16. Які види дао та де розрізнювали давньокитайські мислителі?

Дао — універсальна природа всіх речей і шлях всіх речей. Включає до себе становлення, буття та розклад всіх речей та явищ, буття-як-воно-є. «матір або батько всього сущого». Де — варіанти перекладу «Благодать», «Сила», «Мораль». Але останнє значення властиве більш для конфуціанського розуміння Де. Традиційне Де — не мораль, а, скоріше, порядок речей, який найбільш повно відповідає сутності Дао, тобто, природна сила, що рухає всесвіт. (Лао-цзи) У трактаті «Мистецтво війни» Сунь-цзи визначає Дао у соціальному сенсі: як "об'єднання намірів народу та правителів". У конфуціанстві Дао перш за все виступає як "шлях царів минулого" Дао — одна из основных категорий китайской философии. В конфуцианстве — путь совершенного правителя, нравственного совершенствования, совокупность морально-этических норм. В даосизме — закономерность сущего, его порождающее и организующее начало. Мир — «воплощение» Дао. Мудрец, следуя дао, отказывается от целеполагающей активности (у вэй, «недеяние»), достигает единства с природой и совершенства. В традиции «Книги перемен» («Ицзин») Дао — закономерность чередования сил инь-ян. Дао непізнаване, але всюдисуще. Те, про що можна говорити, називається Де (проявлена потужність). Це поняття демонструє Дао у дії, проявляє його потенційну енергію в об'єктах творіння. Якщо Дао — це тотальна суть світу, то Де — це загальний космічний принцип, що визначає для кожного об'єкта належну форму. Дао означає Шлях осягнення законів природи, її закономірностей.(Даосизм) В філософії неоконфуціанства термін Дао часто ототожнюють із терміном Лі — «принцип», який протистоїть матеріальному субстрату, ци. Засновник раціоналістичної системи неоконфуціанства Чжу Сі підкреслював тотожність Дао людини та всесвіту. У трактаті «Мистецтво війни» Сунь-цзи визначає Дао у соціальному сенсі: як "об'єднання намірів народу та правителів"

17. Поясніть філософський сенс понять інь та ян. Як вони співвідносяться між собою?

Ієрогліф «ян» першопочатково мав значення «світ сонця», а «інь» - «відсутність сонця», «темряву». Проте пізніше розуміння змінилось – вони почали вважатьсь космічними силами, які представляли: «ян» - чоловіче начало, активність, спеку, сухість, твердість; «інь» - жіноче начало, пасивність, холод, темряву, вологу та м’якість. Їх взаємодія породжує усі космічні феномени.

18.Як розуміли принцип-лі у неоконфуціанстві? Як він співвідноситься з пневмою-ці?

Спеціальну розробку принципу –лі в неоконфуціанстві почали брати Чен Хао і Чен І ( 11 ст . ) , а завершив Чжу Сі ( 12 ст.) . Під принципом- лі стало розумітися вихідне субстанціальне початок, що становить природу речей і визначає їх структуру. Сукупність багатьох «принципів» окремих речей утворює «Велику межу» ( Тай цзи) – першооснову і прешоджерело лі , що створюють ​​«пневму» ці і викликають процес космогенеза і формування світу . Принцип - лі розглядався як логічно первинний стосовно ці початок , хоча його онтологічна первинність заперечувалася , оскільки , за вченням Чжу Сі , лі і ці невіддільні один від одного і поза взаємної кореляції не існують. Неоконфуціанці вважали лі також етичним початком , що містить п'ять основних моральних норм ( «п'ять постійностей» , у чан ) : « гуманність » ( жень ) , «справедливість » ( і ) , « благопристойність» ( лі) , « розумність » ( чжи ) і « благонадійність » ( сінь ) . Ця теза і тлумачення лі як початкової та первинної природи всіх речей і живих істот обумовлюють етичне наповнення онтології і космології неоконфуціанства , згідно з вченням якого мета людини - виявити в собі початково добру природу - « небесні принципи» ( тянь чи) і позбутися згубних «людських пристрастей » (жень юй ) . У філософії іншого провідного напряму в неоконфуціанстві , школи Лу Цзююаня ( 12 ст.) - Ван Янміна (кінець 15 - початок 16 ст.) вважається, що лі належить до сфери психіки , свідомості - «серця» так само цілісно , як об'єктивного світу . У більш пізніх течіях конфуціанства , орієнтованих на емпіризм,і опозиційних як екстравертній чжусіанській ортодоксії , так і в інтровертному янмінізмі , лі вважалося похідним від ці (Ван Чуаньшань , Дай Чжень , Янь Юань , Лі Гyн та інші).

