3. Предмет, завдання та методи курсу «Управління трудовими ресурсами»

Управління трудовими ресурсами - це самостійна наука, яка має свій специфічний предмет, зміст і об'єкт вивчення. Вирішення економічних проблем значною мірою залежить від науково-обгрунтованих і раціональ­но реалізованих рішень з питань управління людьми, оскільки в кінце­вому підсумку розвиток економіки залежить від якісного трудового по­тенціалу, його використання в конкретних умовах.

Предметом вивчення даного курсу є:

- теоретичні положення управління з проблем відтворення, форму­вання, розподілу та використання трудових ресурсів;

- ефективні форми та засоби цілеспрямованого впливу на трудові ресурси для досягнення поставленої мети;

- прикладні аспекти управління та досвід зарубіжних країн. Управління трудовими ресурсами - це більш високий рівень роботи з людьми, яка спрямована на забезпечення ефективної зайнятості насе­лення, раціональне його використання з орієнтацією на досягнення стра­тегічних цілей. Необхідно враховувати особисті якості працівників, їх індивідуальні і групові цілі, потреби, манери поведінки, а також систему взаємовідносин. Це вимагає формування нових підходів у теорії управ­ління трудовими ресурсами.

Основним завданням подальшого розвитку теорії є розробка прин­ципів і методів мотивації трудового колективу, щоб створити умови, не­обхідні для його ефективного функціонування.

Отже, суть сучасної науки управління трудовими ресурсами - ціле­спрямована зміна економічної поведінки працівників в їх суспільній діяльності. Тому підготовка кадрів для управління людськими ресурсами повинна відповідати міжнародним стандартам навчання.

Механізм управління людськими ресурсами - це сукупність відно­син, форм і заходів впливу на їх формування, розподіл та використання.

Для пізнання соціально-економічних процесів з питань управління трудовими ресурсами використовують загальнонаукові та спеціальні ме­тоди.

Метод - це спосіб або сукупність прийомів цілеспрямованого вив­чення проблем. Одним із основних методів є діалектичний. Суть його полягає в тому, що явища розглядаються як єдине ціле, де всі процеси органічно поєднані один з одним і знаходяться в безперервному русі.

Принцип розвитку вимагає, щоб економічне дослідження велося за та­кою схемою: минуле - сучасне - майбутнє. Щоб зрозуміти економічну дійсність, треба знати історію. Без знання економічної дійсності та історії економічного питання не можна побудувати теорії.

У наукових дослідженнях з управління трудовими ресурсами корис­туються специфічними методами: аналізу й прогнозу, анкетування, опи­тування, нормативним, інтуїції, балансовим, програмно-цільовим, мо­нографічним, структурно-функціональним.

Застосування математики в управлінні здійснюється у побудові еко­номічних моделей та оптимізації.

4. Місце науки «Управління трудовими ресурсами» в системі наук

Управляти людьми можна тільки спираючись на теоретичні положен­ня ряду наук економічного, правового, психологічного та педагогічного напрямку. Наука «Управління трудовими ресурсами» опирається на со­ціологію, психологію праці, економіку праці та планування. Співвідно­шення науки «Управління трудовими ресурсами» з іншими науками по­казане на малюнку 2.

Теоретичним фундаментом курсу «Управління трудовими ресурса­ми» виступає економічна теорія (політекономія), яка вивчає різні систе­ми виробничих відносин, систему категорій, понять, закономірностей розвитку суспільства. Наука управління людьми використовує теоретичні розробки організації та психології праці, опирається на їх рекомендації.

Серед комплексу наук, висновки і концептуальний апарат яких ви­користовується в управлінні людьми, особливе місце посідає соціологія праці.

Соціологія праці вивчає трудову діяльність як соціальний процес, досліджує соціальні фактори, що сприяють зростанню продуктивності праці. Соціологія праці, як і управління трудовими ресурсами, розглядає робочу силу не тільки як трудові ресурси певного складу, але і у взаємо­зв'язку з умовами, в яких вони можуть оптимально реалізуватися: вироб­ничими, особистими, побутовими, культурними.

Мал. 2. Співвідношення науки управління трудовими ресурсами з іншими науками

Для забезпечення кожного працівника можливостями найбільш по­вного використання своїх здібностей, задоволення потреб в самореалізації, самовираженні соціологи рекомендують:

• здійснювати таку організацію виробництва, щоб можна було відмо­витись від конвеєра з примусовим ритмом і надмірним виділенням операції;

• збагачувати зміст праці за рахунок суміщення відносно простих і відносно складних видів праці;

• застосовувати вертикальне групування трудових функцій.

Використання рекомендацій соціології праці дає можливість управ­лінцям досконаліше приймати рішення з питань управління людьми. Важливу роль в ефективній діяльності менеджера відіграє мистецтво уп­равління, яке поєднує в собі об'єктивне та індивідуальне в його діяль­ності і підпорядковується законам творчості.

Мистецтво управління - це навики, уміння впроваджувати теоре­тичні знання в практику, сукупність параметрів, зразків, еталонів уміло­го вирішення управлінських проблем в різних ситуаціях. У зв'язку з цим актуальним є вивчення конкретних управлінських ситуацій, теоретичне узагальнення нагромадженого досвіду управлінців з питань людських ресурсів.