- •1. Предмет, завдання та зміст дисципліни
- •1.1. Проблеми надійності водогосподарських об’єктів, інженерних систем і споруд
- •1.2. Етапи формування науки надійності
- •1.3. Об’єкт та його властивості
- •2. Проблеми надійності
- •2.1. Формування умов роботи водогосподарських об’єктів
- •2.2. Типові задачі надійності у водному господарстві
- •2.3. Стратегічні і тактичні задачі надійності
- •3. Основні поняття та визначення
- •3.1. Основні поняття процесів та подій
- •3.1.1. Випадкові події
- •3.1.2. Потоки випадкових подій
- •3.1.3. Випадкові величини та їх характеристики
- •3.2. Загальні властивості надійності
- •3.3. Показники надійності
- •3.3.1. Показники безвідмовності
- •3.3.2. Показники довговічності
- •3.3.3. Показники ремонтопридатності
- •3.3.4. Показники збереженості
- •3.3.5. Комплексні показники
- •4. Оцінка надійності простих систем
- •4.1. Надійність систем з послідовно з’єднаними елементами
- •4.2. Надійність систем з паралельно з’єднаними
- •4.3. Оцінка надійності систем із змішаним з’єднанням елементів
- •5.Методи розрахунку надійності
- •5.1. Метод прямого перебору
- •5.2. Метод перетворення структури відносно
- •5.3. Аналітико-статистичний метод розрахунку
- •5.4. Оцінка надійності методом мінімальних шляхів
- •5.4.1 Мінімальні шляхи і мінімальні перерізи
- •5.4.2. Порядок визначення мінімальних перерізів
- •5.4.3. Алгоритм розрахунку надійності
- •6. Розрахунок надійності складних
- •6.1. Вимоги до інженерного методу розрахунку
- •6.2. Вибір показників надійності
- •6.3. Математичне моделювання
- •Та її граф-модель (б)
- •6.4. Методика оцінки надійності
- •6.5. Приклад виконання розрахунку надійності
- •Розрахунок надійності закритої зрошувальної мережі
- •7. Логіко-ймовірнісний метод
- •7.1. Теоретичні основи методу
- •7.2. Основні положення розрахунку
- •7.3. Послідовність розрахунку надійності
- •8. Відмови водогосподарських об’єктів
- •8.1. Види технічного стану об’єктів
- •8.1.1. Стан об’єкта
- •8.1.2. Основи механізму відмови
- •8.2. Розпізнавальні ознаки відмов
- •8.3. Класифікація відмов
- •8.4. Класифікація ваги відмови
- •9. Моделі відмов об’єктів
- •9.1. Види випадкових тривалостей моделювання
- •9.2. Вимоги до моделей відмов
- •9.3. Формалізація та основні характеристики
- •9.3.1. Імовірнісні моделі відмов
- •9.3.2. Імовірнісно-фізичні моделі відмов
- •10. Надійність відновлюваних
- •10.1. Аналіз потоку подій
- •10.2. Характеристики потоку подій
- •10.3. Розрахунок номенклатури та кількості
- •11. Випробування вго на надійність
- •11.1. Задачі випробувань
- •11.2. Класифікація випробувань
- •11.3. Роль випробувань в управлінні надійністю
- •11.4. Організація випробувань
- •11.5. Експлуатаційна надійність
- •11.5.1. Експлуатаційні випробування
- •11.5.2. Експлуатаційні спостереження
- •11.5.3. Планування експлуатаційних спостережень
- •11.5.4. Загальні вимоги до первинної інформації
- •11.5.5 Документація для збору первинної інформації
- •Класифікація випробувань з надійності.
