Ділова гра та етапи її створення
Ділова гра - це моделювання реальної діяльності у спеціально створеній проблемній ситуації. Вона є "засобом і методом підготовки та адаптації до трудової діяльності та соціальних контактів", методом активного навчання, який сприяє досягненню конкретних завдань, структурування системи ділових стосунків учасників. її конструктивними елементами є проектування реальності, конфліктність ситуації, активність учасників, відповідний психологічний клімат, між-особистісне та міжгрупове спілкування, розв'язання сформульованих на початку гри проблем.
Ділова гра є комплексною, багатофункціональною дією, у межах якої сполучено декілька взаємопов'язаних видів діяльності: аналіз і пошук розв'язання проблем, навчання, розвиток, дослідження, консультування, формування колективної діяльності.
Традиційні ділові ігри мають заздалегідь розроблений сценарій, орієнтовані на вирішення типових проблемних ситуацій, мають на меті навчити учасників гри оптимально розв'язувати ці проблеми.
У навчальному процесі ділову гру використовують з метою закріплення знань, які студент здобуває у процесі лекційних і семінарських занять, самостійної роботи.
Застосування ділових ігор під час навчання дає змогу максимально наблизити навчальний процес до практичної діяльності, врахувати реалії сьогодення, приймати рішення в умовах конфліктних ситуацій, відстоювати свої пропозиції, розвивати в учасників гри колективізм та відчуття команди, отримати результати за досить обмежений час. У спеціально створених умовах студент "проробляє" найрізноманітніші життєві ситуації, які дають йому змогу сформувати світогляд, відстояти свою позицію.
Характерними ознаками ділових ігор є: отримання результатів, спрямованих на розв'язання проблем за короткий проміжок часу; зацікавленість учасників гри, а отже, й підвищена, порівняно з традиційними методами, ефективність навчання; науково-педагогічний працівник безпосередньо перевіряє знання студентів, їхню підготовку, уміння розв'язувати проблеми.
Усі ділові ігри можна класифікувати за часом проведення (ігри без обмежень часу, з обмеженням часу, в реальному часі); за оцінкою діяльності (гру кожного учасника оцінюють або ні); за остаточним результатом (ігри з жорсткими правилами та відкриті ігри); за завершальною метою (навчальні, пошукові, констатуючі); за методологією проведення (рольові, групові, імітаційні, організаційно-діяльнісні, інноваційні, ансамблеві); за сферою використання (промислові, , навчальні, кваліфікаційні).
Ділова гра, імітуючи окрему ситуацію, дає змогу розв'язувати конкретно сформульовані завдання та проблеми, розробляти методи розв'язання проблем. Вона має жорстку структуру і правила, її головною функцією є вироблення навичок та вмінь діяти у стандартних ситуаціях. Ділову гру використовують для засвоєння нового та закріплення старого матеріалу, вона дає можливість студентам зрозуміти і вивчити навчальний матеріал з різних позицій.
У вищому навчальному закладі застосовують різноманітні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові ігри, діловий театр, психо-соціодрама.
Імітаційні ігри. На заняттях імітують діяльність певної • організації, підприємства, навчально-виховного закладу тощо. Можуть імітувати події, конкретну діяльність людей (ділова нарада, обговорення плану) та умови, у яких відбувається подія (зал засідань, кабінет керівника). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету подій, містить опис структури і призначення процесів і об'єктів, що їх імітують.
Операційні ігри. Допомагають відпрацювати виконання конкретних операцій, наприклад, методики написання твору, методики організації та проведення треншгових занять, специфіки обчислення тощо. Ігри цього виду проводять в умовах, які імітують реальність.
Рольові ігри. У них відпрацьовують тактику поведінки, дій, функцій і обов'язків конкретної особи. Для проведення рольових ігор розробляють модель-п'єсу ситуації, між учасниками розподіляють ролі.
"Діловий театр". Розігрують якусь ситуацію і поведінку людини в цій ситуації. Студент має мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, зуміти вжитися в образ певної особи, зрозуміти її дії, оцінити ситуацію і знайти правильну лінію поведінки.
Основне завдання методу інсценізації - навчити студентів орієнтуватися в різноманітних обставинах, давати об'єктивну оцінку своїй поведінці, враховувати можливості .інших людей, встановлювати з ними контакти, впливати на їхні інтереси, діяльність. Для ділових ігор цього виду складають сценарій, де описано конкретну ситуацію, функції і обов'язки діючих осіб, їх завдання.
