- •1. Предмет, завдання та зміст дисципліни
- •1.1. Проблеми надійності водогосподарських об’єктів, інженерних систем і споруд
- •1.2. Етапи формування науки надійності
- •1.3. Об’єкт та його властивості
- •2. Проблеми надійності
- •2.1. Формування умов роботи водогосподарських об’єктів
- •2.2. Типові задачі надійності у водному господарстві
- •2.3. Стратегічні і тактичні задачі надійності
- •3. Основні поняття та визначення
- •3.1. Основні поняття процесів та подій
- •3.1.1. Випадкові події
- •3.1.2. Потоки випадкових подій
- •3.1.3. Випадкові величини та їх характеристики
- •3.2. Загальні властивості надійності
- •3.3. Показники надійності
- •3.3.1. Показники безвідмовності
- •3.3.2. Показники довговічності
- •3.3.3. Показники ремонтопридатності
- •3.3.4. Показники збереженості
- •3.3.5. Комплексні показники
- •4. Оцінка надійності простих систем
- •4.1. Надійність систем з послідовно з’єднаними елементами
- •4.2. Надійність систем з паралельно з’єднаними
- •4.3. Оцінка надійності систем із змішаним з’єднанням елементів
- •5.Методи розрахунку надійності
- •5.1. Метод прямого перебору
- •5.2. Метод перетворення структури відносно
- •5.3. Аналітико-статистичний метод розрахунку
- •5.4. Оцінка надійності методом мінімальних шляхів
- •5.4.1 Мінімальні шляхи і мінімальні перерізи
- •5.4.2. Порядок визначення мінімальних перерізів
- •5.4.3. Алгоритм розрахунку надійності
- •6. Розрахунок надійності складних
- •6.1. Вимоги до інженерного методу розрахунку
- •6.2. Вибір показників надійності
- •6.3. Математичне моделювання
- •Та її граф-модель (б)
- •6.4. Методика оцінки надійності
- •6.5. Приклад виконання розрахунку надійності
- •Розрахунок надійності закритої зрошувальної мережі
- •7. Логіко-ймовірнісний метод
- •7.1. Теоретичні основи методу
- •7.2. Основні положення розрахунку
- •7.3. Послідовність розрахунку надійності
- •8. Відмови водогосподарських об’єктів
- •8.1. Види технічного стану об’єктів
- •8.1.1. Стан об’єкта
- •8.1.2. Основи механізму відмови
- •8.2. Розпізнавальні ознаки відмов
- •8.3. Класифікація відмов
- •8.4. Класифікація ваги відмови
- •9. Моделі відмов об’єктів
- •9.1. Види випадкових тривалостей моделювання
- •9.2. Вимоги до моделей відмов
- •9.3. Формалізація та основні характеристики
- •9.3.1. Імовірнісні моделі відмов
- •9.3.2. Імовірнісно-фізичні моделі відмов
- •10. Надійність відновлюваних
- •10.1. Аналіз потоку подій
- •10.2. Характеристики потоку подій
- •10.3. Розрахунок номенклатури та кількості
- •11. Випробування вго на надійність
- •11.1. Задачі випробувань
- •11.2. Класифікація випробувань
- •11.3. Роль випробувань в управлінні надійністю
- •11.4. Організація випробувань
- •11.5. Експлуатаційна надійність
- •11.5.1. Експлуатаційні випробування
- •11.5.2. Експлуатаційні спостереження
- •11.5.3. Планування експлуатаційних спостережень
- •11.5.4. Загальні вимоги до первинної інформації
- •11.5.5 Документація для збору первинної інформації
- •Класифікація випробувань з надійності.
