10.3. Розрахунок номенклатури та кількості

запасних частин

В процесі експлуатації систем і споруд любий елемент чи частина системи може вийти з ладу. Для забезпечення ефективності використання об’єкта необхідно в короткий строк замінити пошкоджений елемент новим. Практика експлуатації показує що кількість елементів, які частіше всього відмовляють під час роботи, не так і багато. Відмови цих елементів більше всього впливають на роботу системи в цілому. Тому необхідно попередньо передбачити постачання необхідних запасних частин, або окремих елементів на систему для забезпечення можливості в короткий строк заміну пошкоджених елементів.

При проведенні капітального ремонту гідромеліоративних систем, особливо обладнання насосних станцій, складних гідротехнічних споруд, запірної та регулюючої арматури, засобів автоматизації та телемеханізації тощо та при експлуатації приходиться проводити заміну деяких елементів. В залежності від трудомісткості заміни елементів які відмовили, розрізняють одиночний, ремонтний та груповий комплекти запасних частин.

Одиночний комплект запасних частин складається із деталей і збираних одиниць, для заміни тих елементів що відмовили, силами експлуатаційного персоналу. Це можуть бути ущільнення споруд, деталі дощувальних машин та насосних агрегатів станцій тощо.

Ремонтний комплект запасних частин складається із збираних одиниць і деталей, необхідних для потокового і капітального ремонтів. Цей запас зберігається на складі. Це можуть бути, наприклад, комплект для ремонту закритої зрошувальної мережі: труби, муфти «жибо», болти, гумові ущільнення, для ремонту насосу – робоче колесо, вал, підшипники тощо.

Для випадку аварійного ремонту передбачається груповий комплект запасних частин який включає в себе окремі агрегати і збирані одиниці для усунення аварійних відмов агрегатним методом.

Задачею розрахунку є визначення номенклатури та кількості запасних частин, які повинні забезпечити можливість підтримання систем в робото здатному стані на протязі заданого строку до капітального ремонту із заданою імовірністю.

Вихідними даними для визначення номенклатури запасних частин є:

• призначений ресурс (термін служби до списання) Т_р (Т_сл) виробу;

• середній ресурс (середній термін служби) Т_р^1К (Т_сл^1К) виробу до капітального ремонту;

• середнє напрацювання виробу до відмови Т_і;

• ресурс деталей, збираних одиниць Т_р;

• середній термін збереженості Т_з.

Середня кількість запасних частин для одиночного комплекту можливо розрахувати за залежністю:

, (10.12)

де: N_i – кількість однотипних і -х деталей у виробі чи

елементів в системі;

Т_р^1К – середній ресурс (термін служби) виробу до

першого капітального ремонту;

Т_і – середнє напрацювання і-ї деталі до відмови (для невідновлювальних елементів) або на відмову (для відновлювальних елементів);

η_ві – коефіцієнт повторного відновлення деталі.

, (10.13)

де: m_ві – кількість відновлень і-ї деталі; .

З урахуванням m_ві є можливість зменшити кількість запасних частин.

Для не відновлювальних деталей у формулі (11.12) η_ві = 1.

В перелік запасних частин включають не тільки ті частини, які відмовили, а і ті які губляться, або відносяться водним потоком чи відкидаються від машин силами інерції тощо. Це можуть бути запасні частини до дощувальних машин, шлюзів-регуляторів тощо.

Контрольні запитання:

1. Аналіз потоку подій.

2. Основні властивості потоку подій.

3. Потік подій сукупності об’єктів.

4. Розрахунок номенклатури та кількості запасних частин

5. Одиночний, ремонтний та груповий комплекти запасних

Частин та ї розрахунок.