- •12. Аналіз надійності
- •12.1. Основні положення аналізу надійності
- •12.2. Аналіз надійності за результатами виконання програми забезпечення надійності пзн
- •12.2.1. Аналіз надійності об’єкта на стадії проектування та розробки
- •12.2.2. Аналіз надійності об’єкта на стадії виготовлення та встановлення
- •12.2.3. Аналіз надійності об’єкта на стадії експлуатації та обслуговування
- •12.3. Методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.1. Порядок аналізу надійності систем
- •12.3.2. Загальні методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.3. Аналіз характеру та наслідків відмов
- •12.3.4. Аналіз діагностичного дерева відмов
- •12.3.5. Аналіз за допомогою блок-схеми надійності
- •12.3.6. Прогнозування надійності за кількістю
- •12.3.7. Марковський аналіз
- •12.4. Програма забезпечення надійності
- •13. Надійність суб’єкта як ланки
- •13.1. Надійність роботи і помилки суб’єкта технічного управління
- •13.2. Характер помилок суб’єкта (оператора)
- •13.3. Класифікація помилок суб’єкта
- •13.4. Причини помилок суб’єкта
- •13.5. Банк даних помилок суб’єкта
- •13.6. Методика прогнозування помилок суб’єкта
- •13.7. Задачі аналізу надійності роботи оператора (диспетчера) складних технічних об’єктів
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
Література
1. ISO 2394 Загальні принципи надійності конструкцій
2. ISO 2631:1997 Механічна вібрація та механічний удар - Оцінка впливу на організм людини вібрації всього тіла
3. ISO 3898 Основа проектування конструкцій - Нотатки - Загальні умовні позначки
4. ISO 6707-1 Будівництво та цивільне будівництво - Словник - Частина 1: Загальні терміни
5. ISO 8930 Загальні принципи надійності конструкцій - Перелік еквівалентних термінів
6. EN ISO 9001:2000 Системи керівництва якістю - Вимоги (ISO 9001:2000)
7. ISO 10137 Основа проектування конструкцій - Експлуатаційна стійкість будівель та споруд проти вібрацій
8. ISO 8402 Керування та гарантування якості – Словник
9. ДСТУ 2470-94. Надійність техніки. Системи технологічні. Терміни та визначення / К. : Держстандарт України, 1994.–24 с.
10. ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення / К. : Держстандарт України, 1994. –90 с.
11. ДСТУ 2861-94. Надійність техніки. Аналіз надійності. Основні положення / К. :Держстандарт України, 1994. –38 с.
12. ДСТУ 2862-94. Надійність техніки. Методи розрахунку показників надійності. Загальні вимоги / К. : Держстандарт України, 1994. –37 с.
13. ДСТУ 2863-94. Надійність техніки. Програма забезпечення надійності. Загальні вимоги / К. :Держстандарт України, 1994. –37 с.
14. ДСТУ 2864-94. Надійність техніки. Експериментальне оцінювання та контроль надійності. Основні положення / К. : Держстандарт України, 1995. –29 с.
15. ДСТУ 3004-95. Надійність техніки. Методи оцінки показників надійності за експериментальними даними. Основні положення / К.: Держстандарт України, 1995. –41 с.
16. ДСТУ 3433-96. Надійність техніки. Моделі відмов. Основні положення / К. :Держстандарт України, 1996. –41 с.
17. ДСТУ-НБВ.1.2-13-2008. Система забезпечення надійності та безпеки у будівництві. Настанова. Основи проектування конструкцій (EN 1990:2002, IDN) / К. :Мінрегіонбуд України, 2009. –80 с.
18. ДБН В.1.2-14-2009. Система забезпечення надійності та безпеки у будівництві. Настанова. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ / К. :Мінрегіонбуд України, 2009. –30с.
Короткий термінологічний словник
Аварія – пошкодження, вихід із ладу, руйнування, що сталося з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин.
Базова перемінна – частина визначеної групи перемінних, що представляє фізичні кількісні величини, які характеризують дії та вплив навколишнього оточення, геометричні параметри та властивості матеріалу, включаючи властивості ґрунтів.
Базовий період – вибраний період часу, що використовується в якості основи для оцінки статистичних перемінних дій, та, можливо, для випадкових дій.
Безвідмовність – здатність об’єкта безперервно зберігати працездатний стан протягом заданого терміну експлуатації.
Безпечність – властивість об’єкта при експлуатації, а також у випадку порушення працездатності не створювати загрози для життя і здоров’я людей, а також загрози для довкілля.
Будівельний матеріал – матеріал, який використовується в будівництві, наприклад, сталь, деревина, кам’яна кладка.
Будівлі або цивільної споруди тип – тип будівельної споруди визначається її цільовим призначенням, наприклад, житловий будинок, підпірна стіна, промислова будівля, автодорожній міст.
Будівлі і споруди – все, що побудовано або є результатом будівельної діяльності.
Величина геометричної характеристики розрахункова (αd) – звичайно це - номінальна величина.
Величина геометричної характеристики характеристична (αk) – величина, що, зазвичай, відповідає розмірам, визначеним у проекті.
Виконання – всі дії доводяться до фізичного завершення роботи, включаючи закупки, інспекцію, документацію.
Відмова – подія, що полягає в переході через один із граничних станів (реалізація позаграничного стану).