- •12. Аналіз надійності
- •12.1. Основні положення аналізу надійності
- •12.2. Аналіз надійності за результатами виконання програми забезпечення надійності пзн
- •12.2.1. Аналіз надійності об’єкта на стадії проектування та розробки
- •12.2.2. Аналіз надійності об’єкта на стадії виготовлення та встановлення
- •12.2.3. Аналіз надійності об’єкта на стадії експлуатації та обслуговування
- •12.3. Методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.1. Порядок аналізу надійності систем
- •12.3.2. Загальні методи аналізу надійності об’єкта
- •12.3.3. Аналіз характеру та наслідків відмов
- •12.3.4. Аналіз діагностичного дерева відмов
- •12.3.5. Аналіз за допомогою блок-схеми надійності
- •12.3.6. Прогнозування надійності за кількістю
- •12.3.7. Марковський аналіз
- •12.4. Програма забезпечення надійності
- •13. Надійність суб’єкта як ланки
- •13.1. Надійність роботи і помилки суб’єкта технічного управління
- •13.2. Характер помилок суб’єкта (оператора)
- •13.3. Класифікація помилок суб’єкта
- •13.4. Причини помилок суб’єкта
- •13.5. Банк даних помилок суб’єкта
- •13.6. Методика прогнозування помилок суб’єкта
- •13.7. Задачі аналізу надійності роботи оператора (диспетчера) складних технічних об’єктів
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
5.4. Оцінка надійності методом мінімальних шляхів
і мінімальних перерізів
5.4.1 Мінімальні шляхи і мінімальні перерізи
При роботі систем з складною структурою є деяка група елементів, одночасна відмова яких приводить до розриву функціональних зв’язків, які з’єднують вхід і вихід структури.
Чим складніша структура, тим більше у її складі елементів і тим складніше виявити в такій системі набору елементів, мінімальної кількості, відмова яких приводить до відказу системи. Це пов’язано з необхідністю перебору варіантів. Так аналіз структури із n елементів потребує розгляд 2n-1 варіантів сполук.
Набір елементів системи, відмови яких приводить до відмови системи в цілому, тобто до розриву всіх зв’язків між входом і виходом в теорії надійності називають перерізом.
Якщо виявити всі перерізи, які є у заданій структурі і визначити їх надійність, то є можливість визначити надійність структури в цілому.
Розглянемо, які перерізи є у заданій структурі рис. 5.4.
Рис. 5.4. Схема структури системи
В приведеній структурі (рис. 5.1) перерізи утворюють групи елементів: 1,2; 4,5; 1,2,3; 1,4,5; 1,3,5; 2,4,5; 2,3,4; 3,4,5; 1,2,4,5; 1,2,3,4; 1,2,3,5; 2,3,4,5. Всього в приведеній схемі може бути 32 варіанти різних утворень елементів. Перерізів є всього 13 варіантів.
Серед багатьох структур перерізів є можливість виділити такі утворення, які формуються із мінімальної кількості елементів. Це так звані мінімальні перерізи. Із наведених перерізів мінімальними є наступні: 1,2; 4,5; 1,3,5; 2,3,4. Тобто, це такі перерізи, у яких немає більше можливості віднімати з лишніх елементів без втрати властивості перерізу.
В теорії надійності проведені дослідження, які доказують, що надійність послідовно з’єднаних мінімальних перерізів визначає нижню границю надійності системи. Причому, яким вища надійність елементів, які входять в структуру, тим точніші розрахунки мінімальних перерізів S, які відображають надійність всієї структури.
Вважається, що дієвість методу розрахунку мінімальних перерізів забезпечується при умові:
де: τі – інтенсивність ремонту;
Тmin – напрацювання на відказ елементу.
Надійність складної структури (рис. 5.1) можливо перетворити в спрощену послідовно-паралельну схему з’єднання елементів (рис. 5.5).
Рис. 5.5 Модифікована схема місткової схеми з’єднання елементів
схеми рис. 5.1
Приклад. Визначити надійність схеми рис. 5.1, елементний склад якої мають такі показники:
Рішення.
;
Умова значно більшого значення напрацювання між відмовами над ремонтом витримується.
Подання системи у вигляді нової структури (рис. 5.2) дозволяє методом еквівалентного спрощення перейти до структури з послідовним з’єднанням елементів. Група елементів 1 і 2 заміняється на еквівалентний елемент 6; 4 і 5 – на 7; 1, 5, 3 – на 8; 2, 3, 4 – на 9.
1/рік;
1/рік;
1/рік;
1/рік;
Остаточно показники надійності структури мають вигляд:
1/рік;
