1. Які видатні китайські філософи жили й творили у період Чуньцю-Чжаньґо (VIII – III ст. До н.Е.)?

Період характеризується протистоянням і суперництвм философських шкіл, основними серед яких головними були жуцзя - школа конфуціанців, школа моїстів - моцзя, школа даосистів - Дао цзя, школа законників (легістів) - фа цзя, школа номіналістів - мін цзя і школа натурфілософів - іньян цзя. Засновником Жуцзя був Конфуцій (Кун-цзи), після нього течію Конфуціанства представляли Цзи-си, Мен Ке і Сюнь Куан. Моїзм, створений Мо Ді, після його смерті розпався на три течії, представлені Сянлі, Сянфу і Ден Ліном, яких зазвичай називають пізніми моїстамі. Виникнення Даосизму пов'язують з ім'ям Лао Цзи. Згодом Даосизм розділився на 2 течії: Сунь Цзяня і Інь Веня з одного боку, і Чжуан Чжоу - з іншого. Школа легістів була утворена Гуань Чжуном, відомими представниками течії були Шан Ян, Шень Бухай і Хань Фей. Головним представником натурфілософії був Цзоу Янь. Видатними філософами номіналістів Мін-цзя вважаються Ґунсунь Лун, Хуей Ші, Ден Сі і Інь Вень. Безперечно, у період з VIII по III століття існувала дуже велика кількість філософських напрямків та філософів, що їх представляли, однак представники шкіл Інь-ян цзя, Жу цзя, Мо цзя, Мін цзя, Фа цзя і Дао цзя відзначилися у цей період особливо яскраво.

2. Які особливості філософії доби Хань? Які видатні філософи належать до цієї доби?

За період династії Хань (ІІ ст. до н.е. - І-ІІ ст. н.е) знову починало відроджуватися духоввне життя суспільства. Перш за все головну роль у цьому грав даосизм, проте з ІІ ст. до н.е. конфуціанство стрімко поверталося на свої давні позиції. Конфуціанство успішно пристосовується до тодішньої ситуації та стає державною ідеологією. Властивості філософії: - Необхідність прямого пізнання, перевірка цього прямого контакту з дійсністю і «точне мислення, що служить останнім доводом» є вищим ступенем процесу отримання знань. Опора тільки на почуття веде до помилок, розум, і тільки він, може пізнавати речі. Істина не є якоюсь ідеальною конструкцією, але міститься в речах і в світі. «Слід керуватися дійсністю і ніколи принципами людини»; - Світ є з'єднанням неба і землі, їх матеріальної енергії (ци). Ні у небо, ні у землю не закладений ніякий телеологічний принцип, або спрямованість. «Речі народжуються самі. Це і є природність». Вельми древній термін «ци», який у значенні «дихання», «повітря» вже зустрічався в написах на бронзі (початок 1 -го тисячоліття до н.е.), в «Книзі змін» і у Лао- цзи, у Ван Чуна набуває значення матеріальної енергії, притаманної всьому сущому. Таке поєднання людини зі світом є «природним» і забезпечує пізнаваність речей, бо «​​між небом і землею людина є істотою»; - Згідно Ван Чуну, внутрішній рух речей і зовнішня упорядкованість відносин у світі між речами виникають завдяки впливу принципів «інь» і «ян». Ці принципи діють таким же чином і в суспільстві. Цим підкреслюється природність розвитку людини, який є частиною світу. Слід зауважити, що і класична конфуціанська схема суспільних відносин грунтується на впливі цих же принципів. Представники: - Дун Чжуншу (так званий, головний оновлювач конфуціанства у той час); - Ян Сюн (прихильник старих тестів, виступав проти містичної інтерпретації конфуціанства); - Ван Чун (Характерною рисою філософствування Ван Чуна є постійне звернення до даних природничих наук, його часто відносили до еклектиків)