Відмова-зрив – відмова, поява якої одразу ж викликає збитки (втрати).
Відмова-перешкода – відмова, після появи якої починається поступове накопичення збитків (втрат).
Відповідальний елемент – елемент, руйнування якого призводить до руйнування або загрози руйнування споруди в цілому.
Вплив – будь-яка причина, в результаті якої в конструкції змінюються внутрішні напруження, деформації або інші параметри стану.
Втрати – спричинені відмовою втрати нематеріального характеру (життя та здоров’я людей, культурні та духовні цінності тощо).
Граничний стан – стан, за якого подальша експлуатація будівельного об'єкта недопустима, пов'язана з труднощами або недоцільна.
Граничні стани – стани, за межами яких конструкція більше не відповідає належним розрахункових критеріям.
Граничні стани експлуатаційної придатності, зворотні – граничні стани експлуатаційної придатності, де відсутні наслідки дій, що перевищують визначені експлуатаційні вимоги після припинення цих дій.
Граничні стани експлуатаційної придатності, незворотні – граничні стани експлуатаційної придатності, де деякі наслідки дій, що перевищують визначені експлуатаційні вимоги, залишатимуться після припинення цих дій.
Граничні стани за експлуатаційною придатністю – стани, що відповідають умовам, поза межами яких визначені експлуатаційні вимоги для конструкції або елемента конструкції більше не виконуються.
Граничні стани за несучою здатністю – стани, пов’язані з руйнуванням або іншими схожими формами відмови конструкції.
Дій комбінація – група розрахункових величин, що використовуються для перевірки надійності конструкції для граничного стану при одночасному впливі різних дій.
Дії величина репрезентативна (Frep) – величина, що використовується для перевірки граничного стану. Репрезентативна величина може бути характеристичною величиною (Fk) або супутньою величиною (ψFk).
Дії величина розрахункова (Fd) – величина, отримана множенням характеристичної величини на частковий коефіцієнт γf . Результат множення характерної величини на частковий коефіцієнт γf =γ sd× γf , визначений як розрахункова величина дії.
Дії результат (Е) - результат дій (або ефект дії) на елементи конструкції (наприклад, внутрішня сила, момент, напруження, деформації) або на всю конструкцію (тобто переміщення, поворот).
Дії характеристичне значення (Fk) – головне репрезентативне значення дії. Оскільки характеристичне значення може бути призначене на статистичній основі, то воно вибирається так, щоб відповідати заданій вірогідності не перевищення цього значення з несприятливого боку протягом “базового періоду”, беручи до уваги проектний термін експлуатації даної конструкції та тривалість цієї розрахункової ситуації.
Дія (F) – а) сукупність сил (навантажень), які прикладені до конструкції (пряма дія).
Дія випадкова (А) – дія, що, як правило, коротка за часом, але має значну величину, і є малоймовірною стосовно впливу на дану споруду протягом проектного терміну експлуатації.
Дія вільна – дія, що може мати різне просторове розподілення стосовно конструкції.
Дія геотехнічна – дія, що передається на споруду ґрунтом,засипкою або ґрунтовими водами.
Дія динамічна – дія, що викликає значне прискорення конструкції або елементів конструкції.
Дія квазістатична − динамічна дія, що представлена еквівалентною за наслідками статичною дією в розрахунковій статичній моделі.
Дія перемінна (Q) – дія, варіації величини якої протягом часу є ні незначними, ні монотонними.
Дія поодинока – дія, яку можливо припустити як статистичне незалежну в часі та просторі відносно будь-якої іншої дії на конструкцію.
Дія постійна (G) – дія, що, вірогідно, діятиме протягом базового періоду та варіації значень якої протягом цього часу є незначними, або для якої варіації завжди відбуваються в одному напрямку (монотонні), доки ця дія не досягне визначеного граничного параметра.
Дія сейсмічна (AE) – дія, що виникає внаслідок сейсмічних зрушень земної кори.
Дія статична – дія, що не викликає значного прискорення конструкції або елементів конструкції.
Дія фіксована – дія, що має фіксоване розподілення та місцеположення відносно конструкції або елемента конструкції так, що величина та напрямок дії є визначеними однозначно для конструкції в цілому або для елемента конструкції, якщо ця величина та напрямок визначені на одній точці конструкції або елемента конструкції.
Довговічність - властивість об’єкта зберігати працездатний стан до настання граничного стану в умовах установленої системи технічного обслуговування та ремонту.
