- •Питання на екзамен з педагогіки (www.Koob.Ru)
- •1. Педагогіка як наукова дисципліна.
- •2. Завдання педагогічної науки.
- •3. Головні категорії педагогіки.
- •4. Система педагогічних наук.
- •5. Взаємозв'язок педагогічної теорії та практики.
- •6. Методи і процес педагогічного дослідження.
- •7. Рушійні сили розвитку індивіда.
- •8. Закономірності розвитку дитини.
- •9. Головні умови розвитку дитини.
- •10. Діагностика розвитку школярів.
- •11. Вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини.
- •12. Сучасна вікова періодизація і педагогічний процес.
- •13. Індивідуальні особливості учнів.
- •14. Педагогічний процес як система.
- •15. Навчання і виховання як головні складові цілісного педагогічного процесу.
- •16. Критерії ефективності цілісного педагогічного процесу.
- •17. Мета і завдання виховання в сучасній школі.
- •18. Сучасні підходи до освіти і виховання дітей та молоді.
- •19. Система педагогічних методів.
- •20. Організація педагогічного процесу.
- •21. Основні Інститути соціалізації дитини.
- •22. Авторські навчально-виховні заклади.
- •23. Інноваційні навчально-виховні заклади.
- •24. Системи організації педагогічного процесу.
- •25. Сучасні педагогічні технології.
- •26. Роль і місце школи в навчально-виховному процесі.
- •27. Сучасний вчитель - вимоги до нього й завдання діяльності.
- •28. Творчість та педагогічна майстерність вчителя.
- •29. Організація та управління діяльністю вчителя.
- •30. Сутність процесу навчання, його структура, методологія.
- •31. Закономірності й принципи навчання.
- •32. Актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •33. Основні закономірності й методологія виховного процесу.
- •34. Національне виховання, його суть і зміст.
- •35. Актуальні проблеми теорії та практики виховання.
- •36. Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки.
- •37. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.
- •38. Сучасний стан та перспективи розвитку освіти у провідних розвинутих країнах та Україні (сша, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія).
- •39. Загальні тенденції реформування сучасних світових освітніх систем.
- •40. Тенденції розвитку систем дошкільного виховання в розвинутих країнах.
- •41. Початкова школа: сучасний стан та перспективи реформування у різних країнах світу.
- •42. Особливості реформування середньої освіти в розвинених країнах світу.
- •43. Приватні загальноосвітні заклади в сучасних освітніх системах Заходу.
- •44. Диференціація освіти в провідних розвинутих країнах.
- •45. Проблеми стандартизації освіти в провідних зарубіжних країнах.
- •46. Характеристика моделей європейської школи.
- •47. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві Заходу.
- •48. Форми й методи соціалізації дитини в освіті зарубіжжя.
- •49. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах Заходу в XX ст.
- •50. Виховання і навчання в умовах цивілізації Давнього Сходу.
- •51. Виховання і школа в античному світі.
- •52. Виховання і школа Древнього Риму.
- •53. Виховання і школа епохи середньовіччя.
- •54. Педагогічна думка і школа епохи Відродження (хіv-хvі ст.)
- •55. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у середині хvіі - кінці хviii ст.
- •56. Основні педагогічні ідеї я. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.
- •57. Педагогіка і школа за часів Просвітництва.
- •58. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини 20 ст.
- •59. Реформаторський рух в педагогіці кінця 19 - поч. 20 ст.
- •60. Традиції вальдорфської школи р. Штайнера і їхнє сучасне продовження.
- •61. Сучасна школа в зарубіжній педагогіці.
- •62. Предмет і основні етапи розвитку української педагогіки.
- •63. Освіта і виховання дітей за часів Київської Русі.
- •64. Вплив християнства на розвиток школи і педагогіки в Київській Русі.
- •65. Основні тенденції морального виховання в християнській педагогіці.
- •66. Основні педагогічні пам'ятки Київської Русі та провідні ідеї їх авторів.
- •67. Роль братських шкіл України у 16 – 17 ст. У розвитку національної освіти.
- •68. Вклад Острозької академії в українську педагогічну культуру.
- •69. Освітня діяльність і педагогічні погляди г.Сковороди.
- •70. Києво-Могилянська академія як центр вітчизняної науки, культури та освіти 17-18 ст.
- •71. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •72. Педагогічні погляди т.Шевченка, м.Костомарова, п.Куліша.
- •73. К.Ушинський - засновник наукової педагогіки.
- •74. Педагогічні ідеї м.Драгоманова.
- •75. Вклад Софії Русової у розвиток української педагогіки.
- •76. Педагогічна діяльність а.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки.
- •77. Ідеї самоуправління в педагогічній спадщині а.Макаренка.
- •78. Трудове виховання в педагогічній діяльності а.Макаренка.
- •79. Педагогічна діяльність в.Сухомлинського та використання його ідей в сучасній школі.
- •80. "Школа радості" в.Сухомлинського.
- •81. Гуманістична сутність педагогічних поглядів в.Сухомлинського.
