- •1. Предмет, завдання та зміст дисципліни
- •1.1. Проблеми надійності водогосподарських об’єктів, інженерних систем і споруд
- •1.2. Етапи формування науки надійності
- •1.3. Об’єкт та його властивості
- •2. Проблеми надійності
- •2.1. Формування умов роботи водогосподарських об’єктів
- •2.2. Типові задачі надійності у водному господарстві
- •2.3. Стратегічні і тактичні задачі надійності
- •3. Основні поняття та визначення
- •3.1. Основні поняття процесів та подій
- •3.1.1. Випадкові події
- •3.1.2. Потоки випадкових подій
- •3.1.3. Випадкові величини та їх характеристики
- •3.2. Загальні властивості надійності
- •3.3. Показники надійності
- •3.3.1. Показники безвідмовності
- •3.3.2. Показники довговічності
- •3.3.3. Показники ремонтопридатності
- •3.3.4. Показники збереженості
- •3.3.5. Комплексні показники
- •4. Оцінка надійності простих систем
- •4.1. Надійність систем з послідовно з’єднаними елементами
- •4.2. Надійність систем з паралельно з’єднаними
- •4.3. Оцінка надійності систем із змішаним з’єднанням елементів
- •5.Методи розрахунку надійності
- •5.1. Метод прямого перебору
- •5.2. Метод перетворення структури відносно
- •5.3. Аналітико-статистичний метод розрахунку
- •5.4. Оцінка надійності методом мінімальних шляхів
- •5.4.1 Мінімальні шляхи і мінімальні перерізи
- •5.4.2. Порядок визначення мінімальних перерізів
- •5.4.3. Алгоритм розрахунку надійності
- •6. Розрахунок надійності складних
- •6.1. Вимоги до інженерного методу розрахунку
- •6.2. Вибір показників надійності
- •6.3. Математичне моделювання
- •Та її граф-модель (б)
- •6.4. Методика оцінки надійності
- •6.5. Приклад виконання розрахунку надійності
- •Розрахунок надійності закритої зрошувальної мережі
- •7. Логіко-ймовірнісний метод
- •7.1. Теоретичні основи методу
- •7.2. Основні положення розрахунку
- •7.3. Послідовність розрахунку надійності
- •8. Відмови водогосподарських об’єктів
- •8.1. Види технічного стану об’єктів
- •8.1.1. Стан об’єкта
- •8.1.2. Основи механізму відмови
- •8.2. Розпізнавальні ознаки відмов
- •8.3. Класифікація відмов
- •8.4. Класифікація ваги відмови
- •9. Моделі відмов об’єктів
- •9.1. Види випадкових тривалостей моделювання
- •9.2. Вимоги до моделей відмов
- •9.3. Формалізація та основні характеристики
- •9.3.1. Імовірнісні моделі відмов
- •9.3.2. Імовірнісно-фізичні моделі відмов
- •10. Надійність відновлюваних
- •10.1. Аналіз потоку подій
- •10.2. Характеристики потоку подій
- •10.3. Розрахунок номенклатури та кількості
- •11. Випробування вго на надійність
- •11.1. Задачі випробувань
- •11.2. Класифікація випробувань
- •11.3. Роль випробувань в управлінні надійністю
- •11.4. Організація випробувань
- •11.5. Експлуатаційна надійність
- •11.5.1. Експлуатаційні випробування
- •11.5.2. Експлуатаційні спостереження
- •11.5.3. Планування експлуатаційних спостережень
- •11.5.4. Загальні вимоги до первинної інформації
- •11.5.5 Документація для збору первинної інформації
- •Класифікація випробувань з надійності.
- •12. Аналіз надійності
- •12.1. Основні положення аналізу надійності
- •12.2. Аналіз надійності за результатами виконання програми забезпечення надійності пзн
- •12.2.1. Аналіз надійності об’єкта на стадії проектування та розробки
- •12.2.2. Аналіз надійності об’єкта на стадії виготовлення та встановлення
- •12.2.3. Аналіз надійності об’єкта на стадії експлуатації та обслуговування
- •12.3. Методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.1. Порядок аналізу надійності систем
- •12.3.2. Загальні методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.3. Аналіз характеру та наслідків відмов
- •12.3.4. Аналіз діагностичного дерева відмов
- •12.3.5. Аналіз за допомогою блок-схеми надійності
- •12.3.6. Прогнозування надійності за кількістю
- •12.3.7. Марковський аналіз
- •12.4. Програма забезпечення надійності
- •13. Надійність суб’єкта як ланки
- •13.1. Надійність роботи і помилки суб’єкта технічного управління
- •13.2. Характер помилок суб’єкта (оператора)
- •13.3. Класифікація помилок суб’єкта
- •13.4. Причини помилок суб’єкта
- •13.5. Банк даних помилок суб’єкта
- •13.6. Методика прогнозування помилок суб’єкта
- •13.7. Задачі аналізу надійності роботи оператора (диспетчера) складних технічних об’єктів
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
5.4.2. Порядок визначення мінімальних перерізів
Для структури, які подані на рис. 5.1 не складно показати, які перерізи є мінімальні. Але якщо число елементів і їх зв’язків буде достатньо велике, то вибір мінімальних перерізів є трудомістким процесом, а кількість можливих утворень елементів збільшується за степеневою залежністю.
