Методика вимірювання рівня мотивації активності особистості у системі правових норм держави (к. П. Гавриловська)

Методика використовується для дослідження рівня мотивації активності особистості у системі правових норм держави.

Мотивація активності особистості у системі правових норм держави є одним із різновидів мотивації соціальної активності особистості, вона зумовлена інтенцією суб’єктної самореалізації, що характеризується прагненням успіху та визнання зі сторони соціального оточення.

Як суб’єкт нормативно-правової регуляції, особистість може здійснювати правочинні і неправочинні вчинки, самостійно обираючи лінію поведінки у нормативних ситуаціях. Нормативну ситуацію слід розуміти як таку, що регулюється формальними правовими нормами. Активність особистості у системі правових норм держави можна визначити як ініціативний вплив особистості у рамках нормативної ситуації на оточуюче середовище, на інших людей, на себе, що характеризується свідомою спрямованістю її діяльності і поведінки на зміну соціального середовища або на консервацію існуючого стану речей. Формування мотивації активності особистості у системі правових норм держави залежить від частоти перебування особистості у типових нормативних ситуаціях, усвідомленості дій у таких ситуаціях, ініціативності або конформності таких дій. Саме тому досить актуальними є дослідження мотивації активності особистості у системі правових норм держави з урахуванням того, що особистість є суб’єктом активності, здатним до саморегуляції власної правової поведінки.

Досліджуваним пропонується десять ситуацій, що можуть мати різні варіанти розвитку, з котрих слід вибрати найбільш типовий варіант, та повідомити його номер інтерв’юеру.

Додаткові запитання до кожної ситуації:

Наскільки усвідомленими є дії цієї людини?

1. Повністю усвідомленими;

2. Зовсім неусвідомленими.

Наскільки вимушеними є дії цієї людини?

1. Частково вимушеними (так чинять усі);

2. Абсолютно добровільними.

Діагностованому пропонується визначити, як поводився головний персонаж у цій нормативній ситуації, а також відповісти на додаткові запитання, щоб визначити, наскільки вибір варіанту дій був усвідомленим та ініціативним. На нашу думку, саме усвідомлюваність та ініціативність дій суб’єкта визначають рівень мотивації його активності у системі правових норм держави.

А) Усвідомлюваність вибору варіанту дій у нормативних ситуаціях дозволяє припустити, що людина обізнана з законодавством, може визначити кілька можливих шляхів розвитку ситуації та спрогнозувати наслідки своїх дій у цій нормативній ситуації. Надзвичайно важливою з цієї точки зору є здатність людини до рефлексії. Лише у тому випадку, коли людина рефлексує свої дії, свідомо, з власної волі робить вибір із множини можливих варіантів дій як „правочинних”, так і „неправочинних”, ми можемо говорити про реальну нормативно-правову активність особистості.

Б) Ініціативність у процесі нормативно-правової активності особистості проявляється у тому випадку, коли людина вибір варіантів поведінки у нормативних ситуаціях здійснює самостійно, не послуговуючись діючими у даний час у даному соціумі стереотипами, неформальними груповими нормами та прикладом (порадою) референтної особи (осіб).

Враховуючи складність вимірювання цих параметрів, у якості інструменту дослідження і було обрано модифікацію проективної методики для того, щоб уникнути впливу мотивації соціальної бажаності. Відбір ситуацій, які містять стимульний матеріал, здійснювався за такими критеріями: ситуація має бути нормативною, тобто такою, що регулюється правовими нормами; у ній має існувати можливість вибору між правочинною чи неправочинною поведінкою; правопорушення, які гіпотетично можуть здійснити персонажі нормативних ситуацій, є адміністративними і не підпадають під дію карного кодексу; всі ситуації є типовими для реального життя.

Методика діагностики комунікативної толерантності (В. В. Бойко)

Призначення методики - діагностика толерантних та інтолерантних установок суб’єкта, які проявляються у процесі спілкування.

Досліджуваним пропонується оцінити, наскільки наведені нижче судження вірні по відношенню до них. При відповіді використовуються бали від 0 до 3, де: 0 – зовсім невірно; 1 – вірно деякою мірою; 2 – вірно значною мірою; 3 – вірно найвищою мірою.

Опитування здійснюється за такими шкалами:

Шкала 1. Неприйняття або нерозуміння індивідуальності іншої людини.

Шкала 2. Використання себе у якості еталону при оцінці поведінки та способу думок інших людей.

Шкала 3. Категоричність або консерватизм в оцінках інших людей.

Шкала 4. Неуміння приховувати чи згладжувати неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними якостями партнерів.

