16

Ринок праці та його регулювання

1. Ринок праці в системі ринкової економіки.

2. Особливості робочої сили як товару.

3. Функції ринку праці.

4. Види ринку праці.

5. Державне регулювання ринку праці.

1. Ринок праці в системі ринкової економіки

Ринок праці є однією із складових ринкової економіки. Взагалі ринок - це система товарно-грошових відносин, що виника­ють між покупцями та продавцями через вільне ціноутворення, яке здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання та споживачів. Ринок праці за своєю суттю схожий до інших ринків, тобто формування й функціону­вання ринку праці базується на тих же економічних законах: попиту й пропозиції, конкуренції, вартості та грошового обігу.

Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи загаль­ного характеру. Він може ефективно функціонувати лише у взаємозв'язку з іншими ринками. Ринки праці, товарів, послуг, цінних паперів, фінансо­вих ресурсів і житла чутливо реагують на ситуацію, що складається в еко­номіці. Порушення, перебої у будь-якому з ринків «за ланцюгом» переда­ються на всі інші. Ринок праці, що є складовою ринкової системи, підпо­рядкований закономірностям функціонування усієї системи. На нього поширюються принципи організації, що притаманні всій системі ринків. Діяльність ринку праці регулюється законодавчо-правовими нормами.

Ринок праці охоплює всі категорії працездатного населення, яке го­тове працювати за наймом або в режимі самозайнятості, підприємництва. Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації пра­цівників. Водночас ринок є складовою системи відносин, що формують­ся в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, без­робітні, різні посередники.

Ринок праці не регулює безпосередню процесу купівлі-продажу, а ство­рює умови для задоволення попиту і пропозиції на робочу силу.

Ринок праці - це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці - це право кожного працівника вільно, на основі трудового найму за вибором, бажанням та ринковими цінами працевлаштуватись. Економічно прийнятим і рівнозначним слід вважати використання двох термінологічних словосполучень - «ринок робочої сили» й «ринок праці», оскільки вони тісно поєднані та взаємно доповнюються. При цьо­му товаром на них є робоча сила.

Робоча сила - це сукупність фізичних і духовних якостей, якими во­лодіє людина, жива істота при виготовленні матеріальних цінностей. Робоча сила - це здатність людини до певного виду діяльності (розумо­ва, професійна і фізична). Результатом споживання робочої сили є пра­ця.

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей на створен­ня матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кож­ного індивіда та суспільства загалом. Наведені формулювання дають пра­во вважати рівнозначними термінологічні сполучення «ринок праці» та «ринок робочої сили». Характерною рисою ринку праці є те, що, з одно­го боку, він має ресурсний, товарний характер, а з іншого - породжує незрівнянно більше економічних і соціальних проблем, ніж інші, й ви­магає посиленої уваги та фінансової підтримки з боку держави.

Головними елементами ринку праці є попит, пропозиція, вартість робочої сили. Механізм взаємозв'язку й взаємодії елементів ринку праці має назву ринкового механізму. Подібно до того, як механізм у техніці діє за законами фізики, хімії, технічних наук, так і ринковий механізм діє за законами політекономії, економіки, соціології та інших наук про сус­пільство; законами попиту і пропозиції, вартості, конкуренції, грошово­го обігу, розподілу праці.

Елементи ринку взаємодіють між собою. Попит пов'язаний зворот­ним зв'язком із ціною: із зростанням ціни на робочу силу (як товар) по­пит зменшується і навпаки. Між пропозицією на товар і ціною існує пря­ма залежність: зростання цін на товар викликає зацікавленість у людей, які є власниками робочої сили, що веде до підвищення пропозиції; зни­ження цін призводить до зменшення пропозиції.

Попит на ринку праці - платоспроможність суспільства щодо задово­лення потреби в робочій силі. За своїм економічним змістом попит ха­рактеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забез­печена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічної систе­ми, формуючи властиву для неї організацію зайнятості на ринку праці.

Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробниц­тва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами.

Попит на робочу силу визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують запов­нення. При цьому розрізняють ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і СУКУПНИЙ попит, що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця.

Різниця між сукупним та ефективним попитом на робочу силу віддзер­калює надлишок робочої сили, тобто частину прихованого безробіття.

Пропозиція на ринку праці - це контингент працездатного населен­ня, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На про­позицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціо­нування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оп­лати праці. Співвідношення попиту й пропозиції на товар (робочу силу) визначає кон'юнктуру ринку. Якщо попит і пропозиція врівноважують­ся, потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально.

Формування пропозиції робочої сили на ринку праці показане на схемі:

а) безробітні, зареєстровані у службі зайнятості;

б) незайняте і незареєстроване у службі зайнятості населення таких категорій:

• звільнені за власним бажанням;

• звільнені за порушення трудової та виробничої дисципліни;

• випускники загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, вищих та інших навчальних закладів;

• військовослужбовці, яких звільнено після строкової військової служби;

• військовослужбовці, яких звільнено з військової служби без права на пенсію у зв'язку із скороченням чисельності й реформуванням армії;

• громадяни, раніше зайняті у домашньому господарстві;

• депортовані народи, біженці;

• звільнені з місць ув'язнення і ЛТП.

На ринку праці продається та купується робоча сила, саме робоча сила, а не сама праця. Ринок праці регулюється попитом й пропозицією, але існують різні підходи до цього, він створюється на основі добровільно­го й вільного вибору людиною своєї діяльності.

На ринку праці відбувається працевлаштування населення й забез­печення виробничої і невиробничої сфери робочою силою. Ринку праці властиві всі характерні риси товарного обігу:

• на ринку виступає два незалежних власники (роботодавці і влас­ники робочої сили);

• здійснюється акт товарного грошового обміну, трудові відносини оформляються у вигляді договірної ціни (заробітної плати);

• він регулюється попитом і пропозицією.

Умовами виникнення вільного ринку в цілому і ринку праці зокрема є: суспільний поділ праці, завдяки якому здійснюється спеціалізація ви­робництва; конкуренція та повна самостійність і незалежність покупців і продавців.

Ефективність функціонування ринку праці можлива за таких умов:

— по-перше, при повній самостійності та незалежності роботодавця і найманого працівника в поєднанні з їх економічною відповідальністю;

— по-друге, відносини агентів на ринку праці характеризуються як відносини між рівноправними партнерами;

— по-третє, повинна бути збалансованість між робочими місцями, пропозицією робочої сили та грошовою масою зарплати;

— має існувати єдність ринку праці з іншими ринками.

Ринок праці сприяє підвищенню ефективності виробництва, приско­ренню науково-технічного прогресу, втіленню нових технологій, що по­кращують умови праці. Він дає людині економічну свободу, змогу обрати не лише місце роботи, а й спосіб життя. Ринок праці сприяє узгодженню особистих, колективних і загальнонаціональних інтересів при суспіль­ному поділі праці, надає необхідну гнучкість підготовці та розподілу ро­бочої сили.

робоча сила - це лише окрема, найрухоміша частина населення