10. Доповнимо контур деталі прямокутником в нижній частині.

Рис.14

Прямокутник з’єднано плавним переходом з дугою R₇=45 мм. Радіус переходу (спряженння) - 5 мм.

Розглянемо порядок побудови спряження дуги з прямою.

Виконаємо допоміжні побудови:

11. Проводимо паралельну пряму до довшої сторони прямокутника на відстані 5 мм від

Неї тому що радіус спряження відповідно до умови задачі становить 5 мм.

11. Проводимо допоміжну дугу радіусом r8.

R₈= R₇+5= 45+5= 50 мм

Рис.15

Як видно з малюнка допоміжна пряма перетнулась з допоміжною дугою. Позначимо точку перетину буквою Ц₃. Ця точка і є центром спряження дуги з прямою.

Рис.16

Щоб правильно нанести розміри на кресленнях необхідно дотримуватись певної послідовності

Рис.17

На рисунку показано зображення плоского предмета. Це прямокутна пластина завтовшки 5 мм. Посередині пластини є круглий отвір 24 мм , у верхній частині - два однакових круглих отвори  8 мм. Унизу- прямокутний виріз.

Спочатку наносять розміри окремих частин предмета: діаметри отворів (8 і 24), довжину і висоту прямокутного вирізу (розміри 32 і 6 мм).Діаметри двох однакових отворів вказують один раз, але перед позначенням розміру наносять напис «2 отв.».

Далі наносять розміри , які визначають взаємне розташування частин предмета. Такими розмірами є 9, 10, 12, 22 мм. Розмір 22 мм визначає положення центра отвору 24 мм по висоті предмета. Положення центра по ширині визначає вісь симетрії, тобто отвір розташований точно посередині відносно ширини предмета.

В останню чергу наносять розміри, які визначають найбільші обриси предмета - їх називають габаритними. На рисунку це розміри 55 і 50мм, тобто висота і ширина предмета.

Товщину предмету вказують умовно - в5.

Відстань від контуру деталі до першої розмірної лінії та відстань між паралельними розмірними лініями становить 6-10мм. Перед цифровим значенням діаметру кола ставлять знак -символ  перед цифровим значенням.

Радіусу -знак-символ R. Висота символів відповідає висоті цифр розмірів.

Проеціювання на три взаємно перпендикулярні площини проекцій.

Проецювання точки . Для повного виявлення зовнішніх і внутрішніх форм складних деталей і їх з’єднань, для вирішення ряду завдань буває необхідно три і навіть більш зображення. Тому вводять три і більш площини проекцій. Система V, Н, W. Введемо в систему V, Н третю вертикальну площину проекцій (рис. 18), перпендикулярну до осі х і відповідно до фронтальної і горизонтальної площин проекцій. Її називають профільною площиною проекцій і позначають W. Таку систему площин проекцій називають системою V, Н, W. У цій системі осі проекцій z і у є лініями перетину профільної площини проекцій з фронтальною і горизонтальною. Точка О — перетин всіх трьох осей проекцій.

Рис.18

Рис.19

Схема поєднання трьох взаємно перпендикулярних площин проекцій в одну площину креслення показана на рисунку 19. При цьому вісь у займає два положення. Наочне зображення деякої точки А і її проекції а’, а, а” в системі V, Н, W приведене на рисунку 20, її креслення — на рисунку 21. Профільною проекцією точки називається прямокутна проекція точки на профільній площині проекцій (наприклад, проекція а” на рис. 20,21). Фронтальна і профільна проекції точки лежать на одній лінії зв’язку (а’а”)_у перпендикулярної осі z. Профільну проекцію точки будують декількома способами (рис. 21). Цю побудову можна виконати за допомогою дуги кола, проведеного з центру О, або за допомогою прямою, проведеною під кутом 45° до осі у. Перший з вказаних способів

переважний як точніший.