23. Інноваційні навчально-виховні заклади.

Розвиток освіти завжди характеризувалося своєрідним поєднанням двох важливих якостей - консерватизму і прагнення до нового. Інновація - це поширення нововведень в педагогічній практиці.

Інноваційний процес являє собою процес вдосконалення освітніх практик, розвиток освітніх систем на основі нововведень, або, точніше кажучи, на основі збагачення, видозміни цих систем на базі інноваційного розвитку та часткової зміни традиційних цілей, змісту і засобів освіти.

Інноваційні процеси в педагогічній теорії та в освітній практиці помітно активізувалися в кінці XIX - початку XX ст., коли у зв'язку з швидким розвитком науки та техніки і соціальними катаклізмами посилився інтерес і до соціального виховання, і до проблеми формування особистості та індивідуальності. Можна згадати комплексне навчання і виховання (педагогічну антропологію) К. Д. Ушинського, оригінальну систему вільного морального виховання, засновану на народній мудрості, Л. Н. Толстого, досвід трудового вихователя С. Т. Шацького, новаторську теорію і практику виховання в колективі А. С. Макаренка, гуманну школу радості В. О. Сухомлинського і багато іншого.

Інноваційна діяльність здійснювалась і продовжує здійснюватися за багатьма напрямами, зачіпаючи всі аспекти функціонування школи:

• зміст освіти в різних типах навчальних закладів;

• технології, принципи, методи, форми, прийоми та засоби навчання і виховання;

• організацію навчально-виховного процесу;

• систему управління школою.

Саме на основі інноваційних процесів сталася диверсифікація (перехід до різноманітності типів, рівнів, профілів) освіти. З'явилася реальна можливість вибору типів навчальних закладів, профілю і рівня навчання.

Інноваційний характер освіти, розвиток педагогічної творчості, гуманізація і диверсифікація освіти яскраво проявилися у створенні шкіл, які спочатку були названі альтернативними, а потім отримали назву авторських. Сам термін «авторські школи» став вживатися з кінця 80-х років, хоча фактично в історії педагогіки можна виділити багато яскравих авторських шкіл.

24. Системи організації педагогічного процесу.

Педагогічний процес – це система, в якій органічно поєднані процеси формування, розвитку, виховання й навчання з усіма умовами, формами, методами їх функціонування. Система – це виділена на основі певних ознак впорядкована множина взаємопов'язаних елементів, поєднаних загальною метою функціонування і єдністю управління і, які перебувають у взаємозв'язку з середовищем як цілісне явище. Прикладом систем, в яких здійснюється педагогічний процес, є система народної освіти в цілому, школа, клас, навчальні заняття та інше. Кожна з них функціонує в певних зовнішніх умовах: природничо-географічних, суспільних, культурних тощо. Для кожної системи існують специфічні умови. Для шкільної системи характерними є матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, естетичні та ін.

Компонентами системи, в якій здійснюється педагогічний процес, є: педагоги, вихованці, умови виховання. Сам педагогічний процес характеризується метою, завданнями, змістом, методами, формами взаємодії педагогів і вихованців, а також досягнутими при цьому результатами. Оскільки ці компоненти педагогічного процесу матеріалізуються шляхом активної взаємодії найважливіших учасників педагогічного процесу - учнів і педагогів в певних конкретних умовах, – то виділяють ще такі компоненти педагогічного процесу, що цементують систему, як цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний.

Цільовий компонент містить у собі всю різноманітність мети і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості - до конкретних завдань формування окремих якостей чи їх елементів.

Змістовий компонент відображає сутність того, що реалізується в процесі досягнення як загальної мети, так і кожного завдання зокрема.

Діяльнісний компонент передбачає взаємодію педагогів і вихованців, їх співробітництво, організацію й управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. В науково-педагогічній літературі цей компонент називають ще організаційним або організаційно-управлінським.

Результативний компонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті здобутки у відповідності з визначеною метою і завданнями.

Між компонентами педагогічного процесу виділяють певні зв'язки – інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні, управління та самоврядування, причинно-наслідкові, генетичні, які виявляють історичні тенденції, традиції в навчанні й вихованні, забезпечують певну наступність і послідовність при плануванні й реалізації нових педагогічних процесів.

Педагогічний процес характеризується також рівнем організації, управління, продуктивності (ефективності), технологічності, економності, виділення якого сприяє обґрунтуванню критеріїв, які дозволяють не лише якісно, а й кількісно оцінювати досягнуті рівні. Визначальною характеристикою педагогічного процесу є час. Саме час є універсальним критерієм оцінки ефективності і якості здійснюваного процесу.