7.Які видатні китайські та японські мислителі були буддистами?

Чань в Китаї

Бодгідгарма, Вань Вей, Даошен, Дачжу Хуейхай, Дун Цичан, Дунчу, Лінь-цзи Ісюань, Лян Кай, Суань Хуа, Ся Гуй, Тайсюй, Хун Цзяофань, Хуейнен

Дзен в Японії

Доген, Ейсай, Банкей, Хакуїн, Дуншань Лянцзе, Ріндзай Гіген, Уань Пунін, Ішань Інін, Усюе Цзуюань, Йоса Бусон, Ходзьо Токімуне

8. Назвіть імена видатних неоконфуціанців доби Сун (10-13 ст.)

Ось вони, красавци: Чжоу Дунь-и, Шао Юн, Чжан Цзай, Чен И, Чен Хао, Чжу-си, Лу Цзю-юань

9. У який період жив Ван Янмін та особливості його світогляду?

Ван Янмін (справжнє імя Ван Шоу-жень) жив у 1472-1528, представник вчення про серце (синь-сюе) Його вчення:

1. Космос – це духовне ціле, у якому є лише один світ – конкретний і актуальний (теза суперечить, наприклад, Чжу Сі). Свідомість є лі (свідомий принцип, завжди присутній у природі речей). Сутність свідомості є природа, а сутність природи є лі. Таким чином свідомість є законодавцем космоса і лі.

2. Трактування «Виликого вчення»: є три струни - ≪проявлять сиятельную добродетель(проявляти осяяну чесноту?), любить людей и достигать высочайшего добра≫, кожну з яких він коментує. Це приблизно зводиться до того, що проявляти осяяну чесноту значить встановлювати природу єдності Неба, Землі і всіх речех; любити людей – втілювати цю єдність. Тому проявляти осяяну чесноту це любити людей, і навпаки. І, відповідно, вище добре – це вища межа виявлення осяної чесноти та любові до людей.

3. Три «головні струни» зводяться до виявлення осяяної чесноти, першопочаткової природи свідомості. У всіх людей природа свідомості однакова – «благомыслие» (лян чжи, інтуїтивне знання) в основі нашої природи. Так кожен є мудрим, проте щоб стати досконаломудрим треба слідувати велінням «благомисля» і чинити за ним. Втілити це на практиці = «расширить благомыслие».

10. Назвіть найвидатніших китайських та японських філософів ХХ ст. ( + в методичці на сторінці 42 теж дещо є, там лише головні імена)

Китай:

Янь Фу (1854 —1921) — китайський філософ, перекладач, громадський діяч, ідеолог реформаторства часів падіння династії Цін та початку Китайської республіки.

Чжан Дунсунь (1886 — 1973) — китайський філософ та історик філософії, пропагандист і інтерпретатор західної думки, політичний діяч Китайської республіки.

Фен Юлань (1895 —1990) — китайський філософ та історик філософії в КНР.

Сунь Ятсен (1866 — 1925) — китайський лікар, революціонер та політичний діяч. Як найвизначнішого засновника Китайської Республіки, Сунь Ятсена часто називають «Батьком нації».

Лян Цічао (1873 —1923) — китайський поет, викладач, філософ, реформатор часів падщіння династії Цін та початку Китайської республіки.

Кан Ювей (1858 — 1927) — китайський мислитель, філософ, вчений, державний та громадський діяч, лідер реформаторського руху в Китаї на межі XIX–XX ст.

Ван Говей (1877 —1927) — китайський історик, філолог, письменник, перекладач, викладач, філософ, поет часів падіння династії Цін та перших років Китайської республіки.

Нань Хуайцзінь (1918 — 2012) — духовний учитель сучасного Китаю, прихильник концепцій чань-буддизму.

Японія:

Янаґі́та Куніо́ (1875 — 1962） — японський науковий і освітній діяч, філософ, краєзнавець, фольклорист.

Тана́ка Одо́ (1867—1932) — японський філософ, літературний критик.

Тана́ка Мітітаро́ (1902—1985) — японський науковець, дослідник філософії.

Такесі Ебісака (нар. 1934) — японський літературний критик, спеціаліст з французької і франкофонської літератури (Жан-Поль Сартр і Франц Фанон).

Дайсецу Судзукі (1870 —1966) — японський буддолог, філософ, психолог. Популяризатор дзен-буддизму.

Такехіко Окада (1908 –2004) — японський конфуціанець та дослідник давньокитайської філософії.

Сюмей Окава (1886—1957) — японський філософ, журналіст, політик правого спрямування.

Кодзін Каратані (нар. 1941) — японський літературний критик і мислитель-марксист, визначний соціальний філософ.

Като Хіроюки (1836— 1916) — японський філософ, теоретик держави.

Такесі Кодайра (1939 — 1992) — літератор, професор університету Хоккайдо.

Кан’їті Курода (1927 — 2006) — японський філософ-марксист і громадсько-політичний діяч.

Цутому Міура (1911— 1989) — японський лінгвіст, філософ-марксист і громадський діяч, автор тритомного видання «Свідомість і теорія мови» (1967—1972).

Хадзіме Накамура (1912 — 1999) — японський спеціаліст з історії буддизму. Один з найвидатніших представників філософської компаративістики.

Кіта́ро Нісіда (1870— 1945) — японський філософ, засновник кіотської школи.

Тецуро Вацудзі (1889 — 1960) — японський філософ, культуролог і письменник.

Тайсен Десімару (1914— 1982) — японський буддійський учитель дзен школи Сото-сю.

Такаакі Йосімото (1924 — 2012) — японський літературний критик, поет, публіцист і філософ-марксист.

Тосіхіко Ідзуцу (1914— 1993) — японський ісламознавець і філософ, поліглот.