- •1. Предмет, завдання та зміст дисципліни
- •1.1. Проблеми надійності водогосподарських об’єктів, інженерних систем і споруд
- •1.2. Етапи формування науки надійності
- •1.3. Об’єкт та його властивості
- •2. Проблеми надійності
- •2.1. Формування умов роботи водогосподарських об’єктів
- •2.2. Типові задачі надійності у водному господарстві
- •2.3. Стратегічні і тактичні задачі надійності
- •3. Основні поняття та визначення
- •3.1. Основні поняття процесів та подій
- •3.1.1. Випадкові події
- •3.1.2. Потоки випадкових подій
- •3.1.3. Випадкові величини та їх характеристики
- •3.2. Загальні властивості надійності
- •3.3. Показники надійності
- •3.3.1. Показники безвідмовності
- •3.3.2. Показники довговічності
- •3.3.3. Показники ремонтопридатності
- •3.3.4. Показники збереженості
- •3.3.5. Комплексні показники
- •4. Оцінка надійності простих систем
- •4.1. Надійність систем з послідовно з’єднаними елементами
- •4.2. Надійність систем з паралельно з’єднаними
- •4.3. Оцінка надійності систем із змішаним з’єднанням елементів
- •5.Методи розрахунку надійності
- •5.1. Метод прямого перебору
- •5.2. Метод перетворення структури відносно
- •5.3. Аналітико-статистичний метод розрахунку
- •5.4. Оцінка надійності методом мінімальних шляхів
- •5.4.1 Мінімальні шляхи і мінімальні перерізи
- •5.4.2. Порядок визначення мінімальних перерізів
- •5.4.3. Алгоритм розрахунку надійності
- •6. Розрахунок надійності складних
- •6.1. Вимоги до інженерного методу розрахунку
- •6.2. Вибір показників надійності
- •6.3. Математичне моделювання
- •Та її граф-модель (б)
- •6.4. Методика оцінки надійності
- •6.5. Приклад виконання розрахунку надійності
- •Розрахунок надійності закритої зрошувальної мережі
- •7. Логіко-ймовірнісний метод
- •7.1. Теоретичні основи методу
- •7.2. Основні положення розрахунку
- •7.3. Послідовність розрахунку надійності
- •8. Відмови водогосподарських об’єктів
- •8.1. Види технічного стану об’єктів
- •8.1.1. Стан об’єкта
- •8.1.2. Основи механізму відмови
- •8.2. Розпізнавальні ознаки відмов
- •8.3. Класифікація відмов
- •8.4. Класифікація ваги відмови
- •9. Моделі відмов об’єктів
- •9.1. Види випадкових тривалостей моделювання
- •9.2. Вимоги до моделей відмов
- •9.3. Формалізація та основні характеристики
- •9.3.1. Імовірнісні моделі відмов
- •9.3.2. Імовірнісно-фізичні моделі відмов
- •10. Надійність відновлюваних
- •10.1. Аналіз потоку подій
- •10.2. Характеристики потоку подій
- •10.3. Розрахунок номенклатури та кількості
- •11. Випробування вго на надійність
- •11.1. Задачі випробувань
- •11.2. Класифікація випробувань
- •11.3. Роль випробувань в управлінні надійністю
- •11.4. Організація випробувань
- •11.5. Експлуатаційна надійність
- •11.5.1. Експлуатаційні випробування
- •11.5.2. Експлуатаційні спостереження
- •11.5.3. Планування експлуатаційних спостережень
- •11.5.4. Загальні вимоги до первинної інформації
- •11.5.5 Документація для збору первинної інформації
- •Класифікація випробувань з надійності.
- •12. Аналіз надійності
- •12.1. Основні положення аналізу надійності
- •12.2. Аналіз надійності за результатами виконання програми забезпечення надійності пзн
- •12.2.1. Аналіз надійності об’єкта на стадії проектування та розробки
- •12.2.2. Аналіз надійності об’єкта на стадії виготовлення та встановлення
- •12.2.3. Аналіз надійності об’єкта на стадії експлуатації та обслуговування
- •12.3. Методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.1. Порядок аналізу надійності систем
- •12.3.2. Загальні методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.3. Аналіз характеру та наслідків відмов
- •12.3.4. Аналіз діагностичного дерева відмов
- •12.3.5. Аналіз за допомогою блок-схеми надійності
- •12.3.6. Прогнозування надійності за кількістю
- •12.3.7. Марковський аналіз
- •12.4. Програма забезпечення надійності
- •13. Надійність суб’єкта як ланки
- •13.1. Надійність роботи і помилки суб’єкта технічного управління
- •13.2. Характер помилок суб’єкта (оператора)
- •13.3. Класифікація помилок суб’єкта
- •13.4. Причини помилок суб’єкта
- •13.5. Банк даних помилок суб’єкта
- •13.6. Методика прогнозування помилок суб’єкта
- •13.7. Задачі аналізу надійності роботи оператора (диспетчера) складних технічних об’єктів
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
1.3. Об’єкт та його властивості
Основні терміни і їх визначення з питань надійності, основні поняття в галузі надійності подаються в нижче поданих державних стандартах, дотримання яких є обов’язковим. Стандарти поширюються на технічні системи, в тому числі водогосподарські, програмні засоби, людино-машинні системи, споруди, машини, апаратура, функціональні одиниці, пристрої та елементи, надійність яких розглядається на стадіях розробки вимог (розробка ТЗ), проектування, виробництва, будівництва, використання (експлуатації) і ремонту.
ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни і визначення / Держстандарт України. К.: 1994. – 90 с.
ДСТУ 2861-94. Надійність техніки. Аналіз надійності. Основні положення / Держстандарт України. К.: 1994. – 38 с.
ДСТУ 2862-94. Надійність техніки. Програма забезпечення надійності. Загальні вимоги / Держстандарт України. К.: 1994. – 38 с.
ДСТУ 2863-94. Надійність техніки. Програма забезпечення надійності. Загальні вимоги / Держстандарт України. К.: 1994. – 37 с.
ДСТУ 2864-94. Надійність техніки. Експериментальне оцінювання та контроль надійності. Основні положення / Держстандарт України. К.: 1995. – 29 с.
ДСТУ 3433-96. Надійність техніки. Моделі відмов. Основні положення / Держстандарт України. К.: 1996. – 41 с.
Об’єкт – система, споруда, машина, підсистема, апаратура, функціональна одиниця, пристрій, елемент чи будь-яка її частина, що розглядається з погляду надійності як самостійна одиниця (ДСТУ 2860).
Виходячи з визначення, об’єктом можу бути гідромеліоративна система, гідротехнічна споруда чи дощувальна машина або окремі її елементи (рис.1.1). Крім того, об’єкт, з точки зору надійності, може включати технічні засоби, технічний персонал (регулювальники гідротехнічних споруд, оглядачі гідротехнічних об’єктів, машиністи насосних установок, оператори дощувальних машин тощо) чи будь-які їх поєднання.
Сукупність об’єктів, об’єднаних спільним призначенням і метою функціонування теж може розглядатися як об’єкт.
Система, за ДСТУ 2861, – об’єкт, який піддається розукрупненню на складові частини (елементи).
Елемент – об’єкт, який розглядається при розрахунку надійності як єдине ціле, що не піддається розукрупненню.
Основний елемент – елемент структури об’єкта, який необхідний для виконання об’єктом необхідних функцій при відсутності відмов його елементів.
Технологічна система, за ДСТУ 2470, − сукупність функціонально взаємозв’язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для здійснення в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів чи операцій.
Виконавець у технологічній системі, − людина, що виконує в технологічній системі трудову діяльність щодо безпосередньої зміни і (чи) визначення стану предметів виробництва, технічного обслуговування чи ремонту засобів технологічного оснащення.
Підсистема (технологічної системи), − технологічна система, яка виділяється за функціональною чи структурною ознакою з технологічної системи вищого рівня.
Комплекс (технологічний), − сукупність функціонально взаємозв’язаних засобів технологічного оснащення для виконання в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів чи операцій.
Гідротехнічний комплекс водогосподарського об’єкту загалом можливо розділити на основні функціональні вузли, вузли спряження основних елементів, збирані (готові) одиниці та деталі (рис.1.1). В свою чергу основні функціональні вузли поділяються на оригінальні та уніфіковані для кожного типу вузли.
Рис. 1.1. Класифікація елементів та вузлів гідротехнічного комплексу водогосподарських систем
До оригінальних вузлів гідротехнічного комплексу відносять джерело зрошення (річка, озеро, водосховище), головна споруда великої системи (насосна станція, шлюз-регулятор), транспортна та розподільча мережа, інші об’єкти комплексу, наприклад захист від попадання риби з джерела зрошення в систему тощо.
До уніфікованих вузлів гідротехнічного комплексу відносять типові гідротехнічні споруди переїздів, шлюзи-регулятори, дюкери, акведуки, дощувальні машини тощо.
До вузлів спряження основних елементів канали транспортування води та їх розділення чи з’єднання, засоби зміни структури мережі тощо.
До збираних (готових) одиниць насоси, електродвигуни, засувки, вантузи, різноманітні захисні клапани, водоміри тощо.
До деталей комплексу відносять різноманітні труби, муфти, плити, упори, ущільнювачі та інше, із яких складається система.
Контрольні запитання:
Задачі надійності
Назвіть стадії життєвого циклу будівельного об’єкта.
Як формувалася наука надійності?
Як має бути забезпечена встановлена надійність будівельного об’єкта?
Що є об’єктом дослідження з надійності,
Які особливості оцінки надійності гідротехнічних комплексів?