Шкала 5. Прагнення переробити, перевиховати партнерів.

Шкала 6. Прагнення підігнати партнера під себе, зробити його „зручним”.

Шкала 7. Невміння прощати іншим помилки, ніяковість, ненавмисно заподіяні вам неприємності.

Шкала 8. Нетерпимість до фізичного чи психічного дискомфорту, створюваного іншими людьми.

Шкала 9. Невміння пристосовуватися до характеру, звичок і бажань інших.

Обробка результатів. За кожною шкалою підраховується загальна сума балів. Максимальне число балів за кожною шкалою – 15, загальна сума балів за всіма шкалами – 135. Чим вище число набраних респондентом балів, тим вища ступінь його нетерпимості до оточуючих. Розгляд відповідей за окремими шкалами дозволяє виявити найбільш характерні аспекти і тенденції прояву комунікативної толерантності та інтолерантності.

Методика діагностики комунікативного контролю (M. J. Shneider)

Призначення методики: вивчення рівня комунікативного контролю.

Респондентам пропонується уважно прочитати 10 висловлювань, які відображають реакції на деякі ситуації спілкування. Кожне висловлювання необхідно оцінити як вірне (В) чи невірне (Н) стосовно себе, поставивши поруч із кожним пунктом відповідну букву.

Обробка результатів. По 1 балу нараховується за відповідь „Н” на питання 1, 5, 7 і за відповідь „В” на всі інші питання. Підраховується сума балів.

Інтерпретація результатів:

0-3 бали – низький комунікативний контроль; висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка мало піддається змінам залежно від ситуації спілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей.

4-6 балів – середній комунікативний контроль; у спілкуванні безпосередньо, щиро ставиться до інших. Проте стриманий в емоційних проявах, співвідносить свої реакції з поведінкою оточуючих людей.

7-10 балів – високий комунікативний контроль; постійно стежить за собою, керує вираженням своїх емоцій.

Методика визначення рівня конфліктостійкості (М. П. Фетіскін, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов)

Призначення методики: визначення рівня конфліктостійкості.

Досліджуваним пропонують оцінити за п’ятибальною системою, наскільки у них проявляється кожна з десяти наведених властивостей.

Обробка результатів. Підраховується загальна сума балів.

Інтерпретація результатів: рівні конфліктостійкості та конфліктності відповідають таким показникам:

40-50 – високий рівень конфліктостійкості;

30-39 – середній рівень конфліктостійкості;

20-29 – рівень помірної конфліктності;

19 і менше – низький рівень конфліктності.

Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації (T. H. Holmes, R. H. Rahe), модифікована відповідно до завдань дослідження

Доктора Холмс і Раге (США) вивчали залежність захворювань (у тому числі інфекційних хвороб і травм) від різноманітних стресогенних життєвих подій у більш ніж п’яти тисяч пацієнтів. Вони дійшли висновку, що психічним і фізичним хворобам зазвичай передують певні серйозні зміни у житті людини. На підставі свого дослідження вони склали шкалу, у якій кожній важливій життєвій події відповідає певне число балів залежно від ступеня її стресогенності.

Методика використовується з метою визначення стресостійкості та соціальної адаптації.

Досліджуваних просять пригадати всі події з запропонованого переліку, що трапилися з ними протягом останнього року. Кожна подія має свій коефіцієнт стресогенності (відповідний бал). Після проходження тесту сумується загальна кількість отриманих балів. Сума отриманих балів визначає одночасно і ступінь стресового навантаження і ступінь опірності стресу. Якщо результат знаходиться у межах 150-199 балів, то це вказує на високу стресостійкість і відсутність стресового навантаження; 200-299 балів – межевий стан, знижений рівень стресостійкості; 300 і більше – низький ступінь опірності стресу, нервове виснаження. Велика кількість балів – це сигнал тривоги, що має попередити про небезпеку і необхідність вживання заходів щодо ліквідації стресового стану.

Експрес-діагностика особистісної конкурентоздатності (М. П. Фетіскін, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов)

Методика спрямована на визначення наявного рівня базових критеріїв конкурентоспроможності.

Досліджуваних просять дати оцінку прояву психологічних якостей, властивих їм. Для цього у запропонованій біполярній таблиці слід прочитати спочатку якості, зазначені зліва, а потім праворуч, визначити, яка з двох якостей характеризує досліджуваного більшою мірою. Лівій частині властиві бали з негативним знаком, а правій – з позитивним.

Кількісні значення, незалежно від знаку, відображають частоту їх проявів: 3 – ця властивість проявляється завжди; 2 – у більшості випадків; 1– проявляється нерідко; 0 – однаковою мірою виявляються обидві властивості.

