- •Питання на екзамен з педагогіки (www.Koob.Ru)
- •1. Педагогіка як наукова дисципліна.
- •2. Завдання педагогічної науки.
- •3. Головні категорії педагогіки.
- •4. Система педагогічних наук.
- •5. Взаємозв'язок педагогічної теорії та практики.
- •6. Методи і процес педагогічного дослідження.
- •7. Рушійні сили розвитку індивіда.
- •8. Закономірності розвитку дитини.
- •9. Головні умови розвитку дитини.
- •10. Діагностика розвитку школярів.
- •11. Вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини.
- •12. Сучасна вікова періодизація і педагогічний процес.
- •13. Індивідуальні особливості учнів.
- •14. Педагогічний процес як система.
- •15. Навчання і виховання як головні складові цілісного педагогічного процесу.
- •16. Критерії ефективності цілісного педагогічного процесу.
- •17. Мета і завдання виховання в сучасній школі.
- •18. Сучасні підходи до освіти і виховання дітей та молоді.
- •19. Система педагогічних методів.
- •20. Організація педагогічного процесу.
- •21. Основні Інститути соціалізації дитини.
- •22. Авторські навчально-виховні заклади.
- •23. Інноваційні навчально-виховні заклади.
- •24. Системи організації педагогічного процесу.
- •25. Сучасні педагогічні технології.
- •26. Роль і місце школи в навчально-виховному процесі.
- •27. Сучасний вчитель - вимоги до нього й завдання діяльності.
- •28. Творчість та педагогічна майстерність вчителя.
- •29. Організація та управління діяльністю вчителя.
- •30. Сутність процесу навчання, його структура, методологія.
- •31. Закономірності й принципи навчання.
- •32. Актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •33. Основні закономірності й методологія виховного процесу.
- •34. Національне виховання, його суть і зміст.
- •35. Актуальні проблеми теорії та практики виховання.
- •36. Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки.
- •37. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.
- •38. Сучасний стан та перспективи розвитку освіти у провідних розвинутих країнах та Україні (сша, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія).
- •39. Загальні тенденції реформування сучасних світових освітніх систем.
- •40. Тенденції розвитку систем дошкільного виховання в розвинутих країнах.
- •41. Початкова школа: сучасний стан та перспективи реформування у різних країнах світу.
- •42. Особливості реформування середньої освіти в розвинених країнах світу.
- •43. Приватні загальноосвітні заклади в сучасних освітніх системах Заходу.
- •44. Диференціація освіти в провідних розвинутих країнах.
- •45. Проблеми стандартизації освіти в провідних зарубіжних країнах.
- •46. Характеристика моделей європейської школи.
- •47. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві Заходу.
- •48. Форми й методи соціалізації дитини в освіті зарубіжжя.
- •49. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах Заходу в XX ст.
- •50. Виховання і навчання в умовах цивілізації Давнього Сходу.
- •51. Виховання і школа в античному світі.
- •52. Виховання і школа Древнього Риму.
- •53. Виховання і школа епохи середньовіччя.
- •54. Педагогічна думка і школа епохи Відродження (хіv-хvі ст.)
- •55. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у середині хvіі - кінці хviii ст.
- •56. Основні педагогічні ідеї я. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.
- •57. Педагогіка і школа за часів Просвітництва.
- •58. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини 20 ст.
- •59. Реформаторський рух в педагогіці кінця 19 - поч. 20 ст.
- •60. Традиції вальдорфської школи р. Штайнера і їхнє сучасне продовження.
- •61. Сучасна школа в зарубіжній педагогіці.
- •62. Предмет і основні етапи розвитку української педагогіки.
- •63. Освіта і виховання дітей за часів Київської Русі.
- •64. Вплив християнства на розвиток школи і педагогіки в Київській Русі.
- •65. Основні тенденції морального виховання в християнській педагогіці.
- •66. Основні педагогічні пам'ятки Київської Русі та провідні ідеї їх авторів.
- •67. Роль братських шкіл України у 16 – 17 ст. У розвитку національної освіти.
- •68. Вклад Острозької академії в українську педагогічну культуру.
- •69. Освітня діяльність і педагогічні погляди г.Сковороди.
- •70. Києво-Могилянська академія як центр вітчизняної науки, культури та освіти 17-18 ст.
- •71. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •72. Педагогічні погляди т.Шевченка, м.Костомарова, п.Куліша.
- •73. К.Ушинський - засновник наукової педагогіки.
- •74. Педагогічні ідеї м.Драгоманова.
- •75. Вклад Софії Русової у розвиток української педагогіки.
- •76. Педагогічна діяльність а.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки.
- •77. Ідеї самоуправління в педагогічній спадщині а.Макаренка.
- •78. Трудове виховання в педагогічній діяльності а.Макаренка.
- •79. Педагогічна діяльність в.Сухомлинського та використання його ідей в сучасній школі.
- •80. "Школа радості" в.Сухомлинського.
- •81. Гуманістична сутність педагогічних поглядів в.Сухомлинського.
- •82. Стан освіти, школи й педагогіки в Україні в 50-90-х рр. XX ст.
- •83. Розвиток українського шкільництва в умовах розбудови Української держави.
- •84. Суть та основні етапи історичного розвитку української етнопедагогіки.
- •85. Видатні педагоги про народну педагогіку.
- •86. В.Сухомлинський і українська народна педагогіка.
- •87. Народна педагогіка про сімейне виховання.
- •88. Трудове виховання - основа народної педагогіки.
- •89. Народна педагогіка про моральне виховання.