Психодрама і соціодрама дуже близькі до рольових ігор і "ділового театру". Це також театр, але вже соціально-психологічний, у якому відпрацьовують уміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати і змінювати стан іншої людини, уміння ввійти з нею в контакт. Такі види ігор найчастіше використовують у процесі підготовки майбутніх учителів, соціальних працівників, практичних психологів.
Як правило, ділова гра складається з таких етапів: ознайомлення учасників гри з метою, завданнями та умовами гри; інструктаж щодо правил проведення гри; утворення учасниками гри робочих груп; аналіз, оцінка та висновки результатів гри.
На першому етапі - підготовчому - обґрунтовують вибір гри, визначають ігрові цілі та завдання, формують проблемну ситуацію, розробляють сценарій гри, готують інформаційний і методичний матеріал.
На другому етапі розглядають правила проведення гри та функції гравців.
Третій етап залежить від змісту та форми конкретної гри і полягає в обговорені учасниками гри поставлених проблем, прийнятті узагальнених рішень, їхньому аналізові.
Отже, ділова гра належить до активних методів навчання, які забезпечують активну творчу діяльність студента, створюють умови для підвищеної мотивації та емоційності, розвивають критичне мислення.
Ділова гра в системі навчальної роботи Духовне і культурне зростання народу України, реформування систе- ми загальної і професійної освіти вимагають від нас певних змін в проведенні навчальної роботи зі студентами. Таку можливість дає нам ділова гра, яка активізує навчальний процес і моделює реальність, в якій кожен учасник повинен проявити свої знання та професійні уміння. Ха- рактеризуючи ділову гру, слід вказати, що вона побудована на програванні функціональних (професійних) ролей, коли психологічно моделюється, відтворюється з необхідними умовами професійна діяльність. Гра допомагає студентам розкріпостити уяву, проявити особисту індивідуальність, розкрити внутрішні ресурси, а це, в свою чергу, впливає на результативність навчання. Досвід роботи у вищій школі показує, що ділові ігри в порівнянні з традиційним навчанням мають значні переваги: студенти проявляють високу працездатність при вивченні програмного матеріалу, бо гра своєю цікавістю викликає значний інтерес і спонукає до виконання певної професійної ролі. Ділова гра потребує від студента певної системи професійних дій. Ми вважаємо, що імітована в грі система дій виступає для учасників гри як мета пізнання і, як всяка мета, стає безпосереднім змістом його свідомості. Це дає нам підставу зробити висновок, що головна мета ділової гри – сприяти пізнанню системи розумових дій, які приводять до правильних та ефективних результатів. Але при цьому слід пам’ятати, що результативність в цілому всієї гри залежить від того, наскільки активни- ми будуть всі учасники гри і як вони до неї будуть підготовлені. Ця умо- ва спонукала нас до використання певних факторів стимуляції: діяльності студентів у грі, узгодженості особистого інтересу з інтересом колективу, що проводить гру, створення ситуації успіху, об’єктивної оцінки з боку викладача та групи студентів-рецензентів, діяльності кож- ного учасника гри, їх індивідуального стилю виконання завдань гри та ін. При проведенні ділової гри особливого значення ми надавали ство- Розділ 147 2. ренню ситуацій успіху: суб’єктивне переживання студентом особистих досягнень в певній діяльності. Ситуація успіху, ми вважаємо, явище суб’єктивне і глибоко індивідуальне, але все можно прослідкувати деякі закономірності, які дають нам можливість сформулювати ряд порад. Се- ред них виділяємо пораду щодо створення атмосфери доброзичливості (посмішка, привітний погляд, увага до кожного учасника гри), яка так потрібна на початок гри. Радимо також при допомозі доброзичливого, лагідного слова зняти психологічну затислість, зняти страх в учасників гри. Зняття страху – це авансування успіху, передбачення позитивних результатів ще задовго до того, як вони будуть отримані. Така ситуація збільшує рівень впевненості студента, знімає обмеженість в діях та підвищує активність. Важливим засобом створення ситуацій успіху є педагогічна підтримка, без якої студенти почувають себе некомфортно, невпевнено. І цей стан часто позбавляє їх успіху. Психологічні основи засобу педагогічної підтримки спираються на емоційний стан людини під час успіху в