9. Головні умови розвитку дитини.

Онтогенез - це цілісний процес становлення людини як організму, як свідомої істоти і як особистості.

Розвиток активності дитини можна простежити за такими напрямами:

1. Реактивні дії. Коли дитя реагує на вплив конкретного подразника (зокрема, на словесні вказівки дорослого), реакція поступово стає довільнішою: окремі дії гальмуються, інші - здійснюються, відображаючи бажання і потреби самої дитини. Активність набуває творчого характеру.

2. Прості одноактні дії - відсмикування ноги, крик, повертання голови перетворюються під впливом системи навчання, показу, спадкових компонентів на складну за структурою систему цілеспрямованих дій з предметами, а потім цілісну складну діяльність: гру, спостереження за тваринами, навчальну роботу, малювання. Ця діяльність підпорядкована певним мотивам і спрямована на досягнення певної мети. Потім вона поступово набуває більш організованого і керованого характеру.

3. З оволодінням дитиною мови її активність стає інтелектуальною, до якої входять обмірковані, досконалі дії (задумка гри, пошук шляхів для виконання доручення тощо). Наприкінці дошкільного віку активність дитини вже може бути за формою суто інтелектуальною.

4. Свою активність діти рано спрямовують на дорослого, спонукаючи його до відповідної реакції.

5. Починаючи з раннього віку, дитина вчиться спрямовувати свою активність на самовдосконалення, самовиховання. Поставлена нею самою мета і власні бажання спонукають її до того, щоб робити конкретні зусилля.

Періодизація психічного розвитку дитини за Ж.Піаже (когнітивна теорія розвитку). Найбільший внесок у дослідження витоків і розвитку дитячого інтелекту вніс швейцарський психолог Жан Піаже. На його думку, дитина, розвиваючись, поступово використовує більш складні форми для організації інформації і розуміння оточуючого світу. На шляху цього розвитку автор виділяє 4 якісно відмінних періодів: сенсомоторний (від 0 до 2-х років), доопераційний, конкретних операцій і формальних операцій.

Доопераційна стадія - від 2-х до 7-ми років (за Піаже). Діти набувають здатності користуватися мовою. Виникають складні форми наслідування дорослих, фантазування (за допомогою утворених схем поведінки). Тому так важливо, щоб саме в цей період розвитку дитина була максимально забезпечена різноманітними іграшками та не обмежена в просторі пізнання навколишнього світу.

Стадія конкретних операцій - 3-й період когнітивного розвитку (за Ж.Піаже) (від 7 до 11-12 років). Діти починають логічно мислити. Здатні класифікувати предмети з урахуванням ієрархії класів.

Стадія формальних операцій - 4-й період за Ж.Піаже (від 12 і далі). Характеризується здатністю оперувати абстрактними поняттями.

10. Діагностика розвитку школярів.

У педагогічній практиці все більше відчувається потреба в оперативному вивченні досягнутого учнями рівня розвитку. Це пов'язано з тим, що ефективно управляти процесами формування особистості без знання глибини, темпів і особливостей змін, що відбуваються не можна. Крилаті слова К. Д. Ушинського «Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна перш за все ознайомитися також в усіх відношеннях» як найкраще пояснюють необхідність діагностики в навчально-виховному процесі.

Діагностика - загальний спосіб отримання випереджаючої інформації о досліджуваному об'єкті або процесі. Значення діагностики в галузі розвитку аналогічно значенню добре поставленого «прояснення» характеру захворювання в медицині: якщо вчасно і вірно визначено його ознаки та причини виникнення, поставлений правильний діагноз, то можна сподіватися на успішний результат лікування. Неточний діагноз не тільки знецінює зусилля лікарів, але й зводить до нуля шанси на одужання хворого. Це відноситься до тілесного і психічного здоров'я. Тому діагностика в області розвитку - надзвичайно важлива практична справа, що вимагає від учителів високої кваліфікації і відповідальності.

Фізичний розвиток учня діагностується порівняно просто. Для цього у всьому світі застосовуються спеціально розроблені тести (нормативи), що вимірюють ступінь розвитку як загальних, так і спеціальних якостей. Залежно від того, як учень справляється із завданнями, робиться висновок про досягнутий рівень, конкретні параметри фізичного розвитку. Отримані дані співвідносяться з віковими можливостями. Прикладом тесту фізичного розвитку можна назвати всім відомі нормативи, в яких містяться конкретні завдання та показники для кожної вікової групи.

Духовний і соціальний розвиток діагностувати надзвичайно важко. Застосовувані для цієї мети методики поки складні і громіздкі, не завжди забезпечують безпомилкові ув'язнення. Для підвищення надійності діагнозу використовують комплексне обстеження стану здоров'я, збирання та зіставлення антропометричних, соціальних і психологічних даних, що вимагає спеціально обладнаних клінік і лабораторій, підготовленого персоналу. У реальній педагогічній практиці шкільні психологи та вчителі вивчають окремі якості особистості, але за результатами цих досліджень не можна давати загальну оцінку компонентів розвитку.

Оволодіння простими методиками діагностики окремих сторін розвитку учнів - важливий компонент професійної педагогічної підготовки. Особливий інтерес для вчителів початкової школи представляє діагностика розумової діяльності учнів, мотивації поведінки, рівня домагань, емоційності, розвитку соціальної поведінки та інших важливих якостей. Найбільш поширений метод вивчення їх - тестування. На практиці зазвичай застосовується не один тест, а комплекс тестів для всебічного вивчення певних якостей.