0B0bДисципліна: Інженерна та комп’ютерна графіка.

Завданням вивчення навчальних дисциплін «Інженерна та комп’ютерна графіка» є:

• вивчення основних вимог чинних стандартів по виконанню креслень технічних деталей; правил побудови простих форм на площині; видів аксонометричного проецювання; типів зображень для передачі інформації про зовнішню та внутрішню будову предмету; особливості будівельних креслень;

• розвиток уміння виконувати кресленя технічних деталей , виробів. зображувати прості геометричні форми на площині, будувати аксонометричні зображення, простановляти розміри на кресленнях, передавати інформації про зовнішню та внутрішню будову предмету;

• вироблення навичок користування нормативно-технічною, довідковою літературою, компонування креслень , використання масштабу, використання необхідної кількості зображень, визначення необхідної кількості розмірів та їх постановки, виконання креслень з використанням основних виглядів , розрізів.

1. Оформлення креслень: формати ,масштаби , лінії , шрифти креслярські, нанесення розмірів. Виконання вправ.

2. Г еометричні побудови : ділення кола , відрізка, кута на рівні частини. Побудова спряжень . Виконання вправ.

3. Основи нарисної геометрії

4. Проекційне креслення: основні та додаткові види. Аксонометричні проекції. Прямокутна ізометрія.

5. Основи машинобудівельного та будівельного креслення: зображення (розрізи прості та складні; перерізи; умовності та спрощення на кресленнях)

Зображення та позначення різьби; з’єднання (рознімні та нерознімні). Ескізи та робочі креслення деталей.

Складальне креслення: послідовність виконання складального креслення. Специфікація.

Читання та деталювання складального креслення.

Аркуш 1. Аркуш 2. Аркуш 3. Аркуш 4. Аркуш 5 Аркуш 6

Шрифти та контур деталі.

Тіла геометричні та взаємний перетин поверхонь. Модель.

Ескіз деталі з різьбою

З’єднання болтове із специфікацією.

Складальне креслення.

На кожному з аркушів виконуються завдання з відповідних додатків та оформлюються за зразками.

Таблиця завдань та зразків їх виконання

Завдання виконуються за варіантами. Номер варіанту це остання цифра номеру в заліковій книжці.

Таблиця вибору варіантів

В межах робочого поля креслення в правому нижньому кутку аркуша викреслюють основний напис за ГОСТ

Заголовні букви

Строчні букви

ПАРАМЕТРИ ШРИФТУ № 10

Геометричні побудови. Завдання передбачає побудову контуру деталі з використанням побудов спряжень.

Зовнішнє спряження двох кіл радіусів R і R₂ дугою заданого радіуса R. При зовнішньому спряженні спряжувані дуги розміщені з зовнішнього боку дуги спряження і з різних боків дотичних іі І2 - на рис. 1 наведено приклад побудови зовнішнього спряження дуг двох кіл радіусів R1 і R2 за допомогою дуги радіуса R в точці О. Точки спряження А і В лежать на лініях, що з’єднують точку О з центрами дуг О1 та О₂. З точки О, як із центра, проводимо дугу спряження радіусом R.

Рис.1

Внутрішнє спряження двох кіл радіусів R_] і R ₂ дугою заданого радіуса R.

Внутрішнє спряження двох дуг третьою дугою характеризується тим, що спряжувані дуги розташовані всередині дуги спряження, тобто дуга спряження і спряжувані дуги лежать з одного боку дотичних і_] і і₂ проведених через точки спряження (рис. 2). З центра О₂ проведемо дугу радіусом R - R ₂, а з центра Оі - радіусом R - R₂. У перетині цих дуг одержимо точку О - центр дуги спряження. Точки спряження А і В лежать на прямих, що з’єднують точку О з центрами заданих кіл О₂ та О₁. З точки О, як із центра, проводимо дугу спряження радіусом R.

Рис.2

Змішане спряження двох кіл радіусів R1 і R₂ дугою заданого радіуса R

Змішане спряження двох даних дуг третьою характеризується тим, що одна спряжувана дуга розміщена всередині дуги спряження, а друга — поза нею (рис. 3, а). З центра О₂ проведемо дугу радіусом R - R₂, а з центра О_] - радіусом R+ R_]^ Перетин проведених дуг є центром дуги спряження. Точки спряження А і В лежать в перетині кіл з прямими ОО_] та ОО₂. Дуга спряження має з дугою радіуса R₂ внутрUUішUUнє спряження, а з дугою радіуса R_] - зовніUUшнUUє.

На рис. 3, б побудовано змішане спряження цих же дуг, однак при цьому дуга спряження має з дугою радіуса R₂ зовнішнє спряження, а з дугою радіуса R_] -

внутрішнє; Побудова аналогічна рис. 3, а.

Рис.3

Проаналізуємо контур деталі.

68

Розглянемо послідовність побудови дуг ВС та ДЕ Спочатку побудуємо вихідні кола з центрами О1, О2, О3.

Рис.6

Необхідно визначити положення центрів дуг ВС та ДЕ, які мають радіус 16 мм. (Кс) Центр дуги ВС визначається в такій послідовності:

Використаємо позначення : радіус кола з центром Оі позначимо R1; радіус кола з центром О₂ позначимо R₂.

1. Визначаємо радіуси допоміжних дуг (R₃ та R₄) для кіл з центром О₁ та О₂ .

R₃ = Rс + R₁ = 16 + 9 = 25 мм.

R₄ = Rс + R₂ = 16 + 15 = 31 мм.

2. З центру О₁ проведемо допоміжну дугу радіусом R₃ = 25 мм. а з центру О₂ проведемо допоміжну дугу радіусом R₄ = 31 мм.

Рис.7

3. Позначимо точку їх перетину - Ц1.

4. З’єднаємо Ц₁ з О₁ - та позначимо точку В .

5. З’єднаємо Ц₁ з О₂ - та позначимо точку С .

Точки В та точка С і є початком і кінцем дуги , яка здійснює плавний перехід від кола з центром О і до кола з центром 0₂

Побудови контуру праворуч відносно осі симетрії здійснюємо аналогічно.

Для побудови дуги від точки А до точки М (внутрішнє спряження) необхідно визначити положення центру цієї дуги. Для цього виконаємо побудову допоміжних дуг радіусів R₅ та R₆. Радіус спряження кіл з центрами в точках О₁ та О₂ позначимо R_С1

6. Визначаємо радіуси допоміжних дуг .

R₅ = К_С1 - К₁ = 45 - 9 = 36 мм.

R₆ = К_С1 - К₃ = 45 - 9 = 36 мм.

З центру О1 проведемо допоміжну дугу радіусом R₅ = 36 мм. а з центру О₃ проведемо допоміжну дугу радіусом R₆ = 36 мм.

Рис.10

Як видно з рисунку допоміжні дуги, що ми побудували перетнулись між собою. Позначимо точку їх перетину Ц₂.

1. З’єднаємо Ц2 з О1 та продовжимо відрізок до перетину з протилежною частиною кола, де і позначимо точку А.

2. З’єднаємо Ц2 з Оз та продовжимо відрізок до перетину з протилежною частиною кола, де і позначимо точку М.

Точки А та точка М і є початком і кінцем дуги , яка здійснює плавний перехід від кола з центром О₁ до кола з центром О₃.

Рис.12

9. Дугу від точки А до точки М будуємо з точки Ц₂ радіусом R₇ = 45 мм

Рис.13