- •1. Предмет, завдання та зміст дисципліни
- •1.1. Проблеми надійності водогосподарських об’єктів, інженерних систем і споруд
- •1.2. Етапи формування науки надійності
- •1.3. Об’єкт та його властивості
- •2. Проблеми надійності
- •2.1. Формування умов роботи водогосподарських об’єктів
- •2.2. Типові задачі надійності у водному господарстві
- •2.3. Стратегічні і тактичні задачі надійності
- •3. Основні поняття та визначення
- •3.1. Основні поняття процесів та подій
- •3.1.1. Випадкові події
- •3.1.2. Потоки випадкових подій
- •3.1.3. Випадкові величини та їх характеристики
- •3.2. Загальні властивості надійності
- •3.3. Показники надійності
- •3.3.1. Показники безвідмовності
- •3.3.2. Показники довговічності
- •3.3.3. Показники ремонтопридатності
- •3.3.4. Показники збереженості
- •3.3.5. Комплексні показники
- •4. Оцінка надійності простих систем
- •4.1. Надійність систем з послідовно з’єднаними елементами
- •4.2. Надійність систем з паралельно з’єднаними
- •4.3. Оцінка надійності систем із змішаним з’єднанням елементів
- •5.Методи розрахунку надійності
- •5.1. Метод прямого перебору
- •5.2. Метод перетворення структури відносно
- •5.3. Аналітико-статистичний метод розрахунку
- •5.4. Оцінка надійності методом мінімальних шляхів
- •5.4.1 Мінімальні шляхи і мінімальні перерізи
- •5.4.2. Порядок визначення мінімальних перерізів
- •5.4.3. Алгоритм розрахунку надійності
- •6. Розрахунок надійності складних
- •6.1. Вимоги до інженерного методу розрахунку
- •6.2. Вибір показників надійності
- •6.3. Математичне моделювання
- •Та її граф-модель (б)
- •6.4. Методика оцінки надійності
- •6.5. Приклад виконання розрахунку надійності
- •Розрахунок надійності закритої зрошувальної мережі
- •7. Логіко-ймовірнісний метод
- •7.1. Теоретичні основи методу
- •7.2. Основні положення розрахунку
- •7.3. Послідовність розрахунку надійності
- •8. Відмови водогосподарських об’єктів
- •8.1. Види технічного стану об’єктів
- •8.1.1. Стан об’єкта
- •8.1.2. Основи механізму відмови
- •8.2. Розпізнавальні ознаки відмов
- •8.3. Класифікація відмов
- •8.4. Класифікація ваги відмови
- •9. Моделі відмов об’єктів
- •9.1. Види випадкових тривалостей моделювання
- •9.2. Вимоги до моделей відмов
- •9.3. Формалізація та основні характеристики
- •9.3.1. Імовірнісні моделі відмов
- •9.3.2. Імовірнісно-фізичні моделі відмов
- •10. Надійність відновлюваних
- •10.1. Аналіз потоку подій
- •10.2. Характеристики потоку подій
- •10.3. Розрахунок номенклатури та кількості
- •11. Випробування вго на надійність
- •11.1. Задачі випробувань
- •11.2. Класифікація випробувань
- •11.3. Роль випробувань в управлінні надійністю
- •11.4. Організація випробувань
- •11.5. Експлуатаційна надійність
- •11.5.1. Експлуатаційні випробування
- •11.5.2. Експлуатаційні спостереження
- •11.5.3. Планування експлуатаційних спостережень
- •11.5.4. Загальні вимоги до первинної інформації
- •11.5.5 Документація для збору первинної інформації
- •Класифікація випробувань з надійності.
- •12. Аналіз надійності
- •12.1. Основні положення аналізу надійності
- •12.2. Аналіз надійності за результатами виконання програми забезпечення надійності пзн
- •12.2.1. Аналіз надійності об’єкта на стадії проектування та розробки
- •12.2.2. Аналіз надійності об’єкта на стадії виготовлення та встановлення
- •12.2.3. Аналіз надійності об’єкта на стадії експлуатації та обслуговування
- •12.3. Методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.1. Порядок аналізу надійності систем
- •12.3.2. Загальні методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.3. Аналіз характеру та наслідків відмов
- •12.3.4. Аналіз діагностичного дерева відмов
- •12.3.5. Аналіз за допомогою блок-схеми надійності
- •12.3.6. Прогнозування надійності за кількістю
- •12.3.7. Марковський аналіз
- •12.4. Програма забезпечення надійності
- •13. Надійність суб’єкта як ланки
- •13.1. Надійність роботи і помилки суб’єкта технічного управління
- •13.2. Характер помилок суб’єкта (оператора)
- •13.3. Класифікація помилок суб’єкта
- •13.4. Причини помилок суб’єкта
- •13.5. Банк даних помилок суб’єкта
- •13.6. Методика прогнозування помилок суб’єкта
- •13.7. Задачі аналізу надійності роботи оператора (диспетчера) складних технічних об’єктів
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
10.2. Характеристики потоку подій
Основними характеристиками потоку подій є функція потоку подій, інтенсивність (щільність) потоку подій, середнє число подій на інтервалі часу Δt, середнє число між подіями потоку.
Функція потоку подій Н(t) – математичне очікування числа n(t) подій на інтервалі часу (0, t).
.
(10.1)
Функція потоку подій для ординарного потоку буде мати лінію у вигляді стрибків на одну одиницю подій кожного разу, (рис. 10.2, а).
