Міністерство освіти і науки України­­­­

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра

Наукова

робота

на тему:

«Друга світова війна в історичній пам’яті українців»

Підготувала

студентка

групи ДЛ-11

Базелюк І.М.

Рівне-2015

План

Вступ

Розділ І Воєнно-політичні катаклізми українських земель.

Розділ ІІ Окупація країни нацистами.

Розділ ІІІ Спогади про війну наших земляків.

Висновок

Використана література

Вступ

На війні не писались вірші,

І пісні співались не часто

Лиш бій затихав - хотілось заснути,

Знявши з голови каску.

Вві сні ми бачили тих,

Кого пам'ятали, любили...

І журавля у гнізді,

Що розправля свої крила.

Та сон фронтовий короткий –

Не встигнеш зустрітись з любов'ю...

І знову дрижить і гуде земля, І знову команда «До бою!»

Усе далі, усе глибше в історію відходить найжахливіша війна. Пісні, написані в роки війни, лунають тепер в радіоефірі, в телепрограмах під назвою «Пісні наших батьків». Саме в піснях оспівується героїзм і звитяга наших людей на фронті та в тилу, про самовіддану працю в перші повоєнні роки.

У пам'яті людської, на жаль багато ворогів, які поволі, але впевнено підточують її. На їх рахунку невблаганний час, що по зернятку вимітає з комори пам'яті багато цікавих і повчальних фактів прожитого життя. Час невблаганний і скороминучий, зупинити його неможливо, а саме життя — це не те, що ми прожили, а те, що згадуємо.

З розбудовою нового демократичного суспільства в Україні зростає актуальність осмислення її минулого, того важкого і неоднозначного шляху, який пройшла вона протягом своєї історії. Важливою частиною цього шляху є Друга світова війна як один з найскладніших, найтрагічніших і водночас найгероїчніших періодів історії України. Для деяких наших співвітчизників вона розпочалася 1 вересня 1939 року, адже західноукраїнські землі до 1939 року перебували у складі Польщі, і західні українці були змушені служити у Війську Польському. Для інших вона розпочалася 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія, в складі якої також були наші земляки, здійснювала «визвольний похід до Західної України та Західної Білорусії». Але для більшості наших співвітчизників війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Вона не припинялася на території України 1225 днів і ночей, була ареною жорстоких кровопролитних боїв, в ході яких були «перемелені» десятки добірних з'єднань Вермахту і його союзників, знищена значна кількість озброєння, бойової техніки супротивника. Але й з її закінченням багато наших земляків продовжувало вести боротьбу - на Далекосхідному фронті - проти Японії, в складі Червоної Армії, та в західноукраїнських лісах, в лавах Української Повстанської Армії - проти Радянського Союзу.

Минуло уже більше, як півстоліття з часу визволення України від німецько-фашистських загарбників. За цей час виросло покоління людей, які знають про війну, про боротьбу з фашизмом тільки з преси чи книжок, або з розповідей старших людей. Я думаю, що особливо мало про страхіття війни, про фашизм знає молодь. Адже, окремі молоди, перебувавши нині у Німеччині, коли мова заходить про перемогу над фашизмом, про героїзм старшого покоління, говорять: «А що дала та перемога і героїзм? Ми німців перемогли, а вони живуть краще, ніж ми». І це зрозуміло. Вони не знають, яка різниця між сучасною Німеччиною і фашистською Німеччиною Адольфа Гітлера.

Але ще живі ті, хто повною мірою на собі випробував фашистську окупацію. Ще живі ті, кому й досі сняться шибениці, душогубки, табори смерті, газові камери, написи: «Тільки для німців». Це люди старшого покоління, ветерани війни. Вони добре знають, що дала нам перемога над фашизмом, але свідки тих подій поступово ідуть від нас, забираючи із собою правду про війну. І тому, я вважаю, що наш священний обов'язок - вивчати і знати правду про фашизм, про минулу війну.

Я думаю, що фактів про історію є багато, але вихідним і визначальним фактом є її правда. Тільки дотримуючись правди історії, можна зрозуміти, що то була за війна і хто за що воював. Раніше війну 1941-1945 років подавали як ратний і трудовий подвиг народу, і це була правда, але при тому застереженні, що ціною цього подвигу перекривалися прорахунки і помилки політичного і військового керівництва, які применшувалися або взагалі замовчувалися. Тепер багато хто зводить справу до злої волі того ж керівництва, яке раніше вихвалялося, і примножують чи й замовчують волю і роль народу у війні. Визначення війни народів СРСР з фашистською Німеччиною подається так, начебто то була війна, яку вели одержимі імперськими амбіціями диктатори - Сталін і Гітлер, і Україна бачилася як одному, так і другому не інакше як об'єкт колоніального поневолення. Та все ж очевидно: в єдиному пориві — від малого до великого - піднялася Україна на священну боротьбу з ворогом. Суворе, немов команда, гасло «Все для фронту, все для перемоги» стало визначальним у житті країни, непорушним законом, вищим моральним принципом життя кожного трудового колективу, кожного громадянина. Україна швидко перетворилася на воєнний табір. Фронт і тил злилися воєдино.

Розділ І