55. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у середині хvіі - кінці хviii ст.

В XVII - XVIII ст. педагогіка і школа в Західній Європі та Північній Америці розвивалися в економічних і соціальних умовах, переломних для людства. Соціальні інститути, ідеологія феодалізму перетворилися на гальмо для розвитку виховання та освіти. У протиріччя з часом вступала традиція, коли життєвий успіх забезпечували не ділові якості і освіченість, а гра обставин і належність до привілейованих станів. У результаті на вершину влади піднімалися люди якщо не неосвічені, то, у всякому разі, не отримали достатнього виховання та освіти.

В надрах феодалізму прискорилося формування нових суспільних і духовних цінностей, рішуче переглядалася концепція відносин людини і світу. Найбільш помітна роль у критиці станової школи, розробці прогресивних педагогічних ідей належала представникам пізнього Відродження і що виникла у XVIII ст. руху Просвітництва. З'являється небувала кількість педагогічних трактатів, в яких виражається прагнення зробити особистість вільною, за допомогою виховання і освіти оновити духовну природу людини. Педагогічна проблематика стає одним з пріоритетів

наукових досліджень. Нова педагогічна думка прагнула перетворити педагогіку в самостійну галузь досліджень, виявити закони педагогічного процесу, що випливають з об'єктивних закономірностей природи і суспільства.

Новий ідеал особистості був орієнтований на формування людини, яка осягає навколишню дійсність як цілісний світ, що є частиною безлічі інших світів. Виховати таку людину можна було тільки на основі нового знання, необхідного для занять комерцією, подорожей і т. д. Таке знання могло даватися лише рідною мовою. Неминуче слід було інтегрувати з цим новим знанням середньовічну "шкільну премудрість" латинською мовою.

Нідерландська революція (1566-1609), Англійська революція (1640 - 1660), війна за незалежність США (1777 - 1783), Французька революція (1789-1794) - такі історичні точки відліку виникнення і розвитку нової педагогіки і школи в XVII - XVIII ст.

56. Основні педагогічні ідеї я. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.

Я.А.Коменський (1592-1670) - фундатор наукової педагогіки, великий чеський мислитель жив і творив у XVII ст. У своїх творах («Велика дидактика», «Материнська школа» (обидві 1632), «Видимий світ у малюнках» (1658) та ін.) значне місце відводив проблемам дошкільного виховання.

Створив учення про материнську школу — сімейне виховання дітей до 6 років, розробив зміст і методику дошкільного виховання дітей: фізичного, морального та розумового. Незважаючи на обмеженість деяких педагогічних засад Я. А. Коменського (вимога релігійного виховання дітей та ін.), вчення його про материнську школу й досі не втратило актуальності. По-сучасному звучать його вимоги — любити дітей, оберігати їх від шкідливих впливів, забезпечувати всебічний розвиток їх і підготовку до життя. «Материнську школу» Я. А. Коменського справедливо вважають першим в історії підручником з дошкільної педагогіки.

У м. Лешно в 1631р. Коменський склав книгу для навчання "Відкриті двері до мов усіх наук", а у 1632р. було завершено його основний твір "Велика дидактика", де він послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання (праця складається з 33 розділів), які зробили ім’я Коменського відомим в усьому світі.

За Коменським, для кожної педагогічної системи першочерговим є питання про те, що становить собою дитина і які завдання виховання. "Золото і срібло - речі ненадійні і такі, що швидко проходять, а діти безсмертна - спадщина". Розглядаючи природу дитини, Коменський визнає, що в людині від народження є природні дані у вигляді таланту і різних здібностей, які вдосконалюються і розвиваються шляхом виховання.

Я.А.Коменського називають Ньютоном педагогіки, Коперніком педагогіки, Колумбом педагогіки, учителем народів, батьком народної педагогіки. Коменський ставив і розв’язував найважливіші педагогічні проблеми виходячи з власної педагогічної практики, з тривалих спостережень над нею, зводив своє педагогічне вчення, ґрунтуючись на практиці і теорії виховання у всіх народів і часів. Велика заслуга Коменського полягає в тому, що в своїх творах він дає такі фундаментальні вказівки, які далеко випередили практику свого часу. Вчення Коменського зберігає свою актуальність і в наш час.