури та тоталітаризму при таких економічних умовах призвело до свавілля правлячої верхівки, що проявлялося у якості терору, знищенням інакодумців, а також масових протестів зі сторони суспільства. В чому ж різниця між плановою та ресурсо-орієнтованою економікою? Планова економіка відрізняється від ресурсо-орієнтованої не менше ніж ринкова економіка від планової.

Природнича ресурсо-орієнтована економіка функціонує наступним чином. В цій економічній системі існує інформаційна економічна база, яка в реальному часі дає суспільству відкритий доступ до економічних показників, тобто це система оцінки загальної економічної ситуації з вільним доступом.

Уявіть, що Ви живите на острові, де разом з Вами живуть ще 9 чоловік. Кожен з Вас знає приблизну кількість їжі та інших товарів, які йому потрібні для комфортного проживання. Наприклад один з’їдає два яблука в день, другий три яблука, третій одне яблуко і так далі. Разом, щоб прохарчуватися Вашому племені потрібно 17 яблук на день. До того як Ви почнете вирощування яблук Ви призначаєте людину відповідальну за підрахунок яблук на складі. Зверніть увагу, що функцією цієї людини буде не визначати економічні задачі, а лише робити постійний підрахунок і відстеження яблук. Ця людина також не володіє цими яблуками і не може розпоряджатися садом, де ці яблука будуть вирощуватися. Вона повинна фіксувати прибуття, видачу та наявну кількість яблук на складі, зміну кількості споживання, а також повідомляти суспільство про реальну економічну ситуацію з яблуками. Тобто кожен учасник економіки може прийти до цієї особи і спитати скільки є яблук на складі (показники запасів), скільки яблук в даний момент вирощується (показники виробництва), скільки яблук за день з’їдається (показники споживання), яку кількість плем’я планує з’їсти в майбутньому (показники попиту) і чи достатньо тієї кількості яблук, яка є на складі, щоб задовольнити потреби суспільства. Якщо підрахунки покажуть, що на складі з’являється дефіцит яблук, то суспільство швидко це виявить і збільшить обсяги їх вирощування. Ініціативу вирощування додаткової кількості яблук може брати на себе кожен бажаючий. Якщо таких ініціаторів серед Вашого племені не виявиться, то дефіцитна кількість яблук ділиться порівну серед усього населення, тож кількість видачі яблук на одну особу буде постійно знижуватися. В результаті, страждати від такого дефіциту буде все суспільство разом, що може призвести до голоду і багатьох соціальних проблем. Це є достатньо вагомим стимулом для кожного члена суспільства, щоб проявити ініціативу і почати вирощувати яблука. Ініціатор в будь-якому випадку буде мати впевненість, що така економічна діяльність є максимально ефективною та приносить користь суспільству. В той же час, після того як знайшовся ініціатор на вирощування певної кількості яблук, ця запланована кількість вирощування знову фіксується людиною на складі, щоб кожен наступний ініціатор розумів, хто яку роботу і в яких об’ємах виконує. Така людина на складі і буде тією інформаційною економічною базою, яка властива ресуро-орієнтовній економіці. Єдина відмінність, що в сучасних умовах функції такої людини набагато ефективніше буде виконувати комп’ютер, розрахункові здатності якого набагато вищі ніж у людини. Робота такого комп’ютерного економічного центру буде максимально автоматизованою, спрощеною, динамічною і виключати бюрократичні елементи. Базою для її побудови буде слугувати мережа Інтернет. Це по суті економічний портал з відкритою платформою, до якої кожен учасник економіки має відкритий доступ.

Якщо Ви заходите в систему у якості споживача, то Ви робите планування, розміщення і корегування свого замовлення. Якщо на складі є вільні залишки, які можливо були кимось замовлені, але не були в повній мірі використані, то Ви будете мати можливість отримати товар негайно або в найближчий час в залежності від місця його зберігання. Якщо Ви хочете замовити новий унікальний товар (наприклад одяг, якийсь пристрій, автомобіль, комп’ютер тощо), то Ви вводите його параметри, кількість, вибираєте колір, дизайн, опції і таке інше. Ви також будете мати змогу скористуватися дизайнерськими редакторами зі спрощеним інтерфейсом, щоб уточнити деталі замовленого товару. Система сама підрахує та дасть Вам знати чи достатньо ресурсів та виробничих потужностей для виробництва потрібного Вам продукту. Якщо таких ресурсів буде в обмаль, то система Вам відмовить та запропонує альтернативу. Або ж вона запропонує Вам перенести дату виготовлення Вашого замовлення на довші строки.

Якщо Ви заходите в систему у якості виробника, то Ви одразу бачите рівень попиту на певний товар і рівень його дефіциту чи надлишку. Якщо в системі не вистачає певних виробничих потужностей, то Ви одразу це виявите і зможете проявити ініціативу підприємницької діяльності. Якщо Ви цю ініціативу не проявите і проблему дефіциту буде не вирішено, то норма видачі цих товарів для всіх учасників економіки буде зменшуватися. Якщо ж Ваша система буде породжувати перевиробництво і надмірний надлишок, то все суспільство ризикує з часом опинитися в стані дефіциту ресурсів, що може призвести до подальших економічних проблем. Все це буде стимулювати суспільство до максимальної оптимізації використання ресурсів та відповідального ведення економічної діяльності. Така економічна система називається природничою ресурсо-економічною економікою. Зверніть увагу на відмінність: якби ця людина на складі, про яку ми говорили раніше володіла та розпоряджалася всіма яблуками та яблуневими садами, то це можна було б назвати комунізмом. Якби такої людини не було і Ви б просто продавали ці яблука не маючи уявлення скільки їх потрібно і кому конкретно вони потрібні, не володіючи економічною ситуацією, то цю систему можна було б назвати ринковою економікою.

Висновок: всі три економічні системи (ринкова, планова та ресурсо-орієнтована економіка) містять функцію планування. В ринковій економіці підприємці мають свободу економічної діяльності, але не володіють достовірною інформацією про наявний стан економіки. В плановій економіці уряд володіє інформацією (не завжди достовірною) про наявний стан економіки, але використовує її виключно в своїх інтересах і для інших учасників економіки ця інформація закрита. В природничій ресурсо-орієнтованій економіці кожен член суспільства має свободу економічної діяльності і вільний доступ до інформації про наявний стан економіки в усій економічній системі.