Для аналізу схем і вибору мінімальних перерізів частіше і простіше всього застосовувати елементи теорії графів. Структуру системи подають у вигляді замкнутого графа, який має один вхід і один вихід Е (рис. 5.6). Замкнутим називають графа, який не містить елементи, по яких не проходить ні один із шляхів, які зв’язують вхід графа з виходом.
Рис. 5.6. Структурна схема системи (а) і розірвана схема (б)
Якщо розірвати ребра графа таким чином, щоб одна частина вершин була приєднана тільки входу, а інша – тільки до виходу, то ми отримаємо дві нові структури, які можна назвати деревами: N – дерево (тобто дерево, яке містить N вершин) і (М-N) – дерево.
При цьому обірвані ребра утворюють мінімальні перерізи. На рис. 5.6, б мінімальний переріз утворюють елементи 3, 5, 6.
Для пошуку мінімальних перерізів будуються можливі дерева графів. Для цього до одної із вершин графа (входу або виходу) послідовно приєднують одну за другою вершини, які безпосередньо зв’язані ребрами з попереднім деревом.
Алгоритм визначення мінімальних перерізів наступний.
1. Складається матриця безпосередніх перерізів зв’язків вершин-ребер графа.
2. Складається масив N – дерев графа послідовним приєднанням до Ni – дерева вершин, безпосередньо зв’язаних з одною із вершин, які вже належать Ni-1 дереву.
3. Для кожного Ni – дерева вибираються перерізи.
4. Складається масив перерізів, із яких вибираються мінімальні.
Приклад розрахунку. Визначити мінімальні перерізи, які є в структурі, поданій на рис. 5.3, а.
Рішення.
1. Складається матриця безпосередніх зв’язків вершин і ребер графа. Наприклад, вершина А безпосередньо зв’язана з ребрами 1,2,3; вершина В – з ребрами 1, 4, 6 і так далі. Матриця зв’язків для графа, який розглядається буде мати такий вид.
Вершини |
Ребра, які зв’язані з вершиною |
А |
1, 2, 3 |
В |
1, 4, 6 |
С |
2, 4, 5 |
D |
3, 5, 7 |
E |
6, 7 |
2. Складається масив N – дерев.
Перше дерево N1 – це вершина А. Із вершини А виходять ребра 1, 2, 3. Потім до вершини А приєднують вершини В, C, D, які будуть наступними N – деревами АВ, АС, АD. Далі, до дерева АВ приєднують вершину D, оскільки вона зв’язана з однією із вершин N2 – дерева, тобто А. Тоді отримаємо N3 – дерево ABD. Крім цього, до N2 – дерева приєднується вершина С і так далі, поки не будуть розглянуті всі вершини, за винятком вершини Е – виходу графу.
Таким чином, визначається масив N – дерев графа:
А, АВ, АС, АD, АВС, АВD, АС, АВСD.
3. Для кожного Ni – дерева визначаються перерізи. За матрицею ребра-вершини в стовпчик виписуються всі ребра, які безпосередньо зв’язані з вершинами N – дерев (табл. 5.3).
Таблиця 5.3
Сукупність дерева-графів системи
N - дерево |
А |
АВ |
АС |
АD |
ABC |
ABD |
ACD |
ABCD |
Ребра |
123 |
|
123 |
123 |
123 |
123 |
123 |
123 |
|
146 |
245 |
357 |
146 |
146 |
245 |
146 |
|
|
|
|
|
245 |
357 |
357 |
245 |
|
|
|
|
|
|
|
|
357 |
|
Перерізи |
123 |
2346 |
1345 |
1257 |
356 |
24567 |
147 |
67 |
Ребра, які входять в сукупність ребер Ni – дерев, парною кількістю раз виключаються (в таблиці перекреслюються), а ті ребра які залишилися, виписуються у нижню частину таблиці 5.3.
4. Вибираються мінімальні перерізи і множини отриманих перерізів. Для цього всі перерізи подають в порядку збільшення числа елементів і уточнюються, чи не містяться в перерізах з великою кількістю елементів перерізу містить переріз з кожним числом елементів. Так переріз АВD-24567, містить переріз, який утворений деревом ABCD-67. Тому переріз 2, 4, 5, 6, 7 виключається. Ті перерізи, які залишалися, є мінімальними. Для наведеного прикладу мінімальним перерізом є: 6, 7; 1, 2, 3; 1, 4, 7; 3, 5, 6; 1, 2, 5, 7; 1, 3, 4, 5; 2, 3, 4, 6. Інших мінімальних перерізів в графі не міститься.
У випадку, коли модель системи подана у вигляді орієнтованого графа, пошук мінімальних перерізів має свої особливості.
В матрицю зв’язків відповідні ребра вносять із спеціальними позначками. Знаком «+» позначують ребра, які входять у вершину, а знаком «–» ребра, які виходять із вершини. Позначки в таблиці дерев-графів системи, які в попередньому випадку викреслюються попарно ребра, які вказані два рази, незалежно від того, із якою позначкою. Крім того, викреслюються також всі ребра, які входять в сукупність ребер N – дерева із позначкою «–».

123