Експлуатаційної придатності критерій – розрахунковий критерій для граничного стану експлуатаційної придатності;
Експлуатації, встановлений термін – календарна тривалість експлуатації об'єкта, при досягненні якої його подальше застосування за призначенням допускається лише після спеціального підтвердження робото здатності.
Експлуатації, термін проектний – передбачуваний проміжок часу, протягом якого конструкція або її частина експлуатуються за призначенням з передбачуваним технічним обслуговуванням, але без необхідного капітального ремонту.
Експлуатація будівлі (споруди) – використання об’єкта за функціональним призначенням (з проведенням необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій), за якого він здатен виконувати задані функції, зберігаючи значення параметрів, встановлені вимогами технічної документації.
Ефект впливу (навантажувальний ефект) – реакція (внутрішні зусилля, напруження, переміщення, деформації) будівельних конструкцій на впливи, що враховуються.
Живучість – властивість об’єкта зберігати обмежену працездатність під впливами, що не передбачені умовами експлуатації, за наявності деяких дефектів і пошкоджень, а також за відмови деяких компонентів об’єкта.
Жорстко-пластичний розрахунок – розрахунок, виконаний при початковій геометрії, що використовує розрахунок за теоремами граничного стану для безпосередньої оцінки граничного навантаження. Залежність момент / кривина приймається без врахування пружних деформацій і без зміцнення.
Забезпеченість значення випадкової величини – якщо несприятливим є перевищення певного значення, це імовірність неперевищення цього значення; якщо несприятливим є зменшення відносно певного значення, це імовірність перебування вище цього значення.
Загальний розрахунок – визначення в конструкції узгоджених сполучень або внутрішніх сил і моментів або напружень, що є врівноваженими з конкретною визначеною сукупністю дій на конструкцію, та залежить від геометричних і конструктивних даних, а також властивостей матеріалів.
Збитки – матеріальні чи фінансові втрати внаслідок відмови.
Ідеально пружно-пластичний розрахунок другого порядку – конструктивний розрахунок, який базується на залежності момент / кривина, яка складається з лінійної частини і наступної за нею пластичної частини без зміцнення, виконаний за геометричними даними зміщеної (або деформованої) конструкції.
Ідеально пружно-пластичний розрахунок першого порядку – конструктивний розрахунок, який базується на залежності момент / кривина, яка складається з лінійної частини і наступною за нею пластичною частиною без зміцнення, виконаний за початковою геометрією конструкції.
Катастрофа – великомасштабна аварія, яка спричинила численні людські жертви, значні матеріальні збитки або інші тяжкі наслідки.
Коефіцієнт надійності за відповідальністю (коефіцієнт відповідальності) – коефіцієнт, що враховує значущість конструкції чи об’єкта в цілому, а також можливі наслідки відмови.
Коефіцієнт надійності моделі – коефіцієнт, який враховує невизначеність розрахункової моделі.
Конструктивна система – несучі елементи будівлі або цивільних інженерних споруд і спосіб, яким дані елементи функціонують разом.
Конструктивний елемент – фізично окрема частина конструкції, наприклад, колона, балка, плита, фундамент.
Конструктивний розрахунок – процедура або алгоритм для визначення результатів від дій у кожній точці конструкції.
Конструкції вид – класифікація конструктивних елементів.
Конструкції тип – ознака основного конструктивного матеріалу, наприклад, залізобетонні конструкції, металеві конструкції, дерев’яні конструкції, кам’яні конструкції, залізобетонні конструкції.
Конструкція – організована комбінація поєднаних між собою частин, запроектована сприймати навантаження та забезпечувати відповідну жорсткість.
Максимально можлива катастрофа (ММК) – передбачена спеціальними нормами в умовах існування об'єкта природна або техногенна катастрофа, за появи якої головні несучі конструкції повинні забезпечити виконання всіх функцій, пов’язаних із безпекою.
Метод будівництва – спосіб, яким буде здійснюватися виконання, наприклад, безпосередньо на будівельному майданчику, у заводських умовах, методом консольної зборки.
Міцність – механічна властивість матеріалу, що відображає його здатність протидіяти діям, яка, зазвичай, надається в одиницях напруження.
Мода – значення випадкової величини, що відповідає найбільшій частоті імовірності.
Навантаження – вплив, під яким розуміють як безпосередньо силові впливи, так і впливи від зміщення опор, зміни температури, усадки та інших подібних явищ, що викликають реактивні сили.