будь-якій діяльності і який є набагато сильнішим, ніж стан неуспіху. Своєчасно створена ситуація успіху стимулює задоволення, по- чуття радості, вселяє віру в свої сили, спонукає до подальшої наукової та практичної діяльності. Проведення ділової гри передбачає діяльність, що відбувається в декілька етапів. Перший етап – це вибір теми, яка повинна включати в себе задачі, ситуацію або процес, для вивчення яких доцільно використа- ти ділову гру. При виборі теми слід керуватися такими правилами: ди- дактична гра буде ефективною за умови, що тема гри буде цікавою для всіх її учасників; тема дидактичної гри повинна передбачати динамізм у використанні всіх ролей учасників гри. Другим етапом є розробка моделі, механізму гри, коли чітко виділяються функції всіх учасників гри, їхній взаємозв’язок, послідовність дій, умови та система стимулю- вання. Процес гри виступає третім етапом в її проведенні, який, як пра- вило, передбачає три стадії: підготовка до гри; гра; облік та аналіз результатів. Ми встановили собі за правило, що перш ніж проводити гру, необхідно розповісти та показати всім її учасникам, що діяльність кож- ного із них впливає на результат гри в цілому. До початку гри всі її учасники повинні бути на місцях, які позначені пев- 148 Матеріали міжнародної наукової конференції ними табличками. Проведення гри починається з того, що викладач повідомляє мету та завдання гри, умови, в яких вона проводиться, а також сповіщається форма обліку та оцінювання. (Бажано, щоб до початку гри була готова таблиця для занесення результатів кожного учасника групи). Гра аналізується по їїзавершенню, виникає дискусія. Ділові ігри – явище досить різнобічне, різноманітне, але всі вони ма- ють спільну психологічну природу: це – чітко окреслена мотивація до- сягнення певних наукових та практичних результатів, яка підлягає певній ігровій меті: перемогти в якомусь конкурсі, здійснити пошук, виступити в конкретній ролі… Перед студентом не ставиться пряма мета оволодіти певними знаннями, вміннями, це є ніби побічним продуктом ігрової діяльності: По-друге, гра має відрізнятись чітко окресленим добровільним характером. З цим пов’язане і добровільне підлягання вссіх учасників певним правилам: По-третє, гра повинна характеризува- тись невизначеністю результату і тим інтригувати. Тому усі повинні бра- ти в ній участь одночасно і при максимальній активності. По-четверте, гра має забезпечувати більш високу, в порівнянні із семінарським занят- тям, навчаючу, розвиваючу та виховну результативність. Ці ознаки виступають як вихідні під час побудови та оцінки кожного заняття, яке претендує на методичний статус “семінар – ділова гра”. Цей вид занять дає, на наш погляд, можливість перебороти стереотип діяльності як викладача, так і студента під час проведення семінарських занять, змінити усталені способи спілкування, зробити науковий матеріал більш наочним, доступним.
Ділові ігри
Ділова гра - це метод навчання вибору послідовних, оптимальних рішень в умовах, що імітують реальну практику. Тобто це - впорядкована колективна діяльність, направлена на навчання, виховання і розвиток студентів з використанням моделей, імітації, імпровізації, аналізу ситуацій.
Головним напрямком ділової гри є взаємодія між його учасниками.
У діловій грі ситуації вивчаються студентами в динаміці: прийняте рішення впливає на об'єкт, змінює його стан, відомі наслідки прийнятого рішення (нова ситуація) і є послідовний ланцюжок рішень. Крім того, ділова гра визначає розуміння моделі дій спеціаліста в даній ситуації. Беручи участь у ділових іграх, студенти набувають не тільки професійних, але і ділових навиків: уміння адаптуватись у групі, розуміти цілі та інтереси інших учасників гри, приймати самостійні та групові рішення.
Основні вимоги ділових ігор мають містити:
конкретний об'єкт ігрового моделювання;
моделі процесу діяльності працівників і спеціалістів підприємств і організацій з опрацювання управлінських рішень;
розподіл ролей між учасниками гри;
різницю ролевих цілей при опрацюванні рішень;
взаємодію учасників, що виконують ту чи іншу роль;
наявність спільної мети у всього ігрового колективу;
колективне опрацювання рішень учасниками гри;
реалізація в процесі гри ланцюга рішень всіх її учасників;
багатоваріантність рішень;
наявність системи індивідуальних або групових методів оцінки для учасників ділової гри.