- •82. Стан освіти, школи й педагогіки в Україні в 50-90-х рр. XX ст.
- •83. Розвиток українського шкільництва в умовах розбудови Української держави.
- •84. Суть та основні етапи історичного розвитку української етнопедагогіки.
- •85. Видатні педагоги про народну педагогіку.
- •86. В.Сухомлинський і українська народна педагогіка.
- •87. Народна педагогіка про сімейне виховання.
- •88. Трудове виховання - основа народної педагогіки.
- •89. Народна педагогіка про моральне виховання.
- •90. Розумове виховання і народна педагогіка.
11. Вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини.
Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя анатомнофізіологічні і психічні якості. Сутність вікових особливостей наочно розкривається на прикладі фізичного розвитку людини. Ріст, зростання ваги, поява молочних зубів, а потім зміна їх, статеве дозрівання та інші біологічні процеси здійснюються в певні вікові періоди з незначними відхиленнями. Оскільки біологічний і духовний розвиток людини взаємопов'язані між Собою, то з віком відповідні зміни відбуваються і в психічній сфері. Поступово здійснюється соціальне дозрівання, проявляється динаміка духовного розвитку особистості. Це й слугує природною основою для виділення послідовних етапів розвитку людини і складання вікової періодизації.
У кожний з вікових періодів становлення дитини важливо досягти необхідної для цього періоду повноти розвитку, психофізіологічної й духовної зрілості, яка не завжди співпадає з віковими межами та вимогами шкільного навчання. Так, шестирічки в кінці періоду все ще неготові до систематичних занять у школі. А старшокласники потребують більш рішучого й інтенсивного залучення їх до суспільного життя і продуктивної праці з метою забезпечення ефективної моральної, фізичної і громадянської зрілості. Будь-які спроби форсування розвитку дітей за рахунок надмірного навантаження в ранньому віці неминуче сприяють перевантаженню і перевтомлюванню, фізичним і психічним ушкодженням.
Також, найскладнішим є підлітковий період. Підлітки ще недалеко відійшли від молодших школярів, але вже перейшли бар'єр самосвідомості. Їх ще досить сильно приваблюють зовнішні форми життєвих явищ, але цікавлять вже й змістові їх аспекти. У сприйманні морально-естетичного образу іншої людини панує функціонально-романтичний підхід. Естетично підліток оцінює не лише зовнішній вигляд, але й окремі моральні якості — мужність, відвагу, активність, вірність, справедливість, рішучість. Однак, підліток може захопитися й асоціальним типом поведінки, псевдоромантичним образом життя людей, які здійснюють правопорушення. Тому підлітковий період вимагає особливої уваги з боку дорослих та індивідуального підходу.
Відзначаючи умовність і певну динамічність виділених періодів, необхідно звернути увагу на акселерацію – це прискорений фізичний і частково психічний розвиток в дитячому й підлітковому віці. Біологи пов'язують акселерацію з фізіологічним визріванням організму, психологи - з розвитком психічних функцій, а педагоги — з духовним розвитком і соціалізацією особистості. Дорослий організм потребує задоволення "дорослих" фізіологічних потреб у тому числі й статевих, соціальний розвиток гальмується і вступає в конфлікт з бурхливо прогресуючою фізіологією. Виникає напруга, яка обумовлює значні психологічні перевантаження, підліток шукає шляхи її усунення і вибирає такі, які підказує його ще не зміцнений розум.
Практична педагогіка ґрунтується на таких закономірностях фізичного розвитку:
1. В юному віці фізичний розвиток людини здійснюється швидше й інтенсивніше; з часом темпи розвитку уповільнюються.
2. Фізіологічно дитина розвивається нерівномірно: в одні періоди - швидше, в інші - повільніше.
3. Кожен орган людського тіла розвивається у властивому лише йому темпі; в цілому частини тіла розвиваються нерівномірно і непропорційно.
Для духовного розвитку теж характерні певні закономірності:
1. Існує обернено пропорційна залежність між віком людини і темпами духовного розвитку; у меншому віці темпи духовного розвитку вищі; з віком темпи духовного розвитку уповільнюються.
2. Духовний розвиток людини здійснюється нерівномірно. В окремі періоди виникають більш сприятливі умови для розвитку окремих якостей, а деякі з цих умов є тимчасові, швидкоплинні.
3. Існують оптимальні терміни для формування й зміцнення окремих видів психічної діяльності і обумовленою ними розвитку духовних якостей. Вікові періоди, в яких умови для розвитку тих чи інших якостей є оптимальні, називаються сензитивними.
4. В процесі розвитку психіки людини і її духовні якості набувають стабільності, постійності, зберігають при цьому пластичність і можливість компенсації. У цьому виявляється надзвичайно складна діалектика людського розвитку: з одного боку, психічний розвиток є поступове переростання психічних станів у риси особистості, з другого — їх завжди можна змінити на краще, а для цього потрібно створити потрібні умови й здійснити адекватні дії. На пластичності нервової системи засновано виховання.