20. Які чотири чесноти Мен-цзи вважає притаманними усім людям? Які почуття є їх основами?

Чотири чесноти – гуманність, справедливість, пристойність та мудрість.

Співчуття -> гуманність; сором і неприязнь -> справедливість; скромність і поступливість -> пристойність; розуміння правильного і неправильного -> мудрість.

21. Охарактеризуйте три етапи розвитку даосизму за Фен Юланєм і назвіть їх чільних представників.

Етапи розвитку даосизму:

1. Перший період — Ян Чжу. Дві фундаментальні ідеї: «кожен сам за себе», «зневажати речі й цінити самого себе». Вихідний пункт даоської філософії — збереження життя та уникання шкоди. Метод Ян Чжу для такої цілі — «утекти». Це метод відлюдника, що рятується від суспільства в лісах та горах. Він вважає, що таким чином він може зберегти себе від лих людського світу. Найкращий шлях зберегти життя від шкоди, яку породжує людський світ, — слідування середині («захоплення корисністю безкорисного»). Людина повинна жити посередині між добром і злом.

2. Другий — Лао-цзи (Дао де цзін). Спроба викрити закони, що лежать в основі зміни речей у Всесвіті. Речі змінюються, але закони, що підпорядковуються перемінам, залишаються незмінними. Якщо зрозуміти ці закони та врегулювати свою поведінку відповідно до них, можна все обернути собі на користь. За Лао-цзи, Дао є тим, що безіменно, що знаходиться за межами форм та властивостей, поняття «Дао» формальне, а не позитивне. До існування речей має бути існування Наявності (Велике Одне, тай і); Дао є безіменним, Відсутністю (відсутність передує наявності, отже Дао є первинним до речей). Фундаментальний закон природи: «Повернення — це рух Дао» («коли річ досягає своєї межі, вона переходить у протилежне» — ідея прислів’я йде від Лао-цзи). Розсудлива людина повинна бути м’якою, смиренною, не вимагати багато. Бути слабим означає берегти сили й тим самим стати сильним. У вей — букв. «недіяння», проте скоріше має на увазі прибирання штучності та надання довільності (слідування Де).

3. Третій — Чжуан-цзи. Концепція зрівняння життя та смерті, ідентичності свого «я» з іншими «я». Говорити так означає бачити себе й інших, життя та смерть в іншій, більш високій перспективі, а отже — виходити за межі існуючого світу. Це також форма «відходу», але не від суспільства, а з «нашого» світу в інший (єднання з Дао). Вільний розвиток власної природи може призвести до відносного щастя, абсолютне щастя досягається глибинним розумінням природи речей. Джерело щастя й добра в тому, аби слідувати природному, біль та зло — від людського. Управління формальною машиною державного апарату приносить лише злидні та нещастя, управління через не-управління (те ж саме ствер. і Лао-цзи). Досконаломудрий, той, хто повністю розуміє природу речей, не піддається душевному хвилюванню, він не стурбований змінами світу. Неминучість природніх процесів і фаталістична згода з нею людини. Розуміння правильного й неправильного будується особою на основі його власної обмеженої точки зору, з точки зору ж Дао (вищої точки зору) всі речі є такими, якими вони є. Шлях до злиття з Великим Одним полягає у відкиданні знання.