Хід заняття:
І. Організаційний момент. Викладач перевіряє готовність учнів до заняття, формує сприятливу атмосферу для проведення гри.
ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання, корекція опорних знань й практичного досвіду учнів.
ІІІ. Викладач повідомляє аудиторії тему заняття, мету.
Мотивація уроку йде через розігрування ситуації (при цьому вчитель акцентує увагу на необхідності досягнення рівноважної ціни).
Дійові особи: продавець і покупець. Товар (дійові особи) обирають самостійно.
Зміст ситуації. Продавець і покупець прибувають на ринок зі своїми уявленнями про ціну й обсяг продукції, що може бути куплена (продана); необхідно досягти домовленості про ціну.
Ситуацію розігрують два учні, а усі інші аналізують результат і приходять до висновку, що такий ринок найкращим чином демонструє процес узгодження інтересів, а це відбувається тоді, коли бажання покупців придбати товар співпадає з бажанням продавців продати його.
ІV. Хід естафети
Інструктаж перед грою та розподіл учнів на команди
Учні розбиваються на дві рівнозначні за розумовими здібностями команди. Команди обирають собі капітанів. На (мал. 1) зображена схема маршруту, учні обирають по-порядку на даній ялинці іграшки з номерами, номер іграшки – номер завдання, всього 5 завдань, ціль гри – справитись зі всіма завданнями і піднятися на вершину ялинки до зірки. Виграє та команда, яка перша виконає всі 5 завдань.
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДГ
3.5 Переваги ділових ігор проти традиційним навчанням
Специфіка навчальних можливостей ділової гри як методу активного навчання у порівнянні з традиційними іграми ось у чому:
1) «У грі відтворюються основні закономірності руху професійної роботи і професійного мислення на матеріалі динамічно породжуваних і дозволених спільні зусилля учасників навчальних ситуацій».
Інакше кажучи, «процес навчання максимально наближений до реального практичної діяльності керівників і спеціалістів. Це досягається шляхом застосування в ділових іграх моделей реальних соціально-економічних відносин».
2) «Метод ділових ігор є нічим іншим, як спеціально організовану діяльність ізоперационализации теоретичних знань, перекладу в діяльнісний контекст. Те, що у традиційних методах навчання «віддається на відкуп» кожному учневі не враховуючи його готовності й уміння здійснити необхідну перетворення, у діловій грі набуває статусу методу… Відбувається не механічне нагромадження інформації, адеятельностноераспредмечивание якийсь сфери людської реальності».
Зазначені вищою, і багато інші особливості ділових ігор зумовлюють їх переваги проти традиційними методами навчання. Загалом вигляді цей освітній ресурс ділових ігор вбачається у цьому, що мені моделюється адекватніший на формування особистості фахівця предметний і соціальний контекст. Конкретизувати йому цю тезу за наступному вигляді:
– Гра дозволяє радикально скоротити час накопичення професійного досвіду;
– Гра дає можливість експериментувати з подією, пробувати різні стратегії рішення поставлених труднощів і т.д.
– У ділової грі «знання засвоюються не про запас, задля майбутнього застосування, не абстрактно, а реальному для учасника процесі інформаційного гарантування ігрових дій, у поступовій динаміці розвитку сюжету ділової гри, у формуванні цілісного образу професійної ситуації»;
– Гра дозволяє формувати «майбутнє фахівців цілісне уявлення про професійної діяльність у її динаміці»;
– Ділова гра дозволяє придбати соціальний досвід (комунікації, прийняття рішень тощо.)