Обробка результатів. Для того, щоб зорієнтуватися у характеристиці психологічного клімату, необхідно скласти всі позитивні бали, потім негативні, і від більшої суми відняти меншу. Отриманий результат відображає рівень особистісної конкурентоспроможності (ОК).

Інтерпретація результатів: рівень ОК за показниками:

+ 35 балів і більше – високий рівень ОК;

+21 - 34 бали – середній рівень ОК;

+20 і менш – незначний рівень ОК;

- 1 - 20 – незначне переважання властивостей, що перешкоджають прояву ОК;

-21 - 34 – виражений рівень переважання властивостей, що перешкоджають прояву ОК;

-35 і більше – високий рівень домінування властивостей, що перешкоджають прояву ОК.

Модифікований варіант „Особистісного диференціалу” (Л. Б. Шнейдер)

Методика призначена для вивчення суб’єктивних емоційно-смислових уявлень студента про себе як про студента вищого навчального закладу, про представника певної статі, людину, майбутнього фахівця і з’ясування питання про те, диференціюються чи ні ці образи у самосвідомості студентів і у чому відмінності цих образів „Я”, якщо вони є.

Студентів просять окремо описати свої уявлення про себе: „Я – до ВНЗ”, „Я – після ВНЗ”, „Я – жінка”, „Я – людина”, „Я – молодий спеціаліст” за семибальною шкалою з 12 пар особистісних рис, де 3 – яскрава виразність певної якості, 2 – середня виразність, 1 – слабка, 0 – її відсутність. Використані якості можна виділити у фактори: „сила”, „оцінка”, „стабільність” („упорядкованість”), „складність”, „активність”, „комфортність”.

Опитувальник „Типи спрямованості особистості” (В. Смекал та М. Кучера)

Методика застосовується для визначення спрямованості людини: особистісної (на себе), ділової (на задачу) і групової (на взаємодію).

Перед виконанням методики досліджуваним дається інструкція: „На кожний пункт анкети можливі 3 відповіді, позначені буквами А, В, С. З відповідей на кожний пункт оберіть ту, яка найкраще виражає Вашу точку зору, яка для вас найбільш цінна або найбільш відповідає правді. Букву вашої відповіді напишіть в аркуші відповідей напроти номеру питання у стовпчику „Найбільше”. Потім із відповідей на це ж питання оберіть найменш відповідну вашій точці зору, найменш цінну для вас або менш за все відповідну правді. Відповідну букву напишіть проти номера питання, але у рубриці „Найменше”. Для кожного питання використовуйте тільки дві літери, відповіді, що залишилися, не записуйте ніде. Над питаннями не думайте занадто довго: перший вибір, зазвичай, буває найкращим. Час від часу контролюйте себе: чи правильно ви записуєте відповіді, чи у ті стовпці, чи скрізь проставлені букви. Якщо виявиться помилка, виправте її, але так, щоб виправлення було чітко видно”.

Отримані результати зіставляються з ключем до опитувальника, та по кожній шкалі вираховується загальна сума балів, орієнтуючись на котру визначається домінантний тип спрямованості особистості:

Особистісна спрямованість (спрямованість на себе – ОС) пов’язується з переважанням мотивів власного добробуту, прагненням до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше буває зайнята сама собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує на потреби людей навколо себе. У роботі бачить насамперед можливість задовольнити свої домагання.

Групова спрямованість, або спрямованість на спільні дії (ГС), має місце тоді, коли вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з товаришами по роботі. Така людина виявляє цікавість до спільної діяльності.

Ділова спрямованість або спрямованість на завдання (ДС) відображає переважання мотивів, породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими вміннями та навичками. Зазвичай, така людина прагне співпрацювати з колективом і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.

Слід зазначити, що всі три види спрямованості не абсолютно ізольовані, а, зазвичай, сполучаються. Тому більш коректно буде говорити у результаті діагностики не про єдину, а про домінуючу спрямованість особистості.

Тестова методика „Здатність самоуправління” (Н. М. Пейсахов)

Запропонована тестова методика дає можливість дізнатися про здатності володіти собою у різних ситуаціях. В анкеті наведено дві групи тверджень:

1. Твердження, що вимагають звернення до досвіду. Якщо досліджуваний дійсно часто оцінює свої дії й учинки, намагається знайти відповідь на поставлене питання, слід відповідати „так”, а якщо він це робить рідко, то відповідь буде „ні”.

