4. Правове і науково-методичне забезпечення системи

Система управління трудовими ресурсами в Україні має досить різно­манітні правові засади і грунтується на основних положеннях Консти­туції України та на базі Кодексу законів про працю та законів, прийнятих Верховною Радою України. Першочергове значення мають наступні За­кони: «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про освіту», «Про колективні договори і угоди», «Про підвищення соціальних гарантій для трудящих» та Конвенції МОП.

Правовою та нормативною базою служать також постанови уряду, укази Президента України, положення та інструкції з питань управління трудовими ресурсами.

Механізм правового регулювання соціально-трудових відносин включає систему норм різних галузей права і методів, форм юридичного впливу на суб'єкти та об'єкти управління з метою досягнення їх ефек­тивної діяльності.

Правове забезпечення системи управління трудовими ресурсами спрямоване на:

• регулювання трудових відносин, що складаються між роботодав­цями та найманими робітниками;

• захист прав та законних інтересів робітників, що виходять із тру­дових відносин;

• дотримання, виконання та використання норм діючого законодав­ства в області праці, трудових відносин;

• розробку та затвердження локальних нормативних і ненорматив­них актів організаційного, організаційно-розпорядчого та економічного характеру;

• підготовку пропозицій щодо зміни діючих або відміни застарілих, що фактично втратили силу нормативних актів з питань трудових ре­сурсів.

Здійснення правового забезпечення в організації покладається на її керівника та інших посадових осіб (у межах наданих їм прав та повнова­жень при здійсненні ними організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських, трудових та інших функцій), а також на керівника систе­ми управління персоналом та її працівників з питань, що входять до їх компетенції. Організаційним структурним підрозділом з правової робо­ти в сфері трудового законодавства є Міністерство освіти і науки Укра­їни, його відділи, основними завданнями яких є:

• розробка проектів нормативних актівтаїх правова експертиза щодо відповідності вимогам законодавства;

• організація системного обліку та зберігання законодавчих та нор­мативних актів;

• інформування підрозділів і служб про діюче законодавство про працю;

• пояснення діючого трудового законодавства та порядку його ви­користання.

До системи законодавчих документів входять Генеральна та галузеві (тарифні) угоди, колективні договори та інші правові акти, що викорис­товуються безпосередньо в організаціях.

Правові акти ненормативного характеру - це розпорядження та вка­зівки, які можуть видавати керівники управління персоналом.

Крім правової бази управління трудовими ресурсами здійснюється на матеріалах нормативно-методичного характеру.

Нормативно-методичне забезпечення системи управління трудовими ресурсами - це сукупність документів організаційного, організаційно-ме­тодичного, організаційно-розпорядчого, технічного, нормативного, техні-ко-економічного та економічного характеру, які встановлюють норми, пра­вила, вимоги, характеристики, методи та інші дані, що використовуються при вирішенні завдань щодо управління трудовими ресурсами і затверджені в установленому порядку компетентними відповідними органами.

Нормативно-методичне забезпечення створює умови для ефектив­ного процесу підготовки, прийняття та реалізації рішень з питань управ­ління персоналом. Воно полягає в організації розробки та використання методичних документів, а також ведення нормативного господарства в системі управління трудовими ресурсами.

Відповідальність за забезпечення нормативно-методичними доку­ментами несуть відповідні органи державного рівня з питань управління трудовими ресурсами.

Нормативно-методичні документи можуть бути такі: нормативно-довідкові документи, документи організаційного, організаційно-розпо­рядчого та організаційно-методичного характеру; документи технічно­го, техніко-економічного та економічного характеру.

До документів організаційно-методичного та методичного характе­ру відносяться ті, що регламентують виконання функцій з управління трудовими ресурсами. Сюди входять:

• комплексні цільові програми;

• положення з формування регіональних програм зайнятості;

• програми профорієнтаційної роботи;

• положення про врегулювання трудових взаємовідносин;

• положення про оплату та стимулювання праці;

• інструкції про дотримання правил техніки безпеки та ін. Розробку цих документів виконують працівники відповідних ланок системи управління трудовими ресурсами.

Важливим внутрішнім організаційно-регламентуючим документом є Положення про підрозділи та посадова інструкція.

Положення про підрозділи (відділи, бюро, групи та ін.) - документ, шо регламентує діяльність якогось структурного підрозділу кадрової служ­би: його завдання, функції, права, відповідальність.

Посадова інструкція - документ, що регламентує діяльність в межах кожної управлінської посади, включає вимоги до працівників, які зай­мають дану посаду, їхні обов'язки, права та відповідальність. Вона може бути складена на підставі типових вимог до посади, які викладені в Ква­ліфікаційному довіднику посад керівників, спеціалістів та службовців, з урахуванням соціально-економічних умов, що змінюються.

Для того щоб скласти якісну посадову інструкцію, необхідно добре вивчити процеси, які повинні виконуватись на даній посаді (або на да­ному робочому місці), а потім визначити вимоги до робітника, який буде займати цю посаду, до його знань, навиків, тобто скласти особисту спе­цифікацію.

Під впливом змін в економіці, розвитку продуктивних сил та науко­во-технічного прогресу збагачується інструментарій управління, удоско­налюються методи планування й організації кадрової політики, які опи­раються на науково-методичне обґрунтування, нові стандарти, норми, комплексні цільові програми та наукові рекомендації, наукові досліджен­ня з питань відтворення трудового потенціалу.