- •90. Розумове виховання і народна педагогіка.
9. Головні умови розвитку дитини.
Онтогенез - це цілісний процес становлення людини як організму, як свідомої істоти і як особистості.
Розвиток активності дитини можна простежити за такими напрямами:
1. Реактивні дії. Коли дитя реагує на вплив конкретного подразника (зокрема, на словесні вказівки дорослого), реакція поступово стає довільнішою: окремі дії гальмуються, інші - здійснюються, відображаючи бажання і потреби самої дитини. Активність набуває творчого характеру.
2. Прості одноактні дії - відсмикування ноги, крик, повертання голови перетворюються під впливом системи навчання, показу, спадкових компонентів на складну за структурою систему цілеспрямованих дій з предметами, а потім цілісну складну діяльність: гру, спостереження за тваринами, навчальну роботу, малювання. Ця діяльність підпорядкована певним мотивам і спрямована на досягнення певної мети. Потім вона поступово набуває більш організованого і керованого характеру.
3. З оволодінням дитиною мови її активність стає інтелектуальною, до якої входять обмірковані, досконалі дії (задумка гри, пошук шляхів для виконання доручення тощо). Наприкінці дошкільного віку активність дитини вже може бути за формою суто інтелектуальною.
4. Свою активність діти рано спрямовують на дорослого, спонукаючи його до відповідної реакції.
5. Починаючи з раннього віку, дитина вчиться спрямовувати свою активність на самовдосконалення, самовиховання. Поставлена нею самою мета і власні бажання спонукають її до того, щоб робити конкретні зусилля.
Періодизація психічного розвитку дитини за Ж.Піаже (когнітивна теорія розвитку). Найбільший внесок у дослідження витоків і розвитку дитячого інтелекту вніс швейцарський психолог Жан Піаже. На його думку, дитина, розвиваючись, поступово використовує більш складні форми для організації інформації і розуміння оточуючого світу. На шляху цього розвитку автор виділяє 4 якісно відмінних періодів: сенсомоторний (від 0 до 2-х років), доопераційний, конкретних операцій і формальних операцій.
Доопераційна стадія - від 2-х до 7-ми років (за Піаже). Діти набувають здатності користуватися мовою. Виникають складні форми наслідування дорослих, фантазування (за допомогою утворених схем поведінки). Тому так важливо, щоб саме в цей період розвитку дитина була максимально забезпечена різноманітними іграшками та не обмежена в просторі пізнання навколишнього світу.
Стадія конкретних операцій - 3-й період когнітивного розвитку (за Ж.Піаже) (від 7 до 11-12 років). Діти починають логічно мислити. Здатні класифікувати предмети з урахуванням ієрархії класів.
Стадія формальних операцій - 4-й період за Ж.Піаже (від 12 і далі). Характеризується здатністю оперувати абстрактними поняттями.
10. Діагностика розвитку школярів.
У педагогічній практиці все більше відчувається потреба в оперативному вивченні досягнутого учнями рівня розвитку. Це пов'язано з тим, що ефективно управляти процесами формування особистості без знання глибини, темпів і особливостей змін, що відбуваються не можна. Крилаті слова К. Д. Ушинського «Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна перш за все ознайомитися також в усіх відношеннях» як найкраще пояснюють необхідність діагностики в навчально-виховному процесі.
Діагностика - загальний спосіб отримання випереджаючої інформації о досліджуваному об'єкті або процесі. Значення діагностики в галузі розвитку аналогічно значенню добре поставленого «прояснення» характеру захворювання в медицині: якщо вчасно і вірно визначено його ознаки та причини виникнення, поставлений правильний діагноз, то можна сподіватися на успішний результат лікування. Неточний діагноз не тільки знецінює зусилля лікарів, але й зводить до нуля шанси на одужання хворого. Це відноситься до тілесного і психічного здоров'я. Тому діагностика в області розвитку - надзвичайно важлива практична справа, що вимагає від учителів високої кваліфікації і відповідальності.
Фізичний розвиток учня діагностується порівняно просто. Для цього у всьому світі застосовуються спеціально розроблені тести (нормативи), що вимірюють ступінь розвитку як загальних, так і спеціальних якостей. Залежно від того, як учень справляється із завданнями, робиться висновок про досягнутий рівень, конкретні параметри фізичного розвитку. Отримані дані співвідносяться з віковими можливостями. Прикладом тесту фізичного розвитку можна назвати всім відомі нормативи, в яких містяться конкретні завдання та показники для кожної вікової групи.
Духовний і соціальний розвиток діагностувати надзвичайно важко. Застосовувані для цієї мети методики поки складні і громіздкі, не завжди забезпечують безпомилкові ув'язнення. Для підвищення надійності діагнозу використовують комплексне обстеження стану здоров'я, збирання та зіставлення антропометричних, соціальних і психологічних даних, що вимагає спеціально обладнаних клінік і лабораторій, підготовленого персоналу. У реальній педагогічній практиці шкільні психологи та вчителі вивчають окремі якості особистості, але за результатами цих досліджень не можна давати загальну оцінку компонентів розвитку.
Оволодіння простими методиками діагностики окремих сторін розвитку учнів - важливий компонент професійної педагогічної підготовки. Особливий інтерес для вчителів початкової школи представляє діагностика розумової діяльності учнів, мотивації поведінки, рівня домагань, емоційності, розвитку соціальної поведінки та інших важливих якостей. Найбільш поширений метод вивчення їх - тестування. На практиці зазвичай застосовується не один тест, а комплекс тестів для всебічного вивчення певних якостей.