Розробка ділової гри - це складний творчий процес, що включає такі етапи:
Попередній.
На цьому етапі визначається мета і призначення ділової гри; завдання, що мають вирішуватись за її допомогою; навики, які мають набути студенти у перебігу проведення гри; її місце у навчальному курсі і взаємозв'язок з іншими темами (чи курсами).
Розробка ідеї ділової гри.
Визначається коло проблемних ситуацій, що закладені в ній.
Вибір і обґрунтування об'єкта ігрового моделювання.
Формування інформаційної бази, необхідної для проведення гри.
Розробка структури ділової гри, ігрового комплексу.
Розробка технічного забезпечення, методичної документації, і методики проведення гри.
Коригування і оцінка ефективності ділової гри.
Коригування проводиться в процесі гри в аудиторії. Необхідно відпрацювати 2-3 рази щоб ліквідувати недоліки і відпрацювати порядок проведення.
Опис або методичні рекомендації щодо проведення ділової гри мають включати:
Опис мети і задач ділової гри.
Характеризується місце ділової гри в курсі і її основна мета, процеси, що моделюються в ній. Описуються цикли чи блоки, що входять до складу гри. Цей розділ може включати загальні рекомендації щодо проведення гри.
Опис предмета і об'єкта моделювання.
Предметом ділової гри є діяльність її учасників. Він задається, виходячи із моделі спеціаліста, його кваліфікаційної характеристики і являє собою перелік процесів, що відтворюються в грі і потребують професійних дій. Досвід їх виконання приводить до формування навиків і якостей професіонала, що представлений в моделі спеціаліста,
У цьому розділі наводиться опис об'єкта управління. Мають бути визначені характеристики, вихідні умови функціонування об'єкта. Повнота і глибина опису об'єкта визначається специфікою вирішуваних у діловій грі задач, цілями поставленими перед учасниками.
Опис ігрового комплексу. Завдання і інтереси учасників.
У цьому розділі характеризуються ролі всіх учасників гри, інтереси і функціональні обов'язки, обумовлені цією роллю. У діловій грі допускаються ролі будь-якого рівня, групове виконання ролей, залучення учасників гри до організації ігрового процесу і його експертизи. Структура опису ролей має включати перелік ролей і груп, що формуються, функції гравців, їх права та обов'язки, а також процедури взаємодії і спільної діяльності учасників щодо формування колективних рішень.
Методика проведення гри.
Вона містить виклад структури самої гри, тобто послідовний опис етапів і завдань, які в певні моменти часу мають відпрацювати учасники гри. Визначається зміст і годинний перелік гри, зміст операцій і послідовність прийняття рішень на кожному етапі, нормативний ігровий час, необхідний для відпрацювання операцій, відповідальні (ведучі) по кожній операції. Крім того, визначається, на якому етапі ділової гри мають місце ситуації-збої (хто з учасників визначає варіанти ситуацій-збоїв, їх характер і порядок введення в гру).
Банк ситуацій збоїв.
Приводиться перелік можливих ситуацій-збоїв, їх варіанти.
6. Система стимулювання учасників гри.
Предметом стимулювання може бути: скорочення нормативного часу на виконання інформацій, новизна, оригінальність прийнятого рішення, повнота обґрунтування, правильність прийнятого рішення.
Система стимулювання за характером може бути як ігровою (позитивні чи від'ємні бали), так і імітуючою (премії, заробітна плата та її підвищення).
Інструкції учасникам гри.
У матеріалах з ділової гри можуть бути наведені детальні інструкції щодо виконання кожної посадової ролі. Спосіб опису інструкції гравцям може бути різним: перелік дій і їх наслідків у табличній формі, алгоритмічне уявлення поведінки гравців, що відповідає технології професійної діяльності.
Спосіб обирається залежно від змісту і цілей гри, конкретного її етапу.
8. Методичне забезпечення.
У методичне забезпечення доцільно включати такі матеріали:
методику підготовки проведення гри;
керівництво щодо застосування системи оцінок.
Система оцінок має забезпечити контроль якості прийнятих рішень з позицій норм і вимог професійної діяльності. При розробці цієї системи визначаються цілі оцінок, їх предмет (оцінюються діяльність, прийняті рішення, особисті якості учасників гри, успішність ігрових груп), визначаються виміри оцінок;
Інформаційне забезпечення.
Учасник гри самостійно формує для себе необхідну інформаційну базу.