2. Твердження, що характеризують відношення респондента до узвичаєної думки, наприклад, якщо досліджуваний згоден з думкою, то слід відповісти „так”, а якщо не згоден, то відповідь „ні”. Відповідь „так” вказано „+”, відповідь „ні” – знаком „-„ (мінус).

Здатність самоуправління оцінюється на основі обробки результатів анкети. Якщо результати анкетування лежать у правій частині шкали, то у цілому система самоуправління у людини є, однак у цьому випадку існує небезпека того, що ця людина занадто розважлива і раціональна, що їй не вистачає емоцій. Про це варто подумати, слід поспостерігати за собою, проаналізувати свої вчинки і дії з точки зору врівноваження раціонального та емоційного.

Якщо результати анкетування лягли у зоні низьких оцінок, то у людини ще немає цілісної системи самоуправління, а сформовані лише окремі риси. Швидше за все, така людина сильно переживає свої невдачі, але далі цього не йде. У неї емоційна оцінка переважає над раціональним аналізом, тобто повноцінний цикл самоуправління у цьому випадку навіть не починається, а тому і не формується.

Графічний тест „Визначення потреби в активності” (Е. П. Ільїн)

Методика застосовується з метою визначення рівня внутрішнього енергетичного потенціалу людини для прояву нею активності.

Досліджуваним пропонується накреслити з закритими очима на аркуші паперу невелику горизонтальну лінію (до 2,5 см), яка для подальших рухів буде еталонною. Потім, не відкриваючи очей, під цією слід накреслити лінію трохи довшу. Це повторюється чотири рази, і кожного разу еталон обирається заново.

У наступній серії досліджуваний, накресливши невелику лінію (також до 2,5 см), повторним рухом повинен постаратися накреслити лінію, трохи коротшу першої. Проби зі зменшенням амплітуди руки теж повторюються чотири рази, причому й у цьому випадку еталон обирається заново.

Далі все це проробляється на великих амплітудах рухів (креслення з закритими очима лінії, рівної 5-7 см).

Обробка результатів. Вимірюється довжина кожної лінії і визначається, скільки міліметрів кожний раз додавав випробуваний до еталону і скільки зменшував. Якщо йому це у якихось спробах зробити не вдалося (різниця дорівнює нулю або від’ємна), то ці спроби до уваги не приймаються.

Підсумовуються окремо:

а) всі значення збільшення довжини ліній при малих амплітудах рухів руки (суму позначимо – „а”);

б) всі значення зменшення при малих амплітудах („б”);

в) всі значення збільшення при великих амплітудах („в”);

г) всі значення зменшення при великих амплітудах („г”).

Інтерпретація результатів: порівнюють значення „а” з „б” і „в” з „г”.

Якщо „а” більше „б” і „в” більше „г”, то в обстеженого наявна висока потреба в активності.

Якщо „б” більше „а” і „г” більше „в”, то в обстеженого наявна низька потреба в активності.

Якщо „а” більше „б”, а „г” більше „в”, то в обстеженого наявна середня потреба в активності.

Варіант, коли „а” менше „б” і „в” більше „г” свідчить про тимчасовий стан обстеженого, викликаного стомленням, недосипанням та іншими причинами. У такому випадку варто повторити дослідження в інший день.

Анкета „Вплив вищої освіти на формування професіонала” (Л. Б. Шнейдер), модифікована відповідно до завдань дослідження

Методика розрахована на студентів-випускників, які можуть дати суб’єктивну оцінку та аналіз ролі процесу навчання у вищому навчальному закладі у формуванні особистісного та професійного потенціалу і власної картини професійного майбутнього. Досліджуваних просять відповісти на 12 питань анкети (в оригінальному варіанті анкета містить 8 питань, методика модифікована нами відповідно до завдань дослідження з урахуванням специфіки проесійної підготовки студентів-правників).

Питання анкети сформульовані таким чином, що дозволяють розкрити вплив навчання у вищому навчльному закладі на уявлення студентів про себе; зміни внутрішніх переконань, принципів, життєвих цінностей; формування образу професіонала; самооцінку; появу відчуття впевненості та компетентності; сформованість професійної „Я–концепції”. Додатково розроблені питання щодо уявлення студентів про те, якими рисами має бути наділений правознавець як суб’єкт діяльності, чи характерні ці риси для самих студентів, а також питання щодо цілей, яких студенти прагнуть досягти у майбутній професійній діяльності.

Вважаємо, що обраний методичний фонд дослідження дозволяє комплексно та змістовно дослідити наявність та рівень розвитку професійно значущих якостей студентів-правників й отримати емпіричний матеріал для аналізу сформованості суб’єктності майбутнього правника у процесі учбово-професійної діяльності.