Навантаження граничне розрахункове значення – значення навантаження, що відповідає екстремальній ситуації, яка може виникнути не більше одного разу протягом терміну експлуатації конструкції, та використовується, як правило, для перевірки граничних станів першої групи, вихід за межі яких еквівалентний повній втраті робото-здатності конструкції.
Навантаження експлуатаційне розрахункове значення – значення навантаження, що характеризує умови нормальної експлуатації конструкції. Як правило, експлуатаційне розрахункове значення використовується для перевірки граничних станів другої групи, пов'язаних із труднощами нормальної експлуатації (виникнення недопустимих переміщень конструкції, недопустима вібрація та недопустимо велике розкриття тріщин у залізобетонних конструкціях тощо).
Навантаження епізодичне – навантаження, яке реалізується надзвичайно рідко (один чи декілька разів протягом терміну експлуатації споруди) і тривалість дії якого незрівнянно мала порівняно з терміном експлуатації Tef. Як правило, епізодичними є аварійні навантаження і впливи.
Навантаження змінне – навантаження, для якого не можна нехтувати зміною у часі його значень відносно середнього.
Навантаження квазіпостійне розрахункове значення – значення навантаження, яке використовується для врахування реологічних процесів, що відбуваються під дією змінних навантажень, і визначається як рівень постійного впливу, еквівалентного за результуючою дією до фактичного випадкового процесу навантаження.
Навантаження короткочасне – змінне навантаження, яке реалізується багато разів протягом терміну експлуатації споруди і для якого тривалість дії значно менша за Tef.
Навантаження постійне – навантаження, яке діє практично не змінюючись протягом усього терміну експлуатації споруди і для якого можна нехтувати зміною у часі його значень відносно середнього.
Навантаження схема – ідентифікація положення, величини та напрямку незалежної дії.
Навантаження схематизоване (еквівалентне) розрахункове значення – значення з ідеалізованою залежністю від часу, яке встановлюється з умови еквівалентності результатів розрахунку до дії реального процесу навантаження.
Навантаження тривале – змінне навантаження, тривалість дії якого може наближатися до встановленого терміну експлуатації конструкції Tef.
Навантаження характеристичне значення – основне (базове) значення навантаження, встановлене в нормах проектування.
Навантаження циклічне розрахункове значення – значення навантаження, яке використовується для розрахунків конструкцій на витривалість і визначається як гармонійний процес, еквівалентний за результуючою дією реальному випадковому процесу змінного навантаження.
Навантажень сполучення – сумісне розташування навантажень, сукупностей деформацій та недосконалостей, що одночасно розглядаються з заданими перемінними діями та постійними діями для конкретної перевірки;
Навантажувальний ефект – зусилля, напруження, деформації, розкриття тріщин, переміщення або інші механічні параметри стану конструкції (основи), які викликаються впливами на неї.
Нагляд – прийнята на об’єкті система спостереження, фіксації та оцінки технічного стану конструкцій та їх частин.
Надійність – здатність конструкції або елемента конструкції виконувати визначені вимоги протягом всього проектного строку служби, для якого вони були сконструйовані.
Надійність будівельного об’єкта – властивість об’єкта виконувати задані функції протягом заданого проміжку часу;
Надійності диференціація – заходи, призначені для соціально-економічної оптимізації ресурсів, що використовуватимуться для будівель і споруд, та які беруть до уваги всі очікувані наслідки від руйнування та вартість будівель і споруд.
Нелінійний розрахунок другого порядку – конструктивний розрахунок, який виконується за геометричними даними деформованої конструкції, що бере до уваги властивості нелінійної деформації матеріалів.
Нелінійний розрахунок першого порядку – конструктивний розрахунок, який виконується за початковими геометричними даними, що бере до уваги властивості нелінійної деформації матеріалів.
Нелінійність – відсутність лінійної залежності між впливами і навантажувальними ефектами, що призводить до порушення принципу незалежності дії сил.
Нелінійність геометрична – нелінійна залежність між деформаціями і переміщеннями, обумовлена величиною переміщень і поворотів, що розглядаються.
Нелінійність фізична – нелінійна залежність між деформаціями і напруженнями, обумовлена фізичними властивостями матеріалів, що застосовані в конструкції.
Номінальне значення – значення визначене на нестатистичній базі, наприклад, на базі отриманого досвіду або фізичного стану.
Нормальна експлуатація будівлі (споруди) – експлуатація об'єкта, здійснювана без обмежень відповідно до передбачених у нормах або в завданні на проектування технологічних чи природних умов.
Опір – здатність елемента або компонента, або поперечного перерізу елемента або компонента конструкції витримувати дії без механічного ушкодження, наприклад, опір при згині, опір при поздовжньому згині, опір на розтяг.
Перемінної дії квазіпостійна величина (ψ2Qк) – детермінована величина така, що загальний час, протягом якого вона буде перевищена, становить значну долю базового періоду.
Перемінної дії комбінаційне значення (ψоQk) – вибране значення, яке може бути визначене на статистичній основі так, що вірогідність того, що результати, викликані цією комбінацією, будуть перевищені, є, приблизно, такою ж, як і характеристичне значення індивідуальної дії.
Перемінної дії супутня величина (ψQк ) – величина перемінної дії, що є супутньою, в комбінації для провідної дії у комбінації.
Перемінної дії часто повторюване значення (ψ1Qk) – детерміноване значення, яке може бути визначене на статистичній основі так, що в межах базового періоду, протягом якого воно є перевищеним, є тільки малою часткою базового періоду, або частота його перевищення обмежена відповідним значенням.
Позаграничний стан – перевищення межі, встановленої нормами для граничного стану.
Проектна аварія (ПА) – аварія, для якої проектом передбачені спеціальні заходи активного управління і захисту.
Пружно-пластичний розрахунок (першого або другого порядку) – конструктивний розрахунок, який використовує залежність напруження / деформації або момент / кривина, які складаються з лінійної частини і наступної за нею пластичної частини з або без зміцнення.
Режим експлуатації нормальний – режим експлуатації, за якого об'єкт експлуатується в передбачених проектом кліматичних умовах із додержанням режиму виконання передбачених ремонтно-профілактичних робіт.
Ремонт – види діяльності, що виконуються для того, щоб захистити або відновити функції конструкції, що виходять за межі, визначені для поточного обслуговування.
Ремонтопридатність – пристосованість об'єкта до підтримання і відновлення працездатного стану за допомогою технічного обслуговування і ремонту.
Ризик – кількісна характеристика можливих втрат, спричинених випадковими непередбаченими подіями, що викликають часткове або повне руйнування споруди.
працездатний стан (працездатність) – технічний стан, за якого об'єкт виконує всі свої функції, зберігаючи при цьому допустимий рівень ризику.
Розрахункова величина властивості матеріалу або виробу (Xd або Rd) – величина, що отримана завдяки розділенню характеристичного значення на частковий коефіцієнт γm або γM, або, в особливих обставинах, безпосереднім визначенням.
Розрахункова модель – ідеалізація конструктивної системи, яка використовується з метою розрахунку, проектування та перевірки.
Розрахункова ситуація – комплекс умов, який враховується при розрахунку і визначає розрахункові вимоги до конструкції. Розрахункова ситуація характеризується розрахунковою схемою конструкції, видами навантажень, значеннями коефіцієнтів умов роботи і коефіцієнтів надійності, переліком граничних станів, які слід розглядати в даній ситуації.
Розрахункова ситуація випадкова - розрахункова ситуація, яка відноситься до виняткових умов конструкції або впливу на неї, включаючи пожежу, вибух, зіткнення або локальне руйнування.
Розрахункова ситуація перехідна – розрахункова ситуація, яка має місце протягом періоду, значно більш короткого ніж проектний термін служби конструкції, та яка має високу можливість виникнення.
Розрахункова ситуація постійна – розрахункова ситуація, яка має місце для періоду такого ж порядку, що і проектний термін життєдіяльності споруди.
Розрахункова ситуація сейсмічна – розрахункова ситуація, що відноситься до виняткових умов конструкції, яких вона зазнає у випадку сейсмічної дії.
Розрахунковий критерій – кількісні формулювання, що описують кожний граничний стан умов, які повинні бути виконані.
Руйнування в'язке – руйнування, яке, як правило, проходить повільно та супроводжується пластичною деформацією.
Руйнування крихке – руйнування, як правило, раптове, деформацією за якого можна нехтувати.
Справний стан об’єкта – такий стан об’єкта, за якого він виконує всі передбачені функції, при цьому на об'єкті регулярно здійснюються ремонтно-профілактичні роботи.
Утримування і поточне обслуговування – комплекс різних видів діяльності, що виконується протягом експлуатації конструкції для того, щоб надати їй можливість задовольняти вимоги надійності.
Характеристична величина (Xk або Rk) – показник властивості матеріалу або виробу, що має задану вірогідність його недосягнення у гіпотетично необмеженій серії випробувань.