19. Мен-Цзи думає, що природа людини добра (приклад – дитина, падаюча в колодязь), за Сюнь-цзи – людина зла, але здатна змінитись. В цьому їй може допомогти ритуал, який обмежує її бажання. За Сюнь-цзи итуал корисний для підтримання порядку, але не несе ніякої божественної цінності. В людей і тварин одна природа, але в людини є розум – шлях до подолання зла.

За Мен-цзи будь-якій людині притаманні гуманність, справедливість, ритуал, розумність. Людська природа містить природженні знання і природжені здібності; знання моралі.

У Мен-цзи – ідея шляху Вана. Протилежність вана – ба (тиран). Ван править за ідеалом Конфуція. Якщо якийсь ван почне ідеально правити, йому не потрібно буде нікого завойовувати, народи самі захочуть, щоб він ними керував. В ідеальній державі головний – народ, далі – земля та зерно(синонім до поняття «держава», правитель – останній.

Моїсти (Мо Цзи)

Епістемологічна теорія: є пізнаюча здатність, якою пізнають, але яка пізнає не з необхідністю.

Знання: 1.отримані з досвіду, 2.від авторитету, 3.способом умовиводу

Знання: імен; фактів; відповідності; дій

Основні методи діалектики:

-наслідування(дедуктивний – використання суджень для пояснення причин)

-розповсюдження(індуктивний – присвоєння у відповідності до типу)

Вважають, що добро полягає у вигоді. В житті важливо вибирати більшу вигоду і меншу шкоду.

Найбільше щастя найбільшого числа людей.

Не погоджувались з конфуціанцями в положеннях про сім»ю(пошана до батьків, продовж. Рожу як обов»язок перед батьками і т.д.), оскільки це суперечить ідеї любові до всіх людей, а не тільки рідних.

Любов – це не почуття, вона позбавлена емоційного змісту, це певна турбота або благо, що дається однією людиною іншій.

Мистецтво і музика – зайві для людини.

Вважали, що всім всього має бути порівну. Ідеальний тип суспільства – армія.

Раціональне бачення світу. Їх можна вважати першими логіками.

Логісти ( Хань Фей-цзи)

Вчили, як правильно управляти державою.

Вважали, що потрібно йти в ногу з часом,що не відповідало іншим тогочасним школам.

Правитель має створити закони. Він не мусить володіти особливими здібностями, а просто мати кваліфікованих людей, які будуть виконувати все, що необхідно для управління. Правитель повинен тільки зберегти у своїх руках розпорядження про нагороди і покарання.

«Факти відповідальні за імена». Факт – чиновник, ім»я –посада чиновника. Відповідність фактів і імен- шлях до ідеальної держави.

Ідеальний правитель не робить нічого, не залишаючи нічого, що не було б зроблено.

Людина абсолютно зла і не може змінитись, тому потрібен повний контроль з боку держави.

Замість того, щоб возвищувати всіх людей, підпорядковуючи їх «лі»(ритуалу)(як за Конфуцієм), потрібно принизити їх, спираючись на винагороди і покарання.

Способи керування державою: закон, авторитет, майстерність.