Число подій за час t для сукупності N об’єктів буде:
,
(10.2)
а для одного об’єкта дорівнює:
.
(10.3)
Рис. 10.2. Характеристики потоку подій (відмов, відновлення працездатності): а – функція потоку подій (статистична); б – функція потоку подій при N→∞; в – інтенсивність потоку подій
При збільшені N число стрибків стає більшим, а самі стрибки – меншими. В межах при N→∞ маємо функцію потоку подій:
, (10.4)
яка зростає плавно, а не стрибкоподібно (рис. 10.2, б).
Функція (10.1) визначається для потоку відмов і для потоку відновлення працездатності одного об’єкта.
Число відмов і відновлення працездатності об’єкта за деякий строк експлуатації будуть однаковими, тому, що після кожної відмови проводиться відновлення працездатності. Але функція потоку відмов і функція потоку відновлення працездатності будуть різними тому, що відмінним буде час роботи і час відновлення працездатності за той же час експлуатації.
Функція потоку відмов на практиці часто трапляється лінійною в період нормальної експлуатації tе, який слідує після періоду припрацювання t = tn, що власне для стаціонарного потоку, і набуває вигляду (рис. 10.2, а):
,
(10.5)
де z = const – інтенсивність потоку подій.
Інтенсивність (щільність) потоку подій – середнє число (математичне очікування числа) подій в одиницю часу.
Інтенсивність потоку подій є першою похідною функції потоку подій у часі:
.
(10.6)
Інтенсивність потоку подій може бути як постійною, так і зміною величиною в залежності від характеру потоку: для стаціонарного потоку вона постійна, тобто λ = const, для нестаціонарного потоку залежить від часу, тобто λ = λ(t).
Інтенсивність потоку відмов називається параметром потоку відмов і позначається z(t). Параметр потоку відмов при наявності статичної інформації визначається як відношення числа об’єктів, що відмовили, до загального числа об’єктів, при їх миттєвому відновлені працездатності:
,
(10.7)
де N – число об’єктів; Δt – інтервал часу; ri(Δt) – число відмов кожного об’єкта до напрацювання t; ri(t + Δt) – число відмов кожного об’єкта до напрацювання t + Δt.
Середній час між подіями потоку на інтервалі Δt (рис. 10.2, б) дорівнює:
.
(10.8)
При Δt→0 та з врахуванням формули (10.6) маємо:
.
(10.9)
Середній час між подіями на інтервалі Δt за матеріалами статистичною інформації для N об’єктів визначається по формулі:
.
(10.10)
Зміна параметрів потоку відмов за час експлуатації характеризується трьома періодами (рис. 10.2, в): періодом припрацювання, періодом нормальної експлуатації та періодом відмов зносу.
Період припрацювання tn на початку експлуатації характеризується підвищеними значеннями параметрів потоку відмов за рахунок відмов припрацювання, які невластиві конструкції об’єкта, а викликані технологічними та експлуатаційними причинами, до яких відносяться, наприклад, дефекти об’єктів, які не вибракувані при контролі. Потік відмов у цьому періоді не має властивостей стаціонарності.
Період нормальної експлуатації te (tn, tu) характеризується приблизно постійними значеннями параметру потоку відмов при незмінних умовах експлуатації. Цей період роботи об’єкта найбільш тривалий і є основним періодом його експлуатації. В цьому періоді виникають як раптові так і поступові відмови. Раптові відмови проявляються через приховані, не виявлені дефекти, які не можуть бути виявлені існуючими методами контролю, а також через випадкові перевантаження при порушені правил експлуатації тощо. Випадкові відмови обумовлюють невеликі, але постійні значення параметра потоку відмов. Поступові відмови виникають в елементах, ресурс яких набагато менший від ресурсу базових елементів, що визначають довговічність об’єкта в цілому. Потік відмов сукупності об’єктів в період нормальної експлуатації стає стаціонарним з постійним параметром потоку відмов.
Період старіння і зносу з моменту часу tu характеризується монотонним наростанням параметра потоку відмов. В цьому періоді переважають поступові відмови базових елементів, які визначають довговічність об’єкта, що обумовлені старінням матеріалу, накопичення дефектів втоми та зносом. В цьому періоді об’єкт переходить на капітальний ремонт або знімається з експлуатації.
Параметр потоку відмов суттєво залежить від умов експлуатації. В період нормальної експлуатації параметр потоку відмов залишається на одному рівні тільки при незмінних умовах експлуатації.
Простіший потік подій має властивість стаціонарності, відсутності післядії і ординарності.
Потік відмов відновлювальних об’єктів в період нормальної експлуатації при незмінних умовах є простішим.
Потік відновлень працездатності об’єктів в практиці також є простішим.
Потік подій сукупності об’єктів виникає складанням потоків однорідних подій кожного об’єкта цієї сукупності, тобто складаються або потоки відмов об’єктів, або потоки відновлення працездатності об’єктів.
Складання рядів потоків П1, П2 … ПN проводиться накладанням всіх моментів часу появлення події на одну і ту ж вісь 0t (рис. 10.3). Складання великої кількості незалежних стаціонарних, ординарних потоків практично з любою післядією дає потік, близький до простішого.
Сумарний потік
буде наближатися до простішого при
збільшені числа потоків. На практиці
достатньо скласти 4-5 потоків щоб наблизити
загальний потік до простішого.
.
(10.11)
Рис. 10.3. Потік подій сукупності об’